З карабіном – у національний парк

Шацький національний природний парк приваблює тисячі мандрівників з усього світу. Та не всі приїздять помилуватися диво-красою Світязя, послухати озерну поезію.

Дивуєшся декотрим нашим співгромадянам. Тягнуть у заповідний край тонни скла і пластику, їдуть з кілометровими сітками й гвинтівками. Лиш нещодавно мешканець села Тарасове Луцького району з карабіна "розстрілював" пляшки з-під горілки на березі озера, а вполював чиюсь долю – красеня-лебедя чи лебідку.

І ось нова звістка з парку. Природоохоронці Вячеслав Хомич і Микола Дмитрук помітили на озері човен і вирішили поцікавитись, хто й чому рано-вранці плаває поблизу острова. З’ясувалося, мешканець Тернополя Сергій Т. зі своїм дружком зібрався пополювати на пернату дичину. Працівники служби охорони вилучили у тернополянина карабін "Сако" (калібру 5.6 мм) з оптичним прицілом. Справу передано до Шацького районного суду. Тепер любителю світязьких качок доведеться зустрітися із Фемідою, яка дасть науку горе-мисливцю.

– Національні парки – найбільший скарб народу, – каже начальник служби державної охорони Шацького національного природного парку Володимир Солов’янчик. – Навіть малюк знає, що там природа – недоторканна. Дикий звір, птах чи рослинка перебувають під охороною держави. В’їзд зі зброєю до них суворо заборонений. Хоча б посоромились своїх синів чи внуків, для котрих ми намагаємось зберегти це диво. – І наголошує: – Добре, що оперативно спрацювала служба охорони. Винуватець, на щастя, не встиг зробити жодного пострілу. А міг би наробити лиха!.. Адже саме йде переліт диких гусей і качок… Вочевидь, зима буде холодною.

– Чому люди їдуть у Національний природний парк зі зброєю? – запитую в начальника відділу мисливського господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Руслана Люшука.

– Карабін з оптичним прицілом – серйозна зброя! – одразу зауважує головний мисливствознавець області. – Любитель-початківець із такою на полювання не піде. Але й професійний мисливець, котрий поважає себе, закон та дух полювання, з нарізною зброєю у мисливські угіддя національного природного парку не поткнеться. Виходить, маємо справу з людиною, для якої закон не писаний. Прикро, але до таких сьогодні потрапляють найбагатші і найсановитіші люди України, серед яких є й народні депутати, і високопосадовці поважних державних установ. Часто-густо рахунок зброї у їхніх колекціях іде на десятки або й сотні одиниць. А їдуть у національні природні парки такі з однієї простої причини: не здатні вони зрозуміти ні пісні озерного плеса, ні поетичних рядків. Ні, тим паче, пошанувати навіть заповідну природу. Після подібних випадків, як із Сергієм Т., їх потрібно назавжди позбавляти мисливського квитка й скасовувати право на зброю, вилучаючи весь без винятку арсенал на користь держави…