16/04/2010
0Битва за ліс триває
Всеукраїнська акція Держкомлісу „Майбутнє лісу у твоїх руках” на Волині має широку підтримку громадськості. Посадити власне деревце прагнуть і дорослі, і діти. Особливо активні школярі. Вже садили ліс учні Ківерцівської ЗОШ №4, Озерцівської ЗОШ Ківерцівського, Маневицької ЗОШ №1, Карасинської, Оконської, Вовчецької, Колківської, Грузятинської, Красновільської ЗОШ Маневицького, Гущанської, Штунської, Гупалівської, Головнянської, Висоцької, Мосирської ЗОШ Любомльського, Дубечнівської, Залютівської, Чевельської, Рокитнянської, Любохинівської ЗОШ Старовижівського, Любешівського НВК і Деревківської ЗОШ Любешівського районів і багатьох інших загальноосвітніх закладів області. Їх роль у творенні зеленолісся Волині надзвичайно вагома. Разом із лісівниками вони ведуть широкомасштабну битву за зеленочубого друга людини. З 1946 року частка лісів у Волинській області з 17 відсотктів сягнула тридцятичотирьох. І тепер лицарство „зеленого щита” відвойовує у боліт, пустирів та яруг ще два відсотки для сонцесяйних гаїв, дібров і борів. Ці саджанці – своєрідне освідчення наших сучасників у любові і прихильності до прийдешніх поколінь, своєрідне послання до майбуттян.
– Уже висаджено мільйони саджанців і сіянців сосни, дуба, ялини, модрини, берези, вільхи, ясена, – каже головний спеціаліст відділу лісового господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Володимир Неводнічик. – Загалом же цьогоріч заплановано здійснити заліснення на площі 2740 гектарів, посадити 1743 гектарів лісових культур, із них 300 гектарів нових лісів. Вісімдесят відсотків цих робіт вже виконано.
Нові ліси з’являються як на землях держлісфонду, так і на малопродуктивних сільгоспугіддях. Найбільше саджанців і сіянців вже традиційно висаджують Камінь-Каширський, Маневицький, Городоцький, Любомльський, Ратнівський, Володимир-Волинський, Колківський лісгоспи. Вони й цього року залишаються лідерами лісовідновлення.
«Знак якості» на Волині
На Волині, а саме у Маневицькому ЛГ, побувала знімальна група телеканалу «Інтер». Разом із своїми колегами, автор передачі «Знак якості» Костянтин Грубич вирішив підняти тему переробки та якості березового соку. Вже у травні глядачі матимуть можливість побачити, як відбувається підсочка та процес консервування чудодійного напою.
Волинь – єдина область де збереглися і працюють державні консервні цехи. Березовий сік тут поєднують із лимоном, шипшиною, чорноплідною горобиною… Рецептів майстри мають багато, але головне, споживачеві пропонують натуральний напій, без будь-яких шкідливих домішок та компонентів. До речі, подбали й про хворих на цукровий діабет. Таким пропонують березовий сік із екстрактом стевії, що є природним замінником цукру.
Учасники передачі «Знак якості» зможуть скуштувати різні види волинського лісового продукту, переконатися у його винятковості та порівняти з напоями інших виробників.
…Знімальна група була зачудована дивовижною волинською природою. Чоловіки зізналися, що закохалися у наш край з першого погляду і зауважили, що Волинь – райський куточок України, а краєвиди тут – неперевершені!
Оксана ЧУРИЛО, прес-служба ВОУЛМГ.
Лицарі зеленого щита
Посадив і дбайливо доглянув 80 гектарів лісу
Кажуть, що людина за життя повинна збудувати житло, виростити дітей і посадити хоча б одне дерево. Віктор Євгенович Загоровський не лише стовідсотково виконав це неписане правило, але й значно, як мовиться, перевиконав його у пункті щодо посадки дерев. їх за життя ві посадив не один десяток. Навіть не сотню. А… кілька сотень. І не лише посадив, але й дбайливо доглянув. Адже він 25 років і 5 місяців працював майстром лісу.
Стезя життя земного Віктора Загоровського розпочалася тепер уже далекого 1948 року в мальовничих Борочичах тодішнього Берестечківського району. А солоний трудовий піт на долонях довелося йому відчути ще з шкільної парти, працюючи літньої (і не тільки) пори на кінній косарці. Як кожен юнак того часу, він невдовзі пішов на військову службу. Шоферував. Водив вантажний автомобіль. Об’їздив Дніпропетровщину, возив зерно з полів Миколаївщини, Кустанайщини, з ланів Сумщини – цукрові буряки.
