14/03/2010
0В останні роки екологи України з особливим занепокоєнням звертаються до теми полювання на вовків. Член київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, наприклад, розробив грунтовну концепцію з приводу того, чи має моральне виправдання знищення хижих тварин, зокрема вовків. На його думку, вовки, як і всі інші дикі тварини, мають право на захист з боку закону
Володимир Борейко вважає – навіть якщо в результаті заходів з контролю за чисельністю вовка чи іншого «шкідливого» виду його кількість не зменшується, все ж шкода від цього є. І полягає вона, перш за все, в тому, що порушуються права диких тварин. Крім цього, мовляв, люди виховуються у цинічному, жорстокому поводженні з дикими тваринами. Так звана боротьба з «шкідниками» сприяє легалізованому браконьєрству…
До речі, одним з останніх законів України, підписаним екс-президентом Віктором Ющенком, – Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань мисливського господарства, полювання та рибальства, охорони, використання і відтворення тваринного світу» – вперше в Україні обмежений термін полювання на вовків, і вони занесені до списку мисливських тварин. Тобто тепер на вовків у нашій країні можна полювати тільки з жовтня по лютий, як і на інших хутрових звірів.
Принагідно скажемо, що вовки повністю під охороною в Іспанії, Польщі, Румунії, Греції, Португалії, Словаччині, на Кріті, частково охороняються у пострадянських прибалтійських країнах, а також у Сербії, Македонії, Болгарії, Боснії. У сусідній Польщі вовк занесений у Червону Книгу. Він внесений також у Європейський Червоний список і охороняється Бернською конвенцією.
Про те, як вовки «почуваються» на Волині, ми розмовляли із начальником відділу мисливського господарства обласного управління лісового та мисливського господарства Русланом Люшуком.
– За результатами цьогорічної таксації, скільки вовків є в мисливських угіддях нашої області?
– За нашим обліком, на кінець 2009-ого року в мисливських угіддях було 25 вовків. Того року добуто сім голів. Це зроблено з метою регулювання чисельності хижаків.
– Чим викликане таке регулювання?
– Якщо у ведення мисливського господарства люди вкладають кошти, то відповідно хочуть мати хоча б часткове їх повернення. Про прибуток не говорю – мисливські господарства його не мають. А коли є конкурент в особі вовків, то можуть бути лише збитки. Ось і торік зграя вовків – десять голів – хазяйнувала на межі Цуманського держлісгоспу і Звірівського мисливського господарства, що в Ківерцівському районі. В одному з кварталів жертвою їх стала благородна олениця. Одне слово, ця зграя нищила копитних тварин. Інша справа, коли це поодинокі хижаки, то й шкода від них менша. Я хочу наголосити ось на чому: питання не стоїть, що вовків треба знищити як вид. Вовк має право на існування, як і будь-які дикі тварини, але при мінімальному нанесенні збитків мисливським угіддям.
– До речі, скільки вовкові треба м’яса на добу, щоб прохарчуватись?
– Голодний вовк з’їсть і чотирнадцять кілограмів. А може насититись і двома-чотирма, якщо апетит менший. Заради справедливості, треба сказати, що вовки є й санітарами лісу, оскільки харчуються й падаллю. Є ще такий поділ: дорослі вовки – самки і самці, їх приплід і переярки. Переярки – це проміжне між дорослими вовками і цьогорічним молодняком. І вони найстрашніші, бо гублять звірів в лісі не стільки для того, аби добути харч, як для задоволення свого мисливського азарту.
– У нас, на Волині, вовки місцеві, чи такі, що прибули з сусідніх територій? Наприклад, з чорнобильської зони, де для них роздолля?
– В основному місцеві. Але не виключається варіант, що вовки підтягуються із території сусідньої Рівненської області, Білорусі.
– Кількість вовків у нашій області з роками міняється?
– Десять років тому, тобто в 2000-му, їх було 47. І добуто 22. В середині дев’яностих ще більше – навіть понад п’ятдесят. Половина з них добувалась. Після 2000-го року вовків поменшало, бо, на мою думку, інтенсивніше ведеться мисливське господарство і порушується спокій хижаків.
– І може бути, що в якийсь рік навіть не треба буде регулювати кількість вовків?
– У 2006 році так і сталось. За таксацією, в мисливських угіддях їх було всього тринадцять. І тоді жодного не було добуто. Ніхто не ставить питання, щоб винищувати вовка. Це саме можна сказати і про лисиць – їх чисельність регулюють тоді, коли спостерігається перенаселення і коли є загроза спалаху сказу. Вовк, до речі, теж може бути джерелом цього захворювання. Правда, в нашій місцевості такої загрози нема. А ось у східних областях України років три тому були випадки, коли вовк переносив цю небезпечну хворобу, забігаючи в домашні господарства.
– Наша газета не раз розповідала, що на Волині є такі бувалі мисливці, які навіть голими руками можуть добути вовка. Це не перебільшення?
– Ні, але голими руками можна взяти лише вовченят з лігва, вислідивши, де живе сімейство хижаків. А взагалі вовка не просто вполювати. Для цього мисливцеві треба мати неабиякі навички. За п’ятнадцять років своєї роботи в мисливській галузі я чув лише про декілька випадків, коли мисливці попутно вполювали і вовка. Навіть під час спеціально організованого полювання – із загінками, прапорцями – вовка не завжди вдається взяти.
– Згідно із Законом про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань мисливського господарства вовк у списку мисливських тварин. І тепер полювання на нього обмежене. А як було до цього часу?
– На вовка можна було полювати тільки у мисливський сезон і при наявності документів на добування інших тварин. Це не відноситься до єгерської служби, яка цілорічно повинна стежити, щоб вовки не завдавали великої шкоди мисливським угіддям.
– Колись за добування вовка платили гроші…
– Так, 100 карбованців одержував мисливець за самця і 150 – за самку, по 50 – за вовченят. Зараз заохочення теж передбачене (100 гривень), але нема механізму його реалізації. Колись колгоспи, крім такого офіційного заохочення, давали за добутого вовка ягня, а то й вівцю. Бо ж вовки нападали на отари, і треба було якось заохотити мисливців.
– І все ж із почутого від вас в мене склалось враження, що ви симпатизуєте вовкам…
– Це швидше не симпатія, а повага до цих хижаків. Адже вовк стоїть на щабель вище від всіх копитних тварин. Він може розгадати задум людини, навіть перехитрити її. У вовків розвинутий інстинкт самозбереження і органи чуття – нюх, слух. Зір теж розвинутий, але не на стільки.
– Цей інстинкт вироблявся віками, бо на вовка завжди було гоніння.
– Я б трохи по-іншому сказав: вовк завжди був небажаним сусідом. Звідси й його обережність. Якби не ці якості, якби вовка було легко добути, то його давно б винищили. До речі, це дуже «сімейний» звір. Тільки із смертю одного – самки чи самця – розпадається пара. Коли народжуються вовченята, то вовк ніколи не покине виводка і буде вигодовувати його разом з самкою.
– В європейських країнах вовк – у Червоній Книзі. Тобто там вже подумали, що зробити, аби не зник цей хижак, наділений якостями, про які ви тільки-но сказали. А в нас, в Україні, дійде до цього?
– Поки що, на мою думку, нема підстав заносити цього хижака в Червону Книгу України. Адже в наших поліських районах є чималі території непрохідних лісів і боліт, де втручання людини дуже незначне. А раз так, то є умови і для популяції вовків.
