30/03/2010
0Нині лісів на Волині удвічі більше, ніж було їх до Великої Вітчизняної війни
Про сьогодення волинського лісу, проблеми і здобутки галузі – розмова із начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богданом КОЛІСНИКОМ.
— Богдане Івановичу, ліси Волині — одні із найкрасивіших у Європі…
— Це справді так. Якщо ж говорити мовою цифр, то загальна площа земель лісового фонду, які знаходяться у користуванні лісогосподарських підприємств, складає 482 тисячі гектарів. Це на 45 тисяч гектарів більше, ніж на початку тисячоліття. Запас лісового фонду тепер складає 91 мільйон кубічних метрів. Це на 11 відсотків більше, ніж у 2000-му. Сталося це за рахунок покращання вікової структури деревостанів, вік яких постійно збільшується. Порівняно із минулим зросла і величина середнього річного приросту – із 1,6 мільйона кубічних метрів до 1,7 мільйона кубічних метрів за рік.
— Які ж завдання ставлять перед собою волинські лісівники третього тисячоліття?
— Головне – створення високоякісних лісових насаджень, покращання їх продуктивності, ефективне використання, охорона та захист. І з цим завданням справляємося, гадаю, з честю. Вдумайтесь: на післявоєнний 1946 рік в області залишилося тільки 17 процентів земель, зайнятих лісами, а тепер їх вдвічі більше. Ми ж маємо збільшити лісистість до 36 відсотків. Лише торік лісівники Волині відтворили 3 373 гектари лісових угідь, у тому числі заклали 604 гектари нових дібров, борів, гаїв на деградованих і малопродуктивних землях. За останнє десятиліття цей показник складає 6 400 гектарів.
— Богдане Івановичу, великий хліб починається із добірного насіння…
— Нові ліси – теж. У нас створений комплекс насіннєвих плантацій, генетичних резерватів, маємо власний насіннєвий банк. Торік заготовили 53 тонни посівного матеріалу майже трьох десятків лісоутворюючих порід, а на базисних лісових розсадниках виростили 27 мільйонів сіянців. Усі лісогосподарські підприємства виконали завдання із посадки лісових культур. Найбільше нових лісів посаджено у Камінь-Каширському, Володимир-Волинському, Маневицькому лісгоспах. Допомагали нам у цьому держслужбовці, громадськість, школярі, журналісти.
— Волинь славиться своїми заповідними місцями. Скільки їх у вас?
— Більшість людей чули про Шацький та нещодавно створений національний природний парк «Прип’ять-Стохід», та мало хто знає, що на лісових землях облуправління знаходиться 21 об’єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного та 210 об’єктів місцевого значення. Загальна площа заповідних територій підприємств Держкомлісгоспу разом з Шацьким національним природним парком складає 106,7 тисячі гектарів. Відсоток заповідності лісів у системі Держкомлісгоспу в області сягнув 21 відсотка. В лісових екосистемах області створені умови для проростання і збереження від винищення більше 60 видів представників флори і фауни, занесених до Червоної книги України. Наше управління ініціює розробку єдиної методики створення об’єктів природно-заповідного фонду в лісових масивах, яка б поєднувала соціальні, економічні та екологічні принципи і водночас забезпечувала класичне ведення лісового господарства.
— Начувані про велику кількість звірини, яка мешкає у пущах Волині. Чи не перевелися ще легендарні зубри?
— І не переведуться. Зараз розроблена регіональна програма з цього приводу. Хоч одверто зізнаюся, нам потрібна у цьому допомога держави, екологічних і наукових установ, серйозні фінансові дотації. Зубр – цей останній із старожилів середньовічної Європи – вартий уваги і коштів, якими б великими вони не були. А ще у нас водяться лосі, олені благородні і плямисті, козулі, різна дрібна звірина і птаство. Тут досягнути успіху можна лише за умови належної охорони мисливських угідь, достатньої підгодівлі диких тварин та забезпечення відтворення їх основних видів. Адже, вдумайтесь, торік в області зафіксовано 505 випадків браконьєрства, вилучено 106 одиниць зброї, виявлено на звіриних стежках тисячі петель. Правду кажучи, про допомогу звірам кимось іншим, окрім наших працівників та поодиноких природолюбів, мені й не доводилося чути. Водночас лісомисливські підприємства, щоб забезпечити підгодівлю диких тварин у зимовий період, на придбання та заготівлю кормів витрачають 350-400 тисяч гривень щорічно. Завдяки цьому за останні п’ять років чисельність копитних мисливських тварин зросла в цілому по області на 2361 голову, або на 23 відсотки. Не останню роль тут відіграло те, що ми свідомо зменшили кількість облавних полювань та збільшили об’єми заготівлі кормів для підгодівлі диких тварин…
— Стільки гарних справ! У вас є сертифіковані ліси, сучасний банк насіння і лісорозсадники, турбота про новолісся і навіть охорону і догляд за звіриною. Де на все берете кошти, за рахунок чого виживає галузь?