–З лав Радянської армії, – розповідає Віктор Загоровський, – я повернувся в 1969 році. Працював спочатку водієм у місцевому господарстві, а потім перейшов шоферувати у міжрайбазу. Так я був "на колесах" аж до 1983 року. А відтоді почав працювати в лісовому господарстві. Заочно закінчив Кременець-кий технікум лісового господарства. Моїми "володіннями" був третій обхід Берес-течківського лісництва. До цих пір лише добрим словом згадую ТОДІШНІХ ЛІСНИЧИХ Олексія Коровицькогоі Володимира Гаврилюка. З ними чимало років мені довелося разом працювати , від них я почерпнув багато цінного, адже це були спеціалісти вищого класу в нашій галузі.
Майстер лісу Віктор Євгенович Загоровський займався рубками-догляду, садінням нових лісових культур, валкою і різанням (згідно із стандартними нормами) промислової деревини. А ще він заготовляв цілющий березовий сік, який переробляли на Горохівському плодоконсервному заводі. Цього продукту, до речі, ним заготовлялося найбільше серед інших працівників лісництва.
– За сезон, а він тривав у середньому два тижні, я заготовляв 125-130 тонн березового соку. Це досить багато, адже цією справою мені доводилося займатися самотужки. Не менш оперативно потрібно було виконувати й інші роботи в лісі. Наприклад, із майже 13-гектарної площі рубки-догляду ми різали 400 кубів деревини. Правда, тоді в мене були помічники. Разом зі мною сумлінно працювали штатні робітники Юрій Сігнаєвський, Анатолій Павлік та інші. Не менш самовіддано трудилися й сезонні працівники по лісоокультурненню Антоніна Воляник, Надія Король, Віра Сусь. Також ми своєчасно (3-4 рази в рік) здійснювали обхід лісових культур. Усі роботи проводили вручну, без жодної механізації. Зараз у лісі набагато легше працювати, – резюмує ветеран лісової галузі.
За багаторічну сумлінну працю Віктора Євгеновича Загоровського було неодноразово нагороджено, і в його колекції зберігається два десятки грамот обласного управління лісового господарства, Ківерцівського і Луцького лісгоспів. Його портрет у свій час прикрашав Дошку пошани Міністерства лісового господарства України.
– За двадцять п’ять із лишком років роботи у лісовій галузі я посадив більше 80 гектарів лісу, – не без ноток гордості в голосі продовжує розмову з нами Віктор Загоровський. – Навіть зараз, вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, чим можу допомагаю своїм колишнім колегам по роботі. Мені приємно, що мій син Олександр теж пішов, як мовиться, лісовою стежиною. Він працює майстром лісу у Новозборишівському лісництві, де лісничим Олег Галтман.
– Чим займаєтеся на заслуженому відпочинку? – допитуюся у Віктора Євгеновича.
– Домашнім господарством. А ще залюбки майструю. Ось із сином збудували баню з дерев’яних брусів. До речі, звели її без єдиного цв’яха, усе з дерева, навіть дах. Майстрували баню під старовинний стиль, але за власним проектом. Вийшло гарно. Якщо бажаєте – можете самі переконатися, що це не якась там міська сауна, а справжнісінька баня з усіма належними атрибутами, – щиро посміхається сільський умілець.
Шумить верховіттям кедрова посадка (до речі, в Україні подібного сорту кедру нема), дерева якої у висоту сягають п’яти метрів. Це, як сам каже, найулюбленіше його місце відпочинку. Віктор Загоровський щоразу сюди завертає, блукаючи лісовими нетрями. Торкнеться руками стовбура, замріяно погляне вверх, немовби щось стиха погомонить зі своїми улюбленцями. Любить прогулянки він й модриновими посадками. Ці дерева значно вищі, уже сягають десяти метрів. Порадіє й тут. Адже усі насадження дбайливо доглянуті, знаходяться в хорошому стані. Упевнений ветеран праці, що ліс – ця мальовнича окраса природи – буде дарувати натхнення, здоров’я не одному поколінню людей, які прийдуть у цей світ після нас.
Ігор ГУКОВСЬКИЙ, „Горохівський вісник”, 3 квітня 2010 року
Сергій Цюриць, прес-служба ВОУЛМГ.
