НАЙБЛИЖЧЕ ДО ЛІСУ

Лісівнича дорога Воробчука пряма й легка. Так думають непосвячені. Почасти через Воробчукову вдачу – завжди бути оптимістом і ніколи не виказувати назовні, як би важко не було на душі. В його житті було всяко. Але він завжди робив основну справу свого життя і прагнув порозумітися з людьми, бо часу – переконаний – у кожного з нас не так багато…
Головний лісівник області переконаний: керівником у лісовому господарстві може бути той, хто знає всі труднощі й пройшов усі щаблі цієї нелегкої праці. Він закінчив лісоінженерний факультет Львівського лісотехнічного інституту , в 25 років став начальником Красноїльського лісопункту. По правді, то був другий інститут – тут він вчився найважчого – працювати з людьми. Вчився приймати й ухвалювати рішення, бачити перспективу.. Дев’ять років працював головним інженером Сторожинецького лісокомбінату – більш як дві тисячі працівників, це ще при Союзі…Так от, він – єдиний в Україні, який під час занепаду Союзу зберіг підприємство. Тільки один цех – меблевий, дещо неспецифічний для комбінату, акціонували. Отже, житейські обставини, на які багато хто “списує” свої вчинки , були і в його житті. Але вони не “ламали”, а «ліпили»й гартували його характер. Він прагне бачити конкретний результат своєї праці. З цим пов’язане те, що відбулося в Берегометі, коли чотири роки тому Василь Воробчук очолив Берегометський лісмисливгосп. Він чітко окреслив свої завдання: збільшити реалізацію деревини вдвічі. Поступово підвищити заробітну плату лісівників у стільки ж разів. Тоді на нього подивилися як на інопланетянина. Проте через рік слова директора набули реального змісту. В господарство прийшла нова техніка. Зросли економічні показники. Берегометський ДЛМГ став першим в Україні, що перейшов на самофінансування. Позаторік тут найпершими здали в експлуатацію дві лісові дороги – в Мигівському та Лопушнянському лісництвах. Василь Воробчук перерізав стрічку на лісовій магістралі вже в новій якості – начальника Чернівецького обласного управління лісового господарства. Прикметно, що саме з Буковини, з Берегомета пішла ініціатива будівництва нових лісових доріг до перестиглих і перестійних пралісів Карпатського регіону. Лісові магістралі – це зменшення затрат на лісоексплуатацію, ведення лісового господарства і забезпечення сировиною діючих підприємств, і розвиток економіки краю загалом Прикметно, що саме ці дороги, які будували з дотриманням належних вимог і технологій, “вистояли” перед минулорічною липневою повінню. І не тільки у Вижницькому, а й Путильському та Сторожинецькому районах.
Як керівник він хотів повернути зневіреним віру в галузь. Йому це вдалося. Навіть у нинішній непростий – кризовий рік. Зараз лісівники області вийшли більш загартованими й досвідченими. Обвал усталених ринків збуту деревини на початку року змусив шукати нових покупців, урізноманітнити асортимент пиломатеріалів, працювати над завершенням будівництва розпочатих об’єктів . Держкомлісгосп поставив завдання : до кінця року досягти 92% з основних показників економічної діяльності порівняно з минулим роком. Господарства Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства справилися із завданням за підсумками дев’яти місяців.
Яке його бачення розвитку лісової галузі області? Василь Воробчук не відкриває америк: "Акцент і аксіома – саме ведення лісового господарства. У комплексі – лісоексплуатація і (де можливо) – переробка. Дотримання вимог Лісового кодексу, врахування історичного розвитку лісового господарства краю, досвіду наших попередників".
Йдеться про максимальне природне ( де це можливо), а також про штучне поновлення лісових масивів. Щодо мисливського господарства – це питання контролю та збереження фауни незалежно від підпорядкування лісів.

– Галузь у перспективі має бути самоокупною. Це моє завдання як начальника управління. Такі ж завдання стоять перед директорами держмисливгоспів. Це цілком реально, – каже Василь Воробчук.- Адже один з них – Берегометський, який очолював, четвертий рік працює без бюджетного фінансування. Деревина – продукт з необмеженим попитом. Поки що немає таких технологій і матеріалів, які повністю її замінили б. Тому вона має бути використана. Найперше ліс стиглий і перестійний. Це закон природи. Ми не перерубуємо ліс – рубаємо його в запроектованих обсягах. Заготовляємо деревини менше, ніж рубаємо: приріст – 5 кубометрів лісу на гектар, заготівля – 2,5-3 кубометри. Зараз активно заліснюємо землі, які вийшли з сільськогосподарського користування. Приводимо в порядок проблемні деревостани, зокрема, створені в повоєнні роки без врахування природно – кліматичних умов Буковинських Карпат.

Нині попит на ринку деревини доволі широкий: від кругляка до тирси. Сьогодні Україна продає деревину майже за світовими цінами. Це один із шляхів поповнення коштів на розвиток галузі.
– Але хотілося б , щоб буковинську деревину переробляли на місці, каже Василь Воробчук.- Майже відсутня глибока переробка. У нас розпилити кругляк на дошки або дрова відтак продати або ще краще – перепродати кругляк і заробити на цьому – найкращий бізнес. Свого часу в області був потужний досвід роботи лісокомбінатів. Голова ОДА Володимир Куліш поставив завдання відродити його, аби залучити іноземні інвестиції в глибоку переробку деревини. Словаччина зацікавилася виробничими потужностями Сторожинецького держлісгоспу, Греція – перспективами переробки бука. "Зневаженими" залишаються відходи – тирса, хмиз, кускові відходи. За кордоном вони йдуть на виготовлення екологічно чистого палива пилетів – деревних брикетів. В Угорщині, наприклад, переведення котелень на таке біопаливо заохочується державою. Одне слово, крім обласної програми розвитку лісового господарства, потрібна обласна програма розвитку деревообробної галузі.
Такі спроби були. Однак, повторюся, лісу у нас стільки, скільки є. Не виключаю, що для повного завантаження сировиною деревообробних підприємств ліс можна було б завозити з інших регіонів, як це робилося колись. Нині держмисливгоспи мають право експортувати деревину. Але настане такий час, коли деревина у круглому виді експортуватися не буде. Нині в області діють такі сучасні підприємства з глибокої переробки деревини, як "Техно", "Міраж", які виготовляють продукцію європейських зразків. Але це крапля в морі. Мають бути підприємства з переробки і відходів, і технологічної сировини, і цінних порід – бука, дуба. Ринок збуту переробленої деревини в Європі – необмежений. Наші сусіди – львів’яни та івано-франківці в цьому напрямку – значно випереджають нас. Нині Берегометський лісокомбінат простоює. Маю особисте бачення, як його реанімувати. Знаю і те, що держава цього не робитиме. Влада повинна принадити інвестора. Яскравий приклад – сусідня Румунія, де прийняли відповідне законодавство, і в країну «полилися» іноземні інвестиції…
Безвідносно до свят, навіть особистих, Василя Воробчука частіше можна бачити в камуфляжі й чоботах – "всюдиходах", аніж при генеральських погонах – Заслужений лісівник України завжди найближче до лісу…