20/12/2009
0В північно-західній частині Крижопільського району, на площі майже трьох тисяч гектарів розкинулось славне лісове урочище «Соколівська дача» Заболотнянського лісництва. Із глибини століть дійшов до нас і зберігся цей фрагмент колишніх величних лісів, що густо вкривали наш край в давнину.
500-річний дуб-патріарх
Це свіжа і помірно зволожена дубово-грабова діброва. Основу урочища складає дуб черешчатий з великою свитою супутніх порід: ясеня звичайного, черешні, липи дрібнолистої, клена гостролистого, явора польового, береста. В розмаїті деревних порід особливу цінність являє собою дуб черешчатий, який в окремих місцях росте висотою 30-35 метрів, і його насадження з повним правом можна віднести до своєрідного еталону дубового лісу. Є в урочищі десять плюсових дубів. З них заготовляють черенки для створення елітної насіннєвої плантації. 85 гектарів найбільш цінних насаджень в урочищі мають статус заказників. Тут переконуєшся, якою щедрою може бути природа! З одного гектара на окремих ділянках лісу можна отримати до 700 кубічних метрів цінної деревини. Є в «Соколівській дачі» п’ять дерев дуба черешчатого, які по-справжньому можна віднести до пам’ятків природи. Особливо вражає своєю величчю і красою дуб черешчатий в обході лісника Віктора Задвірного. Якимось дивом цей живий свідок історичних епох зберігся в хорошому стані до наших днів Параметри патріарха вражаючі – п’ять чоловіків ледь охвачують його могутній стовбур, висота сягає 36 метрів, величезна, відносно компактна крона, не має жодних ознак відмирання. Який вік цього велетня, достеменно сказати важко. За твердженням таксаторів, в межах 500 років. Росте дуб в глухому, малодоступному місці, через що, на жаль, а може, на щастя, не став для широкої громадськості визначним оглядовим об’єктом.
На кожному кроці – багата природня комора
Деревина – дуже важливий, про те не єдиний продукт, яким багата «Соколівська дача». В урочищі нараховується понад 20 видів деревних і чагарникових порід, які дають їстівні плоди і ягоди та одночасно служать ліками. З них найбільшу цінність мають берека, глід, дерен, груша лісова, ліщина, черемшина, терен, шипшина. В грунтовому покриві чимала кількість лікарських рослин – звіробій, материнка, конвалія, купена, буквиця, вероніка, живокіст, суниці, чистець, медунка, копитень, алтея лікарська.
Багате урочище їстівними грибами, особливо опеньками. Має «Соколівська дача» високу рекреаційну цінність. Людей приваблює тут одвічний спокій широколистяного лісу, краса квітучого грунтового покриву, що періодично змінюється на протязі року, спів птахів, духмяне повітря. Влітку у вихідні дні тут чимало відпочиваючих. Багато з них приїздять на машинах, мотоциклах, нерідко беруть з собою собак, транзистори. Зрозуміло, якої шкоди це завдає природі, звірині і птаству, особливо, коли у них малеча. Нерідко найкращі мальовничі куточки лісу після відвідин відпочиваючих залишаються сплюндрованими, засміченими, понівеченими. Після цього таку місцину обминають любителі природи.
Браконьєри – вбивці сім’ї лосів
Здавна у цьому лісі звичними мешканцями були лосі, козулі, дикі кабани, борсуки. Їх щільність довгий час перевершувала оптимальну норму. На жаль, жахливий льодолом 2000 року і пов’язані з ним інтенсивні санітарні рубки, що призвели до неминучого значного збільшення фактору неспокою, надмірна хімізація прилеглих до лісу полів, браконьєрство підірвали популяцію парнокопитних тварин.
Через людську жорстокість не стало в урочищі лосів. Довгий час під проводом великого самця-лося з величезним розмахом лопатистих рогів в лісі випасалось стадо з п’яти особин. Лосі не уникали людей і при зустрічі з ними вели себе миролюбно. Великі агатові очі тварин віддзеркалювали довіру і спокій за своє існування. Але довіра їх підвела. Знайшлася темна душа браконьєра. І не одна. В зимовий період підступно застрелили трьох молодих лосів. По весні хвора, з ознаками вогнепального поранення і вагітна, прийшла на лісовий кордон майстра лісу Володимира Радзімовського лосиха. В критичній ситуації вона повністю довірилась людям. Важкі пологи приймали ветеринари. Врятувати вдалось одне лосеня. Ще одне і породілля під час пологів загинули. Новонародженого випоїла молоком від корови дружина майстра. Молоде цибате лосеня швидко росло. Невдовзі його віддали у вольєр санаторію Міноборони міста Хмільника. Самець-лось ще якийсь час одиноко бродив лісом в пошуках втраченої родини, а потім пішов світ за очі. І вже ніхто його в наших краях не бачив.
На жаль, не всі проблеми «Соколівської дачі» на сьогоднішній день вирішені. Лісовій охороні щоденно приходиться прикладати чимало зусиль в боротьбі із самовільними порубками дерев, засміченням лісу побутовими і виробничими відходами, проявами браконьєрства. Проте цього мало. Необхідне загальне розуміння і прагнення людей берегти й цінувати такий природній дар як «Соколівська дача». Втім, як і весь промисел Господній – навколишнє природнє середовище.