— Це питання не з легких. Адже у Європі лісова галузь стовідсотково фінансується державою. Ми ж із 67,7 мільйона гривень, які минулого року спрямували на ведення лісового господарства, отримали від держави тільки 6 мільйонів. Це лише 9 відсотків від наших потреб. Решта 61,7 мільйона гривень – власні кошти лісогосподарських підприємств. При цьому підприємствами області внесено в бюджет і сплачено внесків у всі соціальні фонди 35 мільйонів гривень, виплачено 39,6 мільйона гривень заробітної плати, 26,4 мільйона гривень перераховано суб’єктам підприємницької діяльності за виконані роботи. Ще понад 5 мільйонів гривень вкладено в технічне переозброєння та реконструкцію лісопідприємств, зокрема, оновлено лісозаготівельну техніку, придбано та введено в експлуатацію деревообробне та технологічне обладнання.
— Яка ж у ваших працівників середньомісячна заробітна плата?
— На кінець року вона склала 1 500 гривень і у порівнянні з минулим роком зросла на 17 відсотків. Тепер ми ставимо перед собою завдання збільшити середню заробітну плату до 2 000 гривень. Питома вага заробітної плати у собівартості продукції по всіх лісогосподарських підприємствах управління не перевищує 35 відсотків і складає в середньому 28 відсотків та відповідає економічним нормам.
– Але як вам вдалося цього досягти? Економісти і політики минулий рік назвали кризовим, руйнівним для української економіки й держави загалом, а у вас — стабільність…
– Ми ефективно використовуємо державний лісовий ресурс. Ось і весь секрет. Дотримання сортиментної структури дало нам можливість освоїти 650 тисяч кубічних метрів лісосічного фонду і досягти 82 відсотків виходу ділової деревини. Налагоджена її переробка, випуск уже готової продукції. Торік її реалізовано на суму 141,6 мільйона гривень, із них на 62 мільйони експортовано. Що важливо, частка експорту в реалізації продукції переробки склала 76 процентів, а продукції лісозаготівель – 24. До слова, нещодавно на Волині побував посол Австрії. Йшлося про спільні інтереси двох держав. А першими двері до Австрії відкрили саме лісівники. Наше управління з фірмою «Пізец» співпрацює ще з 1997 року. Постачаємо за кордон лісогосподарську продукцію, зокрема, пиломатеріали і заготовки. Навзамін австрійці допомогли придбати деревообробні верстати і сушильні камери. У Маневицький держлісгосп поставлено лісопильний комплекс з переробки сосни потужністю 50 000 кубометрів на рік. У Цуманському лісгоспі встановлено лінію з переробки дуба. Водночас змонтовано котельню на деревних відходах, яка забезпечує теплом сушильні камери, виробничі та побутові приміщення. Це лиш один із прикладів міжнародної співпраці, що допомагає нам йти в ногу зі світовими лідерами. Але ось що важливо, ми намагаємось використовувати й інші можливості для заробляння грошей на потреби галузі.
Ось уже чимало років джерелом надходження додаткових коштів на ведення лісового господарства є реалізація новорічних ялинок. До цьогорічних свят їх було реалізовано на 1 мільйон 83 тисячі гривень. А ще суттєвою підмогою є консервні цехи.
— Хіба їх не закрито, не приватизовано, не розформовано?
— Волинь – чи не єдина область в Україні, де збереглися консервні цехи. У нас їх сім, а ще є цех по виробництву плодово-ягідного пюре. Виробляємо плодово-ягідні соки, напої, пюре, протерті з цукром ягоди, варення, повидло, компоти, сік березовий, гриби мариновані, воду мінеральну і навіть цукерки «Журавлина в цукровій пудрі». Всього понад 80 найменувань! Торік підприємствами управління із недеревних ресурсів лісу випущено продукції на суму 4,3 мільйона гривень. Зараз думаємо про технологічне переоснащення консервних цехів, відповідно й про створення нових плантацій дикорослих рослин.
— Чи залишається місце у вашій галузі для розвитку соціальної сфери?
— Людьми потрібно дорожити й дбати про їх життєві інтереси. Облаштовуємо базу відпочинку на озері Світязь, а ще будуємо новий корпус на 16 місць, заклали фундамент під будівництво мансардного 8-кімнатного будинку. Збудовані нові контори ряду лісництв. Прийнято програму забезпечення житлом молодих спеціалістів. Нею передбачено придбати, реконструювати та збудувати 100 квартир для молодих спеціалістів. Переплановується колишній будинок побуту Ківерцівського лісгоспу під 6-квартирний житловий будинок.
— Ваше управління – одне з кращих в Україні. Ви зберегли виробничі підрозділи, утримали кадри. Невже не обходиться без проблем?
— Звісно, не все вдається подолати. Так, важливою проблемою поліських районів є освоєння лісосічного фонду у заболоченій місцевості. Адже Волинь, Полісся – це шлях великої води до Балтійського і Чорного морів. Наші ліси постійно підтоплює. Від цього терпимо суттєві збитки. Нам потрібно повернутися до вирішення питань капітальної реконструкції існуючої гідромеліоративної системи, більше приділяти уваги ремонту та будівництву лісовозних доріг, придбанню канатних установок. Чекати від природи, що паводків поменшає, не доводиться. Тож цього року ми плануємо вкласти у вирішення цих питань 3,2 мільйона гривень. Безвихідних ситуацій не буває, коли поруч з тобою такий фаховий і патріотичний кадровий потенціал. Команда управління – досвідчений і талановитий колектив. Усі ми, від начальника до лісничого, розуміємо своє покликання і намагаємося достойно нести звання лісівника Волині.
Розмову вели Сергій ЦЮРИЦЬ, Василь ПІДДУБНЯК. Фото Оксани ЧУРИЛО.
