Лукавий дух не в горах, а в дечиїх умах…

 24 жовтня 2009 року
 

Не можу не зреагувати на зневажливий, з маніпулюванням фактами щодо моїх виборців, жителів с. Гути, виклад матеріалу «У гори дух лукавий завітав…» («Галичина» № 147 за 3 жовтня 2009 р.).

Нагадаю: мова йде про ініціативу створення в
с. Гуті Богородчанського району Національного природного парку «Синьогора» і пристрасті, які розгорілися навколо цього питання.
Дуже прикро, що автор статті, який заховався під псевдо Вс. Едітів, почав свою статтю з приїзду на Богородчанщину містичного лідера, який, за його словами, нібито одним помахом руки налаштував жителів с. Гути проти створення НПП «Синьогора». Прикро, що цей автор-анонім звинуватив увесь депутатський корпус Богородчанської районної ради в прийнятті явно «заказного» (буцімто, під приїзд цього лідера) звернення районної ради до голови Івано-Франківської ОДА, що в цьому «зверненні» депутати, по суті, висловили бажання ігнорувати створення НПП, що районним чиновникам на руку, якщо народ збунтований, а несумлінні представники преси всіляко сприяють цьому (мабуть, мається на увазі часопис Богородчанської районної ради «Слово народу», який опублікував це звернення).
Але найбільше обурення викликає те, як змальовано образ жителів с. Гути: грозяться «дороги перегороджувати, вилами озброюватись та на смерть стояти», «людина з сокирою», «вила в бік обіцяють», «похмільний лемент», «розумом лінуючись, вірять заїжджим лідерам» і т. п.

А тепер як автор і доповідач на районній сесії з питання «звернення Богородчанської районної ради до голови Івано-Франківської ОДА» хотів би викласти свою точку зору з цього приводу, а також з приводу створення НПП «Синьогора» загалом.

Отже, 1.12.2008 р. вийшов Указ Президента України № 1129 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів», яким передбачено серед інших підтримати ініціативу обласної державної адміністрації щодо створення «…національного природного парку «Синьогора», Івано-Франківська область».

26.04.2009 року в с. Гуті відбулися громадські слухання з порядком денним «Про створення національного природного парку «Синьогора». Доповідали та ознайомлювали гутянців щодо необхідності створення НПП «Синьогора» начальник державного управління охорони навколишнього природного середовища в області А. Троценко, його заступник В. Головчак, заступник голови Богородчанської РДА О. Білоус, головний лісничий ДО «Синьогора» М. Прокопишин. Були присутні представники держкомзему, архітектури, відділу заповідної справи та ДО «Синьогора». Слухання закінчились тим, що гутянці висловили незгоду щодо створення НПП «Синьогора».
А через день, 28 квітня 2009 року, виконком Гутянської сільської ради, враховуючи думку жителів села, висловлену на громадських слуханнях, прийняв рішення «заперечити створення національного природного парку «Синьогора».

В період до скликання сесії Богородчанської районної ради, тобто до 23 липня 2009 року, районні депутати отримували інформацію про тиск, що чиниться на окремих жителів та представників місцевого самоврядування с. Гути з вимогою про підтримку створення НПП «Синьогора». А тому депутати районної ради логічно прийняли звернення до Івано-Франківської ОДА, в якому висловили своє занепокоєння ситуацією, що склалася навколо ініціативи Івано-Франківської облдержадміністрації стосовно створення НПП «Синьогора», і для вивчення цього питання просили надати копії документів:

1. Клопотання про необхідність створення НПП «Синьогора».
2. Наукове обррунтування подальшого створення НПП «Синьогора».
3. Картосхеми, відомості про місцезнаходження, розміри цього об’єкта.
4. Характер використання, функціональне зонування, що пропонується запровадити.
5. Характеристику природоохоронної, наукової чи іншої цінності цієї території, що пропонується для заповідності.
6. Додаткові документи, які підтверджують чи доповнюють необхідність створення НПП «Синьогора».

До речі, перелік саме цих документів містить
ст. 51 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», яка передбачає порядок підготовки і подання клопотань про організацію чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

До відома автора-аноніма, за це звернення одностайно проголосували всі депутати районної ради, незалежно від належності до політичних груп чи фракцій.

Ще раз до відома автора-аноніма: знати ці відомості — не тільки право депутатів районної ради, а й їх обов’язок, що випливає із законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про інформацію», зі статей Лісового кодексу та ін. Депутати повинні не лише знати, а й на основі цих відомостей доводити інформацію до своїх виборців, яким не байдуже це питання.

