09/11/2009
01 листопада закінчився сезон полювання на пернату дичину. У пам’яті більшості мисливців він залишив незабутні враження і спогади. А попереду вже довгоочікувана пора полювань на хутрового звіра. Декотрі мисливці готуються до цього сезону ще більш скрупульозно, аніж „на качку”. Він розпочнеться 7 листопада. Про особливості цьогорічного полювання на хутрових звірів ми попросили розповісти начальника відділу мисливського господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Руслана Люшука.
– Руслане Володимировичу, які несподіванки приніс цьогорічний мисливський сезон?
– Як і завжди, багатьом він приніс насолоду і можливість відвести душу на полюванні. Не кажу про трофеї – кожен мисливець має можливість їх трактувати по своєму. В одному всі сходяться: побути наодинці з природою – це велика і незабутня річ, яку нічим не заміниш. Можу константувати, що полювання проходило цивілізовано. Завдяки, бездоганній роботі єгерської служби та лісової охорони вдалося уникнути серйозних порушень та нещасних випадків. І це, можливо, найголовніша риса цьогорічного полювання на пернату дичину. Серед несподіванок, я б назвав високу щільність перелітного птаха. Ніхто не сподівався на таку чисельність качки і дикої гуски. Популяція пернатих, що облюбували мальовничі куточки Волині, збільшується і це радує як мисливців, так і всіх шанувальників природи.
– Скільки ж мисливців взяло участь у полюваннях на пернату дичину?
– На Волині вісімнадцять тисяч полювальників. У першому етапі взяло участь тільки близько восьми з половиною тисяч мисливців. Вони полювали на качок, гусок, лиску, куликів, голубів. І, твердять бувальці, цьогоріч без качки зостався хіба що лінивий чи великий природолюб, в якого стачило сили волі не натиснути на спусковий гачок, щоб не обірвати ефектний політ пернатої господині неба. Хоч, можливо, хтось посміхнеться, мовляв, для чого тоді ходити на полювання? Але знаю й таких мисливців, що йдуть на полювання, аби назбирати приємних спогадів і відчути, як це здорово, коли хтось з-під твого прицілу виривається живим і неушкодженим у небо, до якого нам, на жаль, не дотягтися. Та кілька тисяч мисливців навіть не розчохлило рушниць.
– Але чому? Закінчилися набої чи полювання стало надто дорогим задоволенням?
– Що полювання – заняття не з дешевих, у цьому легко переконатися, зайшовши до мисливської крамниці. Все ж причина в іншому. Як би не парадоксально це звучало, але є полювальники – і це дуже чисельна команда, котрі відстрілювання качок, гусей, голубів не вважають гідним звання професійного мисливця. Полювати на пернатих, на їх погляд, – дуже просте заняття. Прийшов, став, прицілився і вистрілив: промахнувся чи вцілив – це вже й не так суттєво. Зовсім по іншому на ловах вовка чи лисиці… Найважче ж полювати на зайця. Це мисливці найвищої проби, сильні і витривалі. Їх так і називають – „зайчатники”. Вони здатні пройти бездоріжжям кілометрів сорок-п’ятдесят, оглянути знайомі долинки і поля, зблизька помилуватися краєвидами рідкої краси. Та найулюбленіше їх заняття „взяти і прочитати” слід зайця. Звичайно ж, чимало із них виходять на лови з своїми чотириногими друзями, але є й такі, що пробують „пізнати заячий розум”, а відтак і використати його у житті. Бо ж недарма кажуть: „Вовка неможливо вполювати, бо дуже обережний і мудрий звір, лисицю не можна підстрелити, бо хитра і чутлива істота”. А уявіть собі життя зайця, який навчився перехитрювати вовка і лисицю, здичавілих собак і хижих птахів, які інстинкти самозбереження останнього розвинули до неймовірного. Звичайно ж, я не кажу про полювання з-під фар, з освітлювальними приладами, де бідний зайчисько стовбіє. Справжні мисливці до такого ніколи не скотяться, натомість позмагатися із зайцем у витривалості і мудруванні мають для себе за велику честь. Ось ця кагорта мисливців чекає відкриття сезону на хутрового звіра.
– А він цьогоріч затримався…
– Ні, полювання на хутрових звірів – зайця-русака, лисицю, єнотоподібного собаку – розпочинається вчасно. Затримується облавне і колективне полювання на диких парнокопитних тварин. Воно стартує 8 листопада. Причиною цьому – тепла затяжна осінь, яка сприяла „тихому полюванню” грибників. Аби уникнути нещасних випадків, і вирішено перенести його на більш пізній термін.
– Які особливості цьогорічного полювання на хутрового звіра, чи є зміни і нововведення?
– Правила полювання лишаються незмінними, хоча і з’явилися суттєві відмінності. Зокрема цьогоріч дозволено полювати на хутрових звірів по суботах і неділях, у попередні роки – лиш по неділях. Натомість скорочено термін полювання. Якщо торік було дозволено полювати майже весь січень, то останнім днем полювання цього сезону стане 27 грудня 2009 року. Цим ми прагнемо вберегти популяцію зайця-русака і деяких видів парнокопитних.
– Де можна придбати відстрільні картки?
– У нашій області є сорок два користувачі мисливських угідь. Тож у них і можна буде придбати відстрільні картки. Вони можуть бути разові і сезонні. Додам, що на прохання Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства ціни на картки залишаються на рівні минулого року. У різних користувачів, втім, їх вартість може коливатися від 100 до 400 гривень. „Мисливські гривні” вже за традицією будуть витрачені на розвиток мисливських господарств, для примноження популяції звіра, на корм мешканцям лісу.
– Про що б ви хотіли застерегти і що б побажали мисливцям?
– Хотів би застерегти від бажання полювати у тих місцях, де це заборонено робити. Попросив би завчасу подбати про всі необхідні документи, під час полювання дотримуватись правил, які, звичайно ж, кожному добре відомі, бути обережним у поводженні зі зброєю, чемним із працівниками, які за своїми посадовими обов’язками змушені контролювати хід полювання. А ще бажаю усім приємного спілкування з природою. І хоч гасло „Ні пуху ні пера!” дещо втрачає свою актуальність на цей осінній сезон, суть його залишається незмінною – не наробити підранків, уникнути нещасних випадків і отримати задоволення від полювання.
– Інтерв’ю вів
Сергій Цюриць,
прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства
На фото: Полювання на лисиць.
Фото Оксани Чурило.
