Господиня лісорозсадника

Спільний проект сайту «Ліси Черкащини» і газети «Смілянські обрії» (газета смілянських райдержадміністрації та районної ради). Метою проекту є інформаційна підтримка діяльності ДП «Смілянське лісове господарство».

Вона любить ліс, коли він одягає святкове золоте вбрання, дихає першою прохолодою, наповнюючи гармонійною музикою кожний куточок людської душі. Відчуваючи його блаженний спокій, серце майстра лісорозсадника Будянського лісництва (Смілянський лісгосп) Віри Миколаївни Синчак тішиться цією невловимою радістю. Спостерігати за чудесним перетворенням природи — для неї щоденна справа, але звикнути до цієї неповторної магії просто неможливо. Адже щоразу на її очах народжується казка: ліс стоїть у зимовій задумі, прокидається на весні від сну, одягаючи коштовне смарагдове вбрання, змінює колір своїх суконь на золотий і так до безкінечності. Поряд відбувається диво, яке важко осягнути розумом…

Вже не один рік Віра Миколаївна працює у лісорозсаднику, тож знає про свою справу все і навчає цього інших. Головне у їхній роботі — обережне, турботливе ставлення до крихітного сіянця. Не треба забувати, що у своїх руках вони тримають майбутній високопродуктивний ліс. Тож у період його найактивнішого розвитку треба вкласти у смарагдовий скарб максимум сил і знань. Адже, щоб отримати, треба не менше і віддати.

Йти у ногу з часом та переймати досвід європейських колег — справа, звісно, не легка, але все нове завжди цікаве і захоплююче, а якщо воно ще й виправдовує себе, приносить високі результати, то й взагалі приємно працювати.

Віднедавна будяни почали запроваджувати на практиці вирощування посадкового матеріалу у пінопластових пакетах і поліетиленових рукавах. Це доволі кропітка технологія, але результат виправдовує усі турботи і зусилля. Скажімо, щоб розпочати процес вирощування за цим новітнім методом, необхідно дуже відповідально підійти до справи: спочатку просіяти і ретельно підготувати грунт, дати йому взимку відпочити, а на весні вправним робітницям потрібно наповнити біля 30 тис. пакетів, у які висадити насіння.

Посміхається подумки Віра Миколаївна, коли дивиться на свій розсадник, як він день за днем упевнено набирається сили і тягнеться до сонечка. Душа радіє, спостерігаючи за маленькими дубками та соснами, які привітно підморгують своїй господині, ніби дякують за невтомну турботу.

Половину свого серця жінка віддає роботі, а іншу половину дарує родині — чоловікові та двом синам-школярам Ростику та Станіславу. Знаходить час і для господарства, якому треба дати лад, не втомлюється дивувати близьких якоюсь новенькою смачною стравою, адже у цьому її великий секрет — бути дружиною, мамою та берегинею родинного вогнища і просто ЖІНКОЮ — звичайною і водночас загадковою, яка несе у світ промінь тепла та любові.

Черкаське обласне управління
лісового та мисливського господарства