30/11/2009
0Потаське лісництво є одним із кращих підрозділів Уманського лісгоспу. Лісництво, на чолі з Іваном Кириловичем Дивничем, не тільки забезпечує високі показники лісозаготівлі і кує кращі лісівничі кадри (цього року майстерську дільницю №2 старшого майстра Володимира Зеленюка визнано кращою в області), а й є стартовим майданчиком для багатьох нових проектів.
Та головним своїм завданням лісничий Іван Дивнич вважає охорону і відтворення лісу. Адже у Потаському лісництві – кращі продуктивні діброви, де деревам по 100 років, це золотий фонд черкаських лісів. Тому заготівля продукції тут на високому рівні. «На суцільних рубках за рік заготовляємо більше 9 тисяч кубів деревини», – говорить Іван Дивнич. І головне користування тут ведеться дуже обережно – при тому, що лісництво має площі близько 6 тисяч га, лише на 25 га відбувається заготівля. А ті території, де було зібрано лісовий урожай, засаджують молодими деревцями наступного ж року.
Лісництво активно заліснює нові території – колишні сільськогосподарські землі. Цього року нові ліси з’явилися на 23 га, але, на жаль, офіційно ці землі лісовому господарству ще не передані. Причина – у проблемі, відомій усім лісівникам: посадити ліс легше і дешевше, ніж документально його оформити, визнає Іван Дивнич.
Посадковим матеріалом лісництво забезпечує себе завдяки невеликому лісорозсаднику на 2 га. Ще один гектар відведено під вирощування декоративних кущів і дерев, переважно, самшиту, ялівцю, туї і троянд. Це ті види, які користуються найбільшим попитом. Щороку із теплиці лісівники висаджують до 20 тисяч вкорінених живців декоративних рослин.
У господарській роботі лісівникам допомагають давні і вірні друзі– коні. У лісництві їх п’ятеро. Коней поташани використовують для трелювання деревини під час рубок догляду. «Економічно вигідно кіньми трелювати, а не трактором. Продуктивність відрізняється несуттєво. Кінь за зміну трелює до 10 кубів, а трактор – ну нехай 15 кубів. Але тварині можна дати свого вівса і сіна, а машині треба 10 літрів солярки, а це зараз дорого. Тому ми від коней відмовлятися не плануємо», – розповідає лісничий.
Щоб прогодувати чотириногих помічників, а також для господарчих потреб працівників, у лісництві вирощують зернові – пшеницю, ячмінь, овес. 40 га поля обробляють потаські лісівники своїми силами. Лише комбайн наймають, коли час приходить. «А цього року ще й посіяли сорго – півтора гектари, – ділиться новиною Іван Дивнич. – Ми першими в лісгоспі взялися за відновлення традицій». Вирощування сорго не потребує особливих затрат, його навіть полоти не треба. Зате в осінньо-зимовий період лісокультурниці будуть забезпечені роботою – в’язатимуть віники і отримуватимуть за це зарплатню. А віники потрібні у всякому господарстві: «Якщо залишаться, то спробуємо десь реалізувати», – говорить лісничий. Якщо цей досвід Потаського лісництва буде успішний, то його запроваджуватимуть в усьому лісгоспі.
Тут же узяв свій початок іще один цікавий проект – постачання дров на Європу. З Потаського лісництва уже відправлено в Нідерланди дві машини дров. Іван Дивнич сподівається, що закордонні споживачі будуть задоволені якістю палива, і тоді буде налагоджено постійну співпрацю, до якої будуть залучені й інші лісництва.
Такі звершення вдаються господарству завдяки самовідданій і злагодженій роботі колективу. Заповзято працюють майстер лісу Юрій Андрійович Нишпора та майстер лісозаготівлі Петро Іванович Шандиба. Завжди напоготові водій лісовозної машини Василь Володимирович Кулібаба і тракторист трелювального трактора Василь Олексійович Шах. Це люди молоді, завзяті, і з ними можна впевнено досягати нових цілей, говорить Іван Дивнич.
