21/10/2009
0Працювати в лісі можна тільки з великої любові, вважає старший майстер Лисянського лісництва Сергій Римаренко. Скільки себе пам’ятає, він з великою охотою насаджував дерева – спочатку разом з батьком-лісівником на Шполянщині, потім на російських просторах, але врешті повернувся на батьківщину – туди, де народився, на Лисянщину. Тут у лісництві Сергій Олексійович Римаренко працює вже 10 років. Його цінують співробітники не лише за відповідальність, а й за те, що щиро вболіває за кожне деревце. Завдяки цьому Сергієві Римаренку вдалося всього за три роки заліснити майже 150 гектарів невдоб, а це – неродюча земля, важка для обробки місцевість – яри, балки, горби. Тут насаджують ліс, щоб укріпити ґрунт, щоб не було зсувів. Для робіт у таких непростих умовах старший майстер використовує власний невеликий китайський тракторець «Сінтай». І на таких кручах, де традиційна техніка втриматися не може, працює цей тракторець. Частенько за кермо сідає сам Сергій Римаренко, бо не кожен тракторист зважиться здолати такі крутосхили. А там, де й китайське диво техніки не проходить, доводиться працювати вручну, лопатами. Робітники під керівництвом Сергія Олексійовича накопують невеликі майданчики на крутосхилах – два метри завдовжки і до півметра завширшки, і там висаджують по три саджанці. Але то вже ліс, він уже виконує своє призначення.
«Спочатку думалося, чи впораюся з таким обсягом роботи?, – зізнається Сергій Римаренко. – Та як тільки взявся, все пішло, як по маслу. Головне – мати мету і прагнення її досягти». Не секрет, що найскладніша робота – організаторська. Показати новим працівникам, як правильно садити і доглядати ліс. А стати поруч із лопатою і допомогти своїм колегам – це для Сергія Римаренка звичайна справа. Він упевнений, що тоді можна досягти ефективної співпраці, коли спілкуєшся із людьми, сам береш учать у роботі. В результаті за три роки майстру вдалося заліснити 80% земель придатних під заліснення.
Для когось ліс – це робота, а для більшості – місце відпочинку. Про це теж Сергій Римаренко не забуває. На його майстерській дільниці розташовувався рекреаційний пункт «Холодок», куди заїжджали подорожувальники перепочити. Майстер узявся за його покращення і вдосконалення. Облаштував чотири столики з пеньочками та дві великі альтанки, але на цьому не зупинився. Для дітей тут зроблено пісочницю, була й гойдалка, та комусь надто вже припала до вподоби – вкрали. Така невдячність прикро вразила лісівників. Але Сергій Римаренко особливо не переймається, говорить: «Гойдалка буде, тільки краще її закріплю». Цей рекреаційний пункт розташований при самісінькій дорозі по маршруту Державної програми «Золота Підкова Черкащини». Саме тут відбувалася славетна Корсунь-Шевченківська битва часів Великої Вітчизняної війни. На її вшанування саме навпроти рекреаційного пункту встановлено пам’ятник – танк Т-34. Так що «Холодок» користується величезною популярністю, тут, коли не зайдеш, чи вдень, чи вночі, завжди хтось є – одні святкують, інші відпочивають з дороги. Частенько навідується і сам майстер – перевірити, чи все в порядку, чи прибрано сміття, а це – справжня проблема, визнає Сергій Римаренко, відвикли наші люди за собою прибирати. Ями для сміття тут є, але рідко хто ними скористається. Тож лісівникам доводиться щодня прибирати.
В глибині лісу, поблизу села Журженці, де живе Сергій Римаренко, є ще один рекреаційний пункт. Тут майстер, як кажуть, відводить душу: насаджує декоративні рослини, квіти, власноруч зробив альтанку. І це не для красного слівця. Різьба по дереву – хобі Сергія Римаренка, от тільки на нього не вистачає часу, зізнається лісівник.
Перспективу своєї роботи вбачає у тому, щоб насадити якомога більше лісу, адже Лисянщина не може похвалитися цим зеленим багатством. До того ж, у лісах багато диких тварин – кабани, косулі, навіть олені – благородні і плямисті. Вони часто стають жертвами браконьєрів. Коли лісів буде багато, їхні жителі матимуть де ховатися, і їх буде важко вполювати.
А найголовніше завдання, вважає Сергій Римаренко, виростити і виховати сина. Він теж хоче бути лісівником, як тато і дідусь.
