20/10/2009
0-Відбувальщини у лісі не може бути. Тут треба працювати, а хто не хоче нічого робити, довго у нас не затримується. Ліс потрібно любити і роботу цю важку теж треба любити,- вважає лісник Василь Гелемба
Василь Гелемба, скільки себе пам’ятає – любить ліс. Змалечку любив гуляти у ньому, а коли підріс, частенько на канікулах підробляв у лісництві.
– Тоді у колгоспах грошей не платили, тому на книжки та зошити заробляв у лісі, – згадує лісник, – просапував лісові культури, прорубував коридори.
То ж коли стало питання обирати професію, сумнівів не було – пішов працювати туди, де йому було добре, у ліс. Згодом вступив на заочну форму навчання у Кишинівський сільськогосподарський інститут. Та закінчити його не довелося, покинув на третьому курсі. На той час Василь був уже одружений, підростало двоє діток, та й мати захворіла. Не до навчання було. Працював у лісі робочим, бензопильником. Потім запропонували Василю посаду лісника.
– Кожна людина ставиться до своєї роботи по різному. Лісник, що переді мною працював, виконував свої обов’язки на совість. Ліс я прийняв гарний, доглянутий, – згадує Василь.
Щоранку лісник їде на роботу за двадцять кілометрів. Влітку – на мотоциклі, взимку добирається на автобусі. "Робоче місце" лісника чималеньке – 450 гектарів лісу. Звичайно, за день таке господарство не обійти, тим більше у сімдесят років, але на мотоциклі лісник об’їжджає його кожен день. Знає у лісі кожну стежечку, кожне деревце.
Праця лісника може видатися легкою. Ну що, мовляв, робити в лісі? Прогулюйся собі на здоров’я, дихай свіжим повітрям. Та, виявляється, не все так просто. Робота у лісі кипить цілий рік. Навесні саджають саджанці, влітку доглядають за ними, восени збирають насіння, взимку – проводять рубки по догляду за лісом.
– Залучаю людей до роботи в лісі, школярів, – діти допомагають підготувати грунт для посадки лісу, збирають насіння, лікарські рослини, помагають садити. Раніше більше людей виявляли бажання працювати у лісі. Зараз усе менше. Садимо в основному дуб, – продовжує лісник. – Це найцінніша порода. Кожна лісопосадка до п’яти років має просапуватися. Перший рік сапаємо п’ять разів, другий рік – на один догляд менше. На п’ятий рік – один раз просапуємо. Ліс росте помаленьку. А у міжряддях різні породи ростуть набагато швидше: осика, верба, граб, ясени. Вони дуже швидко ростуть, щоб дати світло дубу, ми розчищаємо міжряддя.
За роки роботи у лісництві посадив лісник чимало дерев.
– Такого не буває, що зрізали щось, а не посадили. Навпаки – розширюємо посадку лісу. Заліснюємо пустирі, яри, землі, непридатні для сільськогосподарського використання, – пояснює Василь Степанович. – Садиш малесенькі саджанці, а через багато років виростає гарний ліс. Дивишся на результат своєї роботи – могутні дерева, і душа радіє.
Василь Гелемба справді закоханий у свою роботу. За тридцять років у відпустці практично не був.
– Не можу сидіти без роботи і не уявляю свого життя без лісу. Тягне мене сюди, – розповідає пан Василь. – Ліс у всі пори року гарний. Тут не буває поганої погоди. Навіть якщо дощ, у лісі гарно. Зимою, звичайно, важко ходити по снігу, але дивишся навколо і не можеш налюбуватися. Я живу лісом. Ніколи не їздив на море і не потрібне воно мені. Хіба може бути десь краще, ніж тут?
