Постав у бронзі барон Фальц-Фейн

Вообще-то одного памятника Фальц-Фейнам мало. Второй предлагаю установить в центре Казачье-лагерской арены… Ведь это, в том числе, и  их овцы  раздолбали заросшие пески, сказочно обогатив немецких колонистов и создав самую большую пустыню в Европе.  Таким образом, Фальц-Фейны стоят у истоков создания  двух обьектов ПЗФ в Украине, – биосферного заповедника Аскания-Нова и Национального парка Алешковские пески. Логично? М.Попков

У всесвітньо відомому біосферному заповіднику “Асканія-Нова” перед головним входом у музей “Природа” відкрито бронзовий пам’ятник засновникові цього рукотворного “сьомого дива природи” барону Фрідріху фон Фальц-Фейну. Скульптуру роботи заслуженого художника Росії Дмитрія Тугаринова передав у дар заповідникові племінник постаті, увічненої у бронзі, громадянин князівства Ліхтенштейн барон Едуард Фальц-Фейн.
Перед очима асканійського велелюддя постав ну геть наш чоловік – у чоботях з високими халявами (бездоріжжя і зараз вистачає), у солом’яному брилі, виготовленому, мабуть, місцевим майстром і в глибокій задумі. А може, здалося, що у задумі: у барона голова мало боліла, де взяти гроші на корм зоопарківським мешканцям.
Перед бронзовим засновником – бронзова ж дрохва, велика степова птиця, яка часто сниться затятим мисливцям: вполювати дрохву не менш престижно, ніж благородного оленя…
Власне, дрохва – один із перших поселенців зоопарку. Тому й удостоїлася честі позувати екскурсантам поруч із бароном.
Барон же, великий природолюб минулого, поважно сидить у плетеному фотелі і споглядає за поведінкою птиці.
Гай-гай, коли то ще було! Рівно 120-років тому окреслилися, власне, контури майбутнього, знаного нині на всіх континентах планети, зоопарку. Тоді тут оселилися африканські страуси, старожили американських прерій бізони, уссурійські марали, індійські антилопи…
Так захоплення переросло у громадянський подвиг! Бо без цього унікального зоопарку заповідникові зі своїм єдиним на всю Європу первозданним степом не вистачало чогось би суттєвого. Як не вистачає нині зоопаркові повноцінної державної підтримки.
Директору біосферного заповідника кандидату сільськогосподарських наук Віктору Гавриленкові доводиться щоразу шукати “внутрішні резерви”, бо: “Бюджетне асигнування скорочене. Виділяються кошти тільки на зарплату і комунальні видатки. І все!”
Віктор Семенович гордий з того, що навіть за великої бідності “Асканія-Нова” живе, бо:
– Чи може конкурувати у світі наш заповідник з іншими схожими об’єктами? Ні. У нас – найстаріший за давністю заповідання еталонний заповідний степ на планеті. І степ цей найбільший у Європі! Унікальний зоологічний парк із напіввільним утриманням тварин. Більше половини цих тварин – це рідкісні і зникаючі види. Приклад– сайгак, найпівнічніша степова антилопа. У 70-х роках минулого століття її у Казахстані було 2,2 мільйони голів, на території Калмикії і Астраханської області – 540 тисяч. Зараз у Казахстані сайгака залишилося 58 тисяч ( і це при введенні жорстких санкцій проти браконьєрів), а в Калмикії всього 13 тисяч. У Асканії-Новій ми утримуємо у самовідтворюваній популяції близько 300 особин. А взяти Великий Чапельський під. Особлива, виняткова територія, яка є одночасно Рамсарським водно-болотним угіддям міжнародного значення. Тут зупиняються рідкісні птахи. Зокрема, минулої зими було 3300 огарів – червоної качки. Асканія – основний репродуктор цього червонокнижного виду в Україні. У нас – основне зосередження сірого журавля під час міграції. Де ще у світі можна було побачити 42 тисячі журавлів одночасно, як це спостерігалося 22 жовтня 1996 року?
Дивлюсь на бронзового Фрідріха Фальц-Фейна і думаю: ну чогось цьому пам’ятникові не вистачає. І знаю – чого: ще однієї бронзової постаті. Постаті Клима Євдокимовича Сіянка, українського друга дитинства знаменитого барона.
Саме Клим Євдокимович, цей степовий самородок, котрий самотужки вивчив основи зоології і латину, доглядав за зоопарком, поки Фрідріх учився, а потім мандрував по світу у пошуках екзотичних тварин. Деякі із дослідників, мабуть праві, називаючи Клима Сіянка другим творцем і керівником асканійського зоопарку. Але про нашого співвітчизника ніхто й не подумав, бо ж це – зайві затрати. Спасибі й на тому баронові Едуарду Фальц-Фейну за те, що не пошкодував коштів на встановлення монумента вагою майже півтонни! А Сіянко… Можливо, коли Україна стане заможнішою, то і вона знайде кошти на те, щоб встановити селянському самородку хоча би бронзовий барельєф.