Про експорт деревини і лісопродукції з території України

Полякова Л., Кирилюк С., Попков М.

Наукоко-інформаційний центр лісоуправління

В умовах планової економіки Радянського Союзу потреби України у деревині і продуктах її переробки у значній мірі задовольнялись за рахунок лісових ресурсів Росії та Білорусі. Поставка деревини споживачам здійснювалась згідно з плановими завданнями по фіксованим цінам, рівень яких не виражав її фактичної вартості. Внутрішній ринок деревини практично був відсутній. Експорт здійснювався централізованою організацією союзного підпорядкування.

Ситуація докорінно змінилась після виходу України зі складу СРСР. Перехід від розподільної економіки до ринкової викликав ряд принципових змін у господарському механізмі лісового сектору України. Найважливішим з них явилася відмова від державної монополії на експорт лісопродукції, у тому числі і деревини у круглому вигляді. У результаті і державні лісогосподарські підприємства і представники приватного бізнесу отримали можливість виходу на зовнішній ринок. Приватизація підприємств лісопромислового комплексу України, а також інших виробництв, що використовують деревину (вугільна промисловість, будівництво и т.і.), що проводиться на фоні поглиблення економічної кризи та докорінної зміни умов господарювання, призвела до значного зниження обсягів їх виробництва. Як результат різко впав платіжоспроможний попит на деревину на внутрішньому ринку. Фінансовий стан лісогосподарських підприємств у значній мірі став визначатися можливістю реалізації продукції на зовнішніх ринках.

У 1999 році з’явилися ознаки пожвавлення економіки країни, що супроводжуються збільшенням попиту на деревину та продукцію її переробки на внутрішньому ринку. Однак до теперішнього часу рівень цін зовнішнього та внутрішнього ринків збуту на аналогічну продукцію відрізняються в 1.3-1.7 раза. Звісно, що фінансовий стан лісогосподарських підприємств та галузі взагалі прямо залежить від можливості реалізації деревини на експорт. В зв’язку з цим, розвиток зовнішньої торгівлі стає одним з пріоритетів господарської діяльності.

Ринок круглого лісу

Експорт. За попередньою оцінкою в 2000 році з території України було експортовано близько 1,3 млн. кбм круглого лісу на суму 53,7 млн. доларів США (Для порівняння у 1999 році ці цифри склали 1,2 млн. кбм та 55,6 млн. доларів США). На підприємства системи Держкомлісгоспу припадає більше половини (51% проти 34% в 1999 році) об’єму експорту у грошовому еквіваленті. Решта надходжень отримана іншими експортерами, серед яких переважають приватні фірми (43%) і фізичні особи (5%). Міжнародна торгівля привабила підприємства самої різної спеціалізації: від футбольних клубів, фермерських кооперативів і судоремонтних заводів до валютних магазинів і спеціалізованих лісообробних виробництв. В західних областях значні об’єми деревини продаються фізичними особами. В 1999 році надходження від експортних поставок на одне знеособлене державне підприємство Держкомлісгоспу перевищили 100 тис.$, тоді як для інших фірм цей показник був близько 45 тис.$, фізичних осіб -18 тис.$. Проте по кількості, державних експортерів круглого лісу у три рази менше ніж приватних. Це свідчить про те, що серед експортерів українського лісу у круглому вигляді монополістів немає.

Рис.1 Експорт деревини у круглому вигляді з території України у 2000 році, $

Кількість фірм які купляють в Україні круглий ліс близька до загальної кількості експортерів, – біля 750. Серед них переважають невеликі покупці, що обмежуються 1-3 машинами, або вагоном круглого лісу. При цьому підприємства Держкомлісгоспу прагнуть до розвитку торгового співробітництва з більш крупними покупцями. Основний обсяг експорту круглого лісу направляється у Туреччину (28,4%), Словаччину (19,6%), Польщу (12,2%), Угорщину (10,7%). Динамічно розвивається торгівля з Іспанією, Австрією, Чехією, Литвою. Значна частина фірм, що купують українську деревину перепродують її у треті країни і(або) іншим фірмам. Доля реекспорту в 2000 році склала більше 30% від загального обсягу експортних продаж.

Аналіз територіальних закономірностей торгівлі свідчить, що успіхи приватного бізнесу визначаються його перевагою в експорті круглого лісу із прикордонних областей західної частини країни (36% загального об’єму продаж), столиці України міста Києва (16,7%) та областей, що мають портові міста на узбережжі Чорного моря (8%) (рис.1).

В сортиментній структурі загального експорту круглої деревини переважають пиловник (біля 700 тис. кбм з яких біля 370 тис. кбм експортовано підприємствами Держкомлісгоспу) та технологічна сировина (більш ніж 320 тис. кбм, майже повністю поставки Держкомлісгоспу). Об’єми поставок балансів та будівельного лісу значно менші. Спостерігається істотна різниця в структурі експорту державних і приватних підприємств. Якщо держлісгоспи експортують достатньо весь спектр сортиментів круглого лісу, то приватні постачальники спеціалізуються на продажу пиловника. У зв’язку з цим ціна знеособленого кубометру, що продається приватними фірмами значно вища.

Породна структура експорту має чітко виражені регіональні особливості. Приватні фірми лідирують по поставках ялини, ялиці, бука, а також рідких твердолистяних порід, таких як черешня, клен-явір, що ростуть у західних областях. На долю держлісгоспів приходяться основні об’єми експорту сосни, вільхи та берези. В 2000 році на державні лісогосподарські підприємства прийшлось 60% загального обсягу (кбм) експорту круглої дубової деревини, але інші експортери отримали рівні з державними підприємствами валютні надходження. Це пояснюється тим, що державні лісогосподарські підприємства експортували значний об’єм пиловника 3 сорту, тоді як приватні фірми ним практично не торгують.