На своє звернення від 23 липня 2009 року щодо створення національного природного парку «Синьогора» Богородчанська районна рада отримала відповідь «оперативно» — 5 жовтня 2009 року (лист Івано-Франківської ОДА № 690/1/1-09/01-136 від 2.10.2009 р.). За час свого депутатства у районній раді протягом п’яти демократичних скликань довелося приймати багато звернень, в тому числі і до центральних органів влади, але такої «оперативності» з відповіддю (понад два місяці!) не пригадую. У листі на жодне з питань не дано конкретної відповіді, лиш загальна констатація, що є указ Президента, що при створенні НПП зросте місцева інвестиційна активність, збільшиться зайнятість місцевого населення, що є лист Богородчанської РДА, де міститься якась інформація, що функціональне зонування передбачено Законом України «Про природно-заповідний фонд України». Тобто, що ми знали, про те й довідались.

От тобі відкритий і прозорий процес обговорення доцільності створення НПП! Я допускаю, що конкретного функціонального зонування території ймовірного парку наразі не проведено, оскільки він ще в процесі створення (хоча б плани-наміри на перспективу повинні бути, особливо заповідної зони). Але, на моє переконання, коли природно-заповідний об’єкт створюють, то готують наукове обррунтування того, яку він має природну цінність і чому його потрібно заповідати, які рідкісні види флори і фауни є на заповідній території, чим цінна ця територія з точки зору наукової, еколого-освітньої діяльності і т. п. Про це йдеться і в Законі України «Про природно-заповідний фонд України». Й інакше бути не може.

Якщо районна рада не отримала цієї інформації, то у мене складається враження, що не ОДА була ініціатором створення НПП «Синьогора».
А тепер знову повернімось до статті в «Галичині» за 3 жовтня 2009 року «У гори дух лукавий завітав…», в якій автор-анонім хотів би почути виразну позицію жителів с. Гути, їхню компетентну і щиру думку, а не «похмільний лемент під акомпанемент різних лідерів». Так-от 13 вересня ц. р. на виконання протокольного доручення з наради у першого заступника голови ОДА щодо створення НПП «Синьогора» було проведено збори жителів с. Гути для обговорення питання «Про створення національного природного парку «Синьогора». Про цей факт автор-анонім чомусь не згадує.
Правда, є одна дивна річ: на нараді в ОДА були присутні 11 посадовців обласного і районного рівнів, яких так чи інакше згідно з посадовими обов’язками зачіпає це питання, а на зборах громадян с. Гути були тільки представники ДО «Синьогора» на чолі з генеральним директором М. Кучером. і цього разу жителі села свою виразну і чітку позицію відобразили в рішенні:

1. Звернутись до Богородчанської районної ради та райдержадміністрації з проханням підтримати їхню позицію щодо заборони створення національного природного парку «Синьогора» на території Гутянської сільської ради.

2. Підтримати ініціативу жителів села щодо виведення 55,2 га землі із постійного користування ДО «Синьогора» та ввести її в межі населеного пункту для потреб села.

На запрошення жителів с. Гути я брав участь у зборах 13 вересня ц. р. і можу стверджувати, що ніякого підбурювання людей на нерозсудливий опір не було. Тим більше не було похмільного лементу під акомпанування різних лідерів, хоч присутніх жителів було на третину більше, ніж на квітневих слуханнях.

На доводи генерального директора М. Кучера про те, що створення НПП «Синьогора» забезпечить селян додатковими робочими місцями, збереже природу для майбутніх поколінь, забезпечить розвиток села, відповіді були емоційні, може, й різкі:

— де ті робочі місця, що їх обіцяли ще за Кучми, коли починали будувати резиденцію?

— де ті міні-заводи з переробки грибів і ягід?

— я — мати п’ятьох дітей, де та робота, що обіцяли мені особисто?

— про яке забезпечення роботою говорити, коли навесні, під час висаджування в лісі саджанців, робітників брали не з Гути чи з Порогів, а привозили аж із Надвірнянського району?

— обіцянки про газифікацію так і залишились обіцянками;

— влада нічого не зробила для людей, крім того, що обдурила;

— не допустимо розбудови київських олігархів в урочищі «Мулівці»;

— якщо ви так дбаєте про збереження природи, то чому в пансіонаті «Синьогора» понад рік не працюють очисні споруди, а фекалії скидають прямо в річку Бистрицю-Солотвинську? Чому ті пани від охорони природи з області не бачать цього?

Хотілося б запитати автора-аноніма статті «У гори дух лукавий завітав…», а точніше тих, хто нашіптував йому: це похмільний лемент жителів
с. Гути чи крик душі обдурених, але гордих і сміливих гутянців?

