28/02/2010
2Одним з ефективних заходів охорони довкілля є заповідання. Більш, як 100 років минуло з часу започаткування активної форми
збереження й відтворення незайманих ландшафтів в Україні.
Станом на 01.01.2010 року в підпорядкуванні підприємств Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства знаходиться 29 заповідних об’єкта загальною площею 8718,5 га. Із них загальнодержавного значення – 3 шт. площею – 2032 га., та місцевого значення 26 шт. – площею 6686,5 га. ( додаток №1 )
Відповідно до ст. 53 Закону України « Про природно – заповідний фонд України» всі заповідні об’єкти взяті під охорону землекористувачами, про що свідчать укладені охоронні зобов’язання.( Укладені та зареєстровані Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області).
На виконання Законів України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки», «Про природно-заповідний фонду України» та Указу Президента України від 01.12.08 р. №1129/2008 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів» в 2009 році створено НПП « Джарилгацький» загальною площею – 10000 га (Указ Президента від 11 грудня 2009 року № 1045/2009) в тому числі за рахунок земель ДЛФ – 7531 га.
Протягом 2009 року проведено заходи щодо оформлення матеріалів попереднього погодження для подальшого заповідання, а саме:
– національного природного парку « Нижньодніпровський» – орієнтовною площею 105680 га; в тому числі за рахунок земель ДЛФ – 10724 га
– Ландшафтного заказника загальнодержавного значення « Миловська балка» -, орієнтовною площею 3200 га; в тому числі за рахунок земель ДЛФ – 723,1 га
Сподіваюсь в 2010 році лісова галузь зробить гідний внесок у зміцнення нашої держави і примноження її природних багатств.
2 коментаря
popkov
Хотелось бы, чтобы специалисты Госкомлесхоза и его территориальных структур, рассматривая вопросы ПЗФ, выходили за ведомственные рамки. Где узнать сколько в области обьектов ПЗФ и каких? в чьем подчинении? сколько охраняется степей, лесов, плавней? в га ? в %? и т.д.. Совершенно нет фактажа. Хоть бы Додаток 1, на который есть ссылка в тексте заметки, на сайте разместили. Впрочем, как всегда это упрек не столько к уважаемому Л.Мельниченко, сколько к политике Госкомлесхоза слишком формально и поверхностно относящемуся к вопросам охраны природы. Отсюда и передача обьектов ПЗФ в подчинение Минприроды (лесники согласятся, а экологи позже поймут, что в данных условиях, – это огромная ошибка) и отношение к лесникам природоохранных NGO…
Автор не выразил своего отношения к созданию НПП "Алешковские пески". Не знал?! Мне, к примеру, не понятно в чьем подчинении будет находиться этот НПП (и все остальные, "бумажные" нацпарки)?". Что угрожало природе песков до его создания? Неужели маниакальное желание херсонских лесоводов достичь оптимальной лесистости? Что будет с лесхозами на территории которых он создается? Кто будет охранять вошедшие в НПП леса?
kverkur
Особисто в мене чомусь складається думка, що в питаннях державної політики щодо створення об’єктів ПЗФ та їх нарощування у нашій країні відповідальними є лісники і це уже їх обов’язок робити цю справу. Навіть у суспільстві чомусь «державницькими мужами» сформована думка, що саме вони (лісники) є винними та гальмують це питання. Саме лісники повинні беззаперечно віддати лісові площі під ПЗФ по висновкам різних громадських екологічних служб, які в більшості випадків заповідність даних територій обґрунтовують простою демагогічною балаканиною – бо в дійсності немає на тих територіях цінностей які необхідно заповідати. Більшість же керівників цих організацій за своє життя навіть деревини не посадили. Проте настирність та обманні методи деяких з них щодо створення ПЗФ іноді аж дивують. Може я і не вірно зрозумів їх дії, але мені здається мета їх у більшості створити національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, а потім щоб там створити свою адміністрацію та мати фінансування з держбюджету. Але ж до всього потрібно підходити з розумом.
Якщо це дійсно для користі природи – беззаперечно робити потрібно, але ж не так, щоб лісники потім «мучилися» та мотали собі нерви, бо поки отримаєш в органах екології погодження на виконання лісогосподарських заходів в об’єктах ПЗФ, то бюрократи тобі всі бажання відіб’ють і не тільки до роботи. А в лісі то порядок потрібно утримувати, але ж як згадаєш «ходження по муках», то краще нічого не робити. Тут потрібна чітка державницька політика, тобто компенсація через вилучення лісових площ з господарської діяльності, тобто повинно бути державне фінансове забезпечення лісової охорони на охорону цих же заповідних об’єктів.
В нас же як Мінприроди та його органи на місцях залишаються осторонь екології і вони не будуть (та і не хочуть) не тільки вирішувати, але й допомагати вирішувати гострі для лісників питання, а це створення нових лісів (я маю на увазі у виділенні земель під ці цілі – лісники і самі посадять), проблеми виникнення лісових пожеж (сільгосппали, екологічне виховання людей) і формування тих же об’єктів ПЗФ та встановлення їх меж в натурі, фінансування вказаних проблем і так дальше. Викиди на економічній основі – оце уже їх коньок, отам тобі руки точно викрутять, якщо попадеш під їх нагляд.
Немає в нас державницької екологічної комплексної програми і немає кому її впроваджувати та контролювати.
А лісники не такий уже й страшний ворог для природи, як його стараються змалювати для громадськості.
Comments are closed.