Наш УАЗ ледве просувається лісовими нетрями і нарешті пригальмовує на невеличкій галявині. Тут нас із мисливствознавцем Рівненського району Романом Ступчуком зустрічає різьблений, наче казковий, будиночок, на порозі якого одразу з’являється чоловік у маскувальному костюмі. То – господар тутешнього лісу мисливствознавець державного підприємства "Клеванський лісгосп" Михайло Квятковський. Бувалі мисливці кажуть, що він знає все про те, як ведеться звірові в таку холоднечу.
Побачивши мій фотоапарат, пан Михайло зауважує:
– Ну, сфотографувати ви хіба що природні етюди та нас із Романом зможете: звір почує нас швидше, ніж ви надумаєте його в історію занести. У всіх мешканців лісу дуже добрий слух. Сфотографувати ви могли хіба що бобра, якого он Михайло влітку врятував тут-таки, біля самісінького лісгоспу. Той, бідолаха, впав у меліоративний колодязь і, звісно, не міг звідти вибратися. До речі, зараз їхня популяція доволі чисельна. Зимують бобри в хатинках, які самі собі зводять із гілля, "стіни" яких сягають двох метрів.
Лісівники допомагають звірям тим, що часто й густо рятують їх від браконьєрів. А взимку – ще й підгодовують. Наслідки такої роботи вагомі: адже за щільністю звіра в лісових угіддях Рівненщина – серед лідерів в Україні.
– Це державне підприємство веде мисливське господарство на території двох лісництв – Новоставського та Клеванського, — розповідає Роман Ступчук. – Тут створені належні умови для проживання та відтворення мисливської фауни, проведено комплекс біотехнічних заходів, тут є достатня кількість солонців, годівниць, ясел, підгодівельних майданчиків. Адже в цих лісах маємо популяції оленя благородного, дикого кабана, козулі. Вже не кажу про куниць, бобрів та зайців. І всім їм треба допомогти перебути зиму. А ось, власне кажучи, і солонець, – зупиняється один із моїх гідів біля старого пенька, засипаного сіллю.
Неподалік видніється колода, схожа на перекинутий пеньок.
– Це так звана дуплянка, – пояснюють господарі лісу, – в ній робляться отвори, туди насипається кукурудза. Кабан котить її – кукурудза висипається. Зате птахи її виклювати не можуть. А козулі та олені полюбляють ось такі кормові віники з топінамбура, котрі підкладаємо спеціально для них.
Ще в лісі є спеціальні ясла для підгодівлі молодняка звірів (споруда з дощок, розміщених одна від одної на такій відстані, що всередину доросла тварина не проникне) та кормові поля.
– На таких полях на зиму ми висаджуємо озимину, яка до холодів встигає зійти і залишаємо її для наших менших друзів.
– Але ж тут уже добряче намело снігу…
– Нічого, кабани, олені та козулі виривають корм навіть з-під снігу: там і топінамбур знайдеться, й картоплина чи бурячок. Гірше, коли їм нічим харчуватися, – отоді звір мігрує в пошуках їжі.
– Там, де єгерська служба налагоджена як годиться, звірів підгодовують в один і той же час. Тож вони вже добре знають, коли це буде і чекають о-он там, – звертає увагу Роман на зграю диких кабанів, що вже зібралася за кілька десятків метрів. – Щойно ми відійдемо, як вони сюди прибіжать.
– А ви теж мисливець? – запитую Романа Ступчука.
– Так, – відповідає. – Втім, сезон полювання на копитних завершився на Новий рік, а я жодного разу не використав такої нагоди. Зате всі без винятку вихідні провів у лісі з іншою місією: полював на браконьєрів. Скажу я вам, заняття не з приємних. Такі люди викидають щойно вбиту козулю і кажуть: "Я її тут ненароком знайшов", добре знаючи недосконалість нашого законодавства. До речі, сьогодні максимальний адміністративний штраф за такі дії – 680 гривень, а ось збитки, які може відшкодувати браконьєр, становлять від 500 до 15 тисяч гривень в залежності від виду тварини. Якщо не сплачують добровільно, передаємо позови до суду. Натомість із початку року на мене особисто подано 12 судових позовів – так би мовити, у відповідь на мою активність та на те, що наприкінці минулого року ми показали оперативне відео із затримання браконьєрів по одному з центральних каналів. Втім, усі суди вже завершилися на нашу користь.
– Настав час більш жорсткої відповідальності за порушення правил полювання. Закон "Про мисливське господарство та полювання", кодекс про адміністративні порушення та Кримінальний кодекс потребують змін: по-перше, ще більш жорсткої відповідальності за браконьєрство; по-друге, розширення переліку правопорушень (скажімо, сьогодні в ньому немає такого поняття, як організація незаконного полювання з боку самих користувачів мисливських угідь). Наше управління такі пропозиції надало, однак, у Верховної Ради до них чомусь не доходять руки. Сьогодні на території області маємо 70 користувачів мисливських угідь різних форм власності. Переважна більшість із них добросовісно господарюють, зацікавлені в подальшому розвитку переданих їм в оренду територій. Але трапляються й винятки. Тоді, за нашим поданням, обласна рада вилучає в таких горе-господарів мисливські угіддя. Так сталося напередодні Нового року: на останній сесії депутати вилучили угіддя у Володимирецькому районі й закріпили їх за іншим власником. Будемо сподіватися, більш ефективним, – додає головний мисливствознавець обласного управління лісового та мисливського господарства Микола Яцик, який теж нагодився до розмови.
… Прогулянка різдвяним лісом завершується, і ми повертаємося до казкового будиночка. Нас зустрічає білий і пухнастий, немов снігова ковдра, кіт Василь та гарячий чай із лісових трав, які завбачливі лісівники заготовляють влітку.
– Приїздіть до нас іще влітку, – запрошує Квятковський. -Цілющих трав на зиму назбираєте. Ліс та його мешканці тоді інші, я б сказав, добріші…
А оленів з допомогою Романа Ступчука ми все-таки сфотографували! Що ж то за зима без цих благородних звірів, котрі цього року, схоже, надовго принесли її на Рівненщину.
***
На Рівненщині зареєстровано понад 13 тисяч мисливців, майже вісім тисяч з них щорічно виходять на полювання. До речі, значна їх частина – тільки з кінокамерами та фотоапаратами: бо люблять свій край та звірів. Тож популяції лісових мешканців постійно зростають. Сьогодні тут близько 400 благородних оленів, 550 лосів, понад три тисячі диких кабанів та понад вісім тисяч козуль. Полювання на цих звірів дозволене лише в межах їх природного приросту.