І ще автор-анонім пише, що із 200 дворів, які налічуються в Гуті, навряд чи знайдеться десяток, господарі яких за родом своєї діяльності мають прямий стосунок до лісу, тобто працюють у держлісгоспі «Сивульський», що належить до ДО «Синьогора». Цим самим він підтверджує, що кількість робочих місць гутянців у лісгоспі становить уже навіть менше десятка. А ще не так давно, коли ліси належали Солотвинському держлісгоспу, у двох його лісництвах гарантовану роботу мали до 100 чоловік, з урахуванням сезонних працівників — всіх 200.

А ще автор-анонім довідався дуже переконливу інформацію, яку подає як факт, що обіцяли, наприклад, газ провести в село, так його й провели в усі без винятку двори. Звинувачуючи в статті всіх і вся в обмані і брехні, якраз автор цим і займається, бо з 358 дворів села (а не 200, як стверджує автор), газових абонентів, за інформацією управління газового господарства, є в Гуті 182. Отож явно не всі двори газифіковано, а тільки половину.

Перечитую ще раз статтю, роблю висновок, що автор, який так розпинається про переваги створення національного природного парку, не має стосунку ні до лісового господарства, ні до природно-заповідної справи взагалі. Про це він мимоволі зізнається у своїй статті сам: «…що таке Національний природний парк, про це мені розтлумачив Андрій Троценко — начальник Держуправління охорони навколишнього середовища в області. Він же озброїв мене відповідним документом». І далі автор цитує ст. 21 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».

Тим часом створити національний природний парк планується тільки на землях площею 10 886 га, які є в користуванні Державної організації «Резиденція «Синьогора», що, своєю чергою, належить Державному управлінню справами (ДУСя). В цьому контексті аргумент автора на користь створення НПП, а саме — «…про земельний дерибан» доведеться забути, бо землі національного природного фонду не підлягають приватизації» — наводить на цікавий висновок: значить, автору відомі факти «дерибану» землі в такій поважній структурі, як ДО «Резиденція «Синьогора» (?!). Але ж основною метою діяльності ДО «Резиденція «Синьогора» є:

— забезпечення на її території належних умов прийому і перебування вищих посадових осіб держави, глав та офіційних делегацій іноземних держав, міжнародних організацій;

— комплексне ведення лісового господарства, охорона, захист, раціональне використання та відтворення об’єктів рослинного і тваринного світу.
На моє переконання, якщо така поважна і серйозна структура як ДО «Резиденція «Синьогора» буде виконувати на належному рівні другий пункт своєї основної діяльності, то потреба створення НПП відпадає. В користуванні ДО «Резиденція «Синьогора», згідно з їхнім звітом, на 1.07.2009 року є 5 200 га лісів I категорії, призначені для захисної і природоохоронної мети. Експлуатація таких лісів законодавчо обмежена. В них можна проводити лише санітарні рубки. Отож головна мета — збереження лісів і природи для прийдешніх поколінь — може бути досягнута без створення НПП. Але в державному лісі дуже великі проблеми з його забудовою. А от територія національного природного парку згідно з ст. 21 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» поділяється на чотири функціональні зони:

— заповідну, відвідування якої громадянами заборонено;

— зону регульованої рекреації, де проводяться екскурсії;

— зону стаціонарної рекреації, де дозволено будувати готелі, мотелі, кемпінги та інші комплекси;

— господарську зону, зайняту адміністрацією парку.

Так-от зона регульованої рекреації, де проводяться екскурсії, й особливо зона стаціонарної рекреації, де дозволено все будувати, є дуже привабливими для грошовитих бізнесменів та олігархів, оскільки передбачають особливий режим економічної діяльності з певними пільгами. Тим більше що у ст. 22 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» йдеться: «…всією цією розбудовою парку займаються спеціальні адміністрації парку, а також інші підприємства, установи та організації на підставі угод. і ні сільська влада, ні районна, ні обласна, не кажучи вже про простих людей, не зможуть впливати на ці процеси».

Днями натрапив на цікаву інформацію національного екологічного центру України: «Оцінивши ситуацію, яка поступово розвивається навколо створення деяких національних природних парків, зокрема НПП «Голосіївський», що в м. Києві, експерти національного екологічного центру України дійшли несподіваної думки: парки створюють для того, щоб їх забудувати».

На моє глибоке переконання, ще трохи і нам стане зрозуміла та прихована істина, яка дозволяє замаскувати ненаситне бажання певного кола осіб забудувати наші рідні Карпати, прикриваючись такою благородною і привабливою метою, як «створення національних природних парків».
Своєю статтею «і дух лукавий у гори завітав…» автор хотів, мабуть, переконати жителів Гути, яка велика і потрібна справа планується в їхньому селі — національний природний парк! Хотів, та не вийшло. Тобто вийшло навпаки. Такого наплів, що викликав ще більше несприйняття ідеї створення парку. Зрештою, йому, певно, й самому трохи встидно за те, що написав, тому й сховався за псевдонімом.