22/03/2010
0На одному із ставків під Луцьком успішно перезимували три десятки лебедів-шипунів та півтисячі качок-крижнів.
У повоєнні роки білосніжних красенів на території області практично винищили. Качки ж, як і тетеруки, теж стали об’єктами для полювання. Лояльне законодавство і дешеві мисливські боєприпаси, а також масштабне осушення сотень тисяч гектарів боліт призвели до того, що чимало видів водоплавних і куликів прописалися на сторінках Червоної книги та інших охоронних списків.
Нині ситуацію ускладнює те, що в період суцільної автомобілізації досяжними в області є практично будь-які угіддя. Тому дичині врятуватися непросто. А тут ще й власники джипів та човнів з потужними японськими двигунами… Більшість із тих крутеликів з багатозарядними браунінгами вважають, що вони мисливці. Хоча справжнім мисливцем, переконаний, може бути лише той, хто прочитав "Дерсу Узала" Володимира Арсеньєва і зрозумів логіку лісового провідника: "Ніколи не бери зайвого!" Бо мисливець, який не вміє мислити стратегічно і берегти природу локально, – просто стрілець…
Але розповідь, власне, не про людей, а про птаство. Отож качкам-крижням завдяки їхній пластичності та плодючості все-таки вдалося оминути долю червонокнижних видів. Не в останню чергу й тому, що з відкриттям полювання вони переселяються в межі великих міст. Де, зрозуміло, полювання заборонене. Саме підтвердженням їхнього вміння пристосуватися до реалій життя стало те, що на двох ставках під обласним центром Волині вони разом із лебедями таки успішно перезимували.
Скоро качки почнуть мостити перші кладки, а холостяки-селезні з почуттям виконаного обов’язку десь по болотних купинах захизуються зеленими переливами на головах та попелястими боками. Розлетяться до місць гніздування, збурюючи весняну тишу потужним шелестом крил, і лебеді. В тому числі й ті, що зимували під Луцьком.
Витримати нелегкі зимові випробування їм допомогли люди. Як повідомив заступник начальника обласної екологічної інспекції Олександр Ткачук, до благородної справи долучилися, зокрема, працівники відділу екології міської ради, державного управління охорони навколишнього природного середовища, учні загальноосвітньої школи N 12 та обласного ліцею-інтернату. Працівники екологічної інспекції провели роз’яснювальну роботу з жителями сусідніх сіл, аби не допустити випадків браконьєрства. Своєрідне шефство над птахами взяли і працівники очисних споруд, котрі пильнують, хто і з якими намірами наблизився до водойм, і при першому ж пострілі готові зателефонувати в міліцію та екологам.
Але особливих слів подяки заслуговують працівники ВАТ "Хліб" – Теремнівського хлібозаводу. Вони періодично підвозили корм для лебедів – випічку, в якої вийшли строки реалізації. Як розповів один із керівників підприємства Валерій Басюк, хліб можна переробити на паніровочні сухарі й отримати від їх реалізації додатковий прибуток, але в цій ситуації перевагу надали не комерційному зиску, а допомозі білосніжним красеням.
На шиї одного з лебедів помітне кільце жовтого кольору з надписом "83JA".
– Саме такими кільцями наші колеги із сусідньої Польщі мітять цих птахів, аби потім вивчати шляхи їхньої міграції восени та навесні, – пояснив науковий співробітник Шацького національного природного парку, один із кращих знавців природи волинського Полісся Василь Матейчик. – Нагадаю, що відновлення їхньої чисельності на наших землях розпочалося в 1960-х роках, а у 1987-му досягло свого піка. Тоді, пригадую, на Шацьких озерах залишилося зимувати приблизно півтисячі лебедів. В Україні вони належать до двох великих популяцій – балтійської та азово-чорноморської. Десь на заході країни і знаходиться межа між ними… Кільця, подібні тому, яке носить на шиї лебідь під Луцьком, дають можливість без відлову птаха побачити в бінокль надпис і з’ясувати, де саме і коли він був окільцьований.
Інформацію про лебедя з кільцем науковець передав до Центру кільцювання птахів у Києві.
