Життєві університети Володимира Ткачука

Сегодня исполняется 50 лет начальнику Житомирского ОУЛМГ Ткачуку Владимиру Ильичу. Поздравляем юбиляра и желаем ему здоровья, счастья и дальнейших успехов на всех «фронтах» трудовой и личной жизни.

«Украинский лесовод»

Професію лісівника обирають люди, які мають до цієї справи особливе покликання. Справжніми ж лісівниками стають лише ті, хто вміє бути мужнім та мудрим, висо-коморальним та самовідданим. Саме таким знають на Житомирщині та й далеко за її межами Володимира Ілліча Ткачука, начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства. Ставши колись наймолодшим начальником об-ласного рівня в галузі, тепер він – один з найдосвідчених та шанованих, кого поважають та цінують, з ким радяться, до кого прислухаються.

На питання щодо секретів успіху відповідь у Володимира Ілліча досить проста і водночас таїть у собі віковічну мудрість. Бо все своє життя, кожен крок, кожен вчинок він звіряє по тому, як вчив його жити батько.

І нині згадує Володимир Ілліч прикру пригоду, яка спрямувала його на лісівничу стежку. Коли батько збирав у лісі хмиз на розпал, його перестрів лісник і порубав сокирою возика. Тоді ще юнаком вирішив: виросте – стане лісником, заробить паливну норму й привезе батькам – ось вам на всю зиму… Хоча тепер розуміє, що це тільки привід був, а причини – набагато глибші… Батькова ж наука не уникати труднощів, а переборювати їх тільки укріпила бажання стати лісівником.

У сім’ї Ткачуків в основі всього завжди лежала праця, щоденна, наполеглива… З дитинства діти засвоювали, що лише в праці людина гартує характер, заробляє авторитет, здобуває життєві блага. Ох і згодилася батьківська наука синові, коли почав працювати маркувальником, помічником лісничого у Соснівському лісництві на Рівненщині, а згодом інженером охорони праці та лісничим на Житомирщині. Працьовитого, відповідального, принципового та товариського хлопця поважали коле-ги, цінували керівники. Як результат – у досить молодому віці (всього в 25 років) Володимира Ілліча призначили директором Коростишівського лісгоспу. Тепер Володимир Ілліч зізнається, що прийняти пропозицію давалося нелегко. Ніч пройшла в роздумах та навіть сумнівах: як і з чого починати, чи правильно буде, коли зроблю так-то, а чи вийде у мене, чи справлюся? Та разом з ранком прийшло переконання: справлюся, бо мушу, не відступлюся, і все в мене вийде, бо як же тоді батькам в очі дивитимуся? Розуміння того, що кожне призначення треба не лише заслужити, а ще й виправдати довір’я, спонукало не лише до наполегливої праці, а й до формування колективу, бо одному, без підтримки однодумців, далеко не зайдеш. Знову пригадалися батькові настанови, в першу чергу, поважати людей, вміти вислухати і зрозуміти кожного, кого – підтримати, кому допомогти, а кого й підштовхнути. Ця перша велика самостійна робота стала найкращим життєвим університетом, визначила пріоритети, сформувала громадянську позицію, додала впевненості у власних силах. «Горіння» в роботі, талант господарника, вміння організувати колектив, правильно поставити завдання та домогтися безумовного його виконання – стало запорукою нового призначення, більш відповідального та непростого – керівника лісової галузі області. І ось уже впродовж двох десятиліть Володимир Ткачук, як кажуть, на своєму місці. Разом з колегами пережив не один складний рік, не раз доводилося приймати непопулярні рішення, не раз від відповідальності «вгиналися плечі», та ніколи не ховався від труднощів, не шукав легких шляхів, жодного разу не скривив душею, не вступив у зговір із совістю задля задоволення власних амбіцій. На минуле завжди дивився критично, в майбутнє – оптимістично. Ввірена йому область тепер є однією з кращих у державі в галузі лісового господарства, площа лісів постійно збільшується, підприємства працюють злагоджено, кожен з восьми тисяч працюючих може розраховувати на розуміння та підтримку. І в усьому зразковий порядок. Будь-який лісгосп чи лісництво може бути взірцем впорядкованості, досконалості, охайності та ошатності. Батько ж колись вчив: краса та гармонія має бути в усьому: як у душі, такі зовні. Всьому цьому навчає тепер Володимир Ілліч і своїх дітей. Треба, щоб знали, що всьому в житті є своя ціна, і за все в житті треба вміти відповідати, з тим, щоб не соромно було ні перед власним сумлінням, ні перед батьками. Він і сам не раз у житті не відступав лише тому, що не міг підводити батьків.

Незабаром Володимир Ілліч відзначатиме славний ювілей. Побажаємо йому нових трудових звершень, сили та наснаги, миру та злагоди.
Нехай доля буде щедрою на добро та тепло, вірність друзів та любов рідних.