Ліс – не дамба для запобігання затоплень та утримання води

Увага вітчизняних науковців та експертів прикута до проблеми попередження паводків у гірських лісах не випадково. Україна, як ніхто, зацікавлена в цьому, адже наслідки останніх повеней у Карпатах були катастрофічними. До того ж, твердять фахівці галузі, досить часто у засобах масової інформації з’являються неперевірені та недостатньо вивчені дані щодо причин виникнення паводків на теренах держави. Яка ж ситуація насправді?

В експертних висновках урядових комісій за участю провідних вчених і спеціалістів відповідних міністерств та відомств наголошується: негативні явища природи, які останніми роками спостерігаються в Карпатах, – це наслідок не рубок лісу, що нині проводяться в обсягах обгрунтованих нормативів, а комплексу антропогенних і природних факторів. Ліс, безумовно, має водностабілізуюче значення, він суттєво підвищує водопроникність грунту, чим самим регулює стік річок. Водночас у регулюванні водного балансу лісова рослинність володіє далеко не безмежними можливостями. Ліс – це не насип або дамба для запобігання затоплення та утримання води. Тож проблему паводків слід оцінювати комплексно, без штучного перебільшення жодних факторів. Такий висновок зробили науковці європейських держав, які аналізували причини повеней і паводків, що мали загрозливий характер у Німеччині, Швейцарії, Польщі, Чехії, Італії, Франції, Словаччині та Україні. Ця думка червоною ниткою проходила і через усі виступи на міжнародному семінарі в Івано-Франківську з питань попередження паводків у гірських лісах, який організував Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва за сприяння Європейської комісії (програма ТАІЕХ) і Держкомлісгоспу України.

Окрім вітчизняних вчених, екологів, господарників, своїми поглядами на проблему поділилися фахівці з Австрії, Італії, Німеччини. У західноєвропейських країнах нагромаджено неабиякий досвід запобігання й боротьби з паводками та повенями, який міг би прислужитися Україні. Від стихійних лих потерпають усі. Як розповів представник Регіонального агентства з охорони природи Саарвелінгену (Німеччина) Святослав Апостолов, лише одна стихія в Швейцарських Альпах позаторік завдала збитків більш ніж на 1 млрд євро, у Великобританії (2007 р.) – на 3,7 млн євро, у США (2007 р.) – на 4,6 млн дол. Окрім економічних втрат, паводки призводять до нещасних випадків: 2008 р. у Швейцарських Альпах загинуло двоє людей, 13 чоловік загинуло у Великобританії, більш ніж 100 осіб – у США.

– Дуже важливим є прогноз і вчасне попередження паводків, – зауважив німецький експерт. – Має існувати автономна система комунікації, що дає змогу офіційно повідомляти людей: ЗМІ, супутній зв’язок, радіо, Інтернет… Керування раптовими паводками – це комплексний підхід до існуючої проблеми, вона охоплює більш ніж одну країну, ніж один регіон. Паводки мають регулюватися на місцевому рівні, але це не виключає розробки загальних стратегій керування паводковою системою.

Про діяльність у басейні головної водної артерії Італії – річки По поінформував експерт Регіонального агентства з охорони природи Лігурії Даріо Лагостена.

– Вагомою частиною розвитку протипаводкових планів є залучення всіх адміністративних органів країни, повідомлень науковців, врахування метеорологічних прогнозів, – зауважив він. – Інакше кажучи, заздалегідь створюється база даних щодо стихійних природних лих, тобто розробляються заходи, які передбачають взаємодію всіх сил і засобів, а це допоможе уникнути певних проблем у майбутньому. Наголошую: всіх сил і засобів. Коли трапляється лихо, в нас не звалюють вину на лісівників чи ще когось. В Італії є чудове прислів’я: "Якщо хочете йти далеко, йдіть разом". Лише об’єднавши зусилля, можна запобігти стихії, можна вийти переможцем у боротьбі з паводками та повенями.

Іноземні гості підкреслювали у виступах, що Україна може долучитися до діючих європейських програм співробітництва.

– У всіх країнах, – сказав науковий співробітник Дослідної установи ЕФІСІЕС Бернард Волфслехнер (Австрія), -проводяться відповідні дослідження і є власні підходи до управління ризиками. Безперечно, для австрійських Альп, Балканського регіону та Карпат є свій підхід до цього, є певні ресурси, дослідження, які можуть дублюватися (науковці різних країн можуть просто не знати, що такі дослідження вже проводились, і тому роблять одну справу двічі). Тож виникла потреба налагодити співпрацю, здійснювати обмін інформацією, аби вона була доступна для інших. Треба вивести наукові дослідження на міжнародний рівень, забезпечити їхню фінансову підтримку. Дуже важливо, щоб був певний доступ до різних баз наукових даних, аби іноземні колеги знали, що відбувається в Україні та навпаки. Європейські колеги відкриті для майбутньої співпраці з Україною.

Учасники семінару ще і ще раз акцентували увагу на тому, що проблема раптових повеней не зводиться до однієї причини, а до низки чинників, підтвердили, що повені та паводки почастішали і в розвинених західноєвропейських країнах, де широко використовуються передові технології збереження лісів, надається значна матеріальна й наукова підтримка галузі. Тож спираючись на світовий досвід, слід вживати відповідних технічних і нетехнічних заходів, брати до уваги майбутній і залишковий ризики, розробляти моніторинг попередження паводків, розвивати фінансові механізми управління тощо. Одне слово, маємо діяти спільно (згадаймо італійське прислів’я, яке навів Даріо Лагостена).