Імпорт. У загальному обсязі імпорту лісопродукції круглий ліс займає лише 7.6%. У 1999 році в Україну завезено 70,4 тис. кбм на суму 3,8 млн. доларів США. В основному в Україну імпортується пиловник (96,8%). Основна його частина приходиться на березовий кряж, який купує в Росії фірма Одек (Рівне) і хвойний пиловник, який поставляється з Росії і Бєларусі для великих підприємств сходу України (Криворізький залізобетонний комбінат 13,2%, шахта «Комсомолець Донбасу» – 6%, Фанпліт – 6,4%, Криворіжсталь 5,4% і т.д.)

Середні ціни імпортованої деревини орієнтовно на 10% нижчі від експортних цін, але вищі від цін внутрішнього ринку. Однак, деякі підприємства поки що віддають перевагу торговим зв’язкам, що склалися ще за радянських часів.

Ринок оброблених лісоматеріалів.

Експорт. У 2000 році оброблених лісоматеріалів було експортовано на суму близько 104 млн. доларів США (66% сумарного експорту лісопродукції в грошовому еквіваленті). Частка підприємств Держкомлісгоспу склала 15,2% (рис.2). У порівнянні з 1999 роком експорт помітно збільшився (більш ніж на 30 млн. доларів США, у тому числі по системі Держкомлісгоспу більш, ніж на 4 млн. $). В угодах із продажу лісоматеріалів було задіяно біля 2500 продавців (серед яких 180 держлісгоспів) і майже стільки ж покупців. Більше половини з них продали (чи купили) продукції на суму менше 10 тис. $.

Основний напрямок експорту оброблених лісоматеріалів – Угорщина (20,2%), Німеччина (11,9%), Італія (9,8%). Частка реекспорту при торгівлі лісоматеріалами складає більше 30%. Цей показник сильно варіює для різних країн і фірм.

Рис.2 Експорт лісоматеріалів оброблених з території України у 2000 році, $

У структурі експорту по Україні в цілому переважають обрізні і необрізні дошки (39,6%), заготовки пиляні (17,3%), шпон (8,3%), брус (8,3%), палети (9,7%). Підприємства Держкомлісгоспу в основному поставляють заготовки пиляні (49%), палети (33%) і дошки (13% від об’ему експорту у грошовому еквіваленті). У порівнянні з 1999 роком значно збільшився обсяг експорту шпал і бруса (підприємства ДКЛГ цю продукцію майже не експортують), палет, досок, заготовок пиляних та інших продуктів переробки (сувенірних виробів, комплектуючих і т.д.). Одночасно дещо зменшився обсяг експорту продукції більш глибокої переробки, – шпону, паркету, ламелі, столярних виробів.

Імпорт. В імпорті переважають деревно-стружкові (30%) та деревно-волокнисті плити (14%), пиломатеріали (15%), шпали (6%) та інша лісопродукція /столярні вироби, валики, вішалки, деревне борошно і т.д./ (24% загального обсягу імпорту в ціновому еквіваленті).

Середні ціни імпортованої лісопродукції (у середньому без врахування породи, сортності й умов поставки) приблизно на 30% менші від експортних. Виключення складають ДСП, шпали і заготовки пиляні середня ціна яких приблизно дорівнює експортній. Основні імпортери лісопродукції – Росія, Бєларусь, Польща.

Варто підкреслити, що лісове господарство і лісопиляння – одні з небагатьох видів діяльності, що мають в Україні позитивне співвідношення між експортом і імпортом (рис.3). Продукти більш глибокої переробки деревини, зокрема плити, целюлозу, газетний папір та папір для письма, паперову тару і картон Україна змушена імпортувати.

Рис. 3 Структура експорту та імпорту лісопродукції в 1999 році, $

Оцінюючи ситуацію в цілому, варто визнати, що лісовий зовнішній ринок України, знаходиться в стадії формування. На цьому етапі торгівля лісопродукцією має ряд особливостей, які в цілому знижують її економічну ефективність:

• Як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку попит на низькоякісну і маломірну деревину (технологічна сировина, баланси, пиловник 3 сорту і т.п.) значно нижче, ніж наявні можливості її заготівлі і продажу. В зв’язку з цим розвиток виробництв, що переробляють низькоякісну деревину (целюлозно-паперових комбінатів, плитні заводи) та пошук зовнішніх споживачів цієї продукції – життєво важливі для лісового сектору України;
• Українські продавці деревини представлені підприємствами, які здатні запропонувати відносно невеликі обсяги продукції. Це ускладнює або виключає контакт із крупними західними кампаніями, зацікавленими у великих і постійних поставках. Відсутність крупних продавців, насамперед, погіршує можливості торгівлі деревиною, використовуваної для глибокої переробки в целюлозно-паперовій і плитній промисловості;
• Українські продавці не мають досвіду торгівлі, погано знають кон’юнктуру, вимоги і традиції західних ринків. Діючі в Україні стандарти поки що не відповідають західним;
• На експортному ринку української лісопродукції, з боку продавців, велика частка посередників, що заробляють на значній різниці між внутрішніми й експортними цінами;
• Відсутні чи слабко розвинені аналітичні та
  інформаційні служби, які аналізують стан ринку лісопродукції, що є
  обов’язковим елементом цивілізованого ринку. По суті, інформація про експортну
  торгівлю фрагментарна і мало доступна, а про внутрішній ринок практично
  відсутня.