14/10/2009
0 Розглянуто Колегією Рахункової палати 08.09.2009
Світова природоохоронна практика свідчить, що головною гарантією збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу є створення і підтримання науково обгрунтованої та ефективно керованої системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду. І якщо в країнах Європи кількість заповідних земель постійно зростає, то в Україні вона зменшується. І цей процес пояснюється не катастрофічним перенаселенням, а недієвістю захисного статусу для природоохоронних територій, легкістю його подолання.
Рахункова палата провела аудит ефективності управління та використання коштів державного бюджету на забезпечення розвитку та збереження природних заповідників загальнодержавного значення в Автономній Республіці Крим, де функціонує 43 природні комплекси та об’єкти загальнодержавного значення з особливим режимом охорони, відтворення і використання, у тому числі 6 природних заповідників – Опукський, Казантипський, Ялтинський гірсько-лісовий, Кримський, Карадазький та «Мис Мартьян».
Колегія Рахункової палати відзначила, що Мінприроди як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань заповідної справи, Деркомлісгосп, Державне управління справами, Національна академія наук, Українська аграрна академія наук, які є органами управління природними заповідниками в АР Крим, Рада міністрів АР Крим, Рескомприроди АР Крим не забезпечили ефективного управління заповідними територіями та контролю за їх функціонуванням і збереженням. У результаті поступово втрачаються території та природні ресурси природно-заповідного фонду Кримського півострова, не в повному обсязі виконуються заплановані природоохоронні заходи.
Заповідниками, національними парками та іншими заповідними територіями керує цілий ряд відомств. У зв’язку з цим важко знайти винного, коли йдеться про відповідальність за збереження природно-заповідного фонду.
Благополучне існування будь-якого об’єкта природно-заповідного фонду залежить від наявності чітко встановлених кордонів. Понад 10 років триває розроблення та погодження проектів землеустрою з організації та встановлення на місцевості меж територій природних заповідників. На сьогодні межі усіх природних заповідників загальнодержавного значення в АР Крим фактично не встановлені та не винесені в натуру (на місцевості).
Із загальної території Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника вже вилучені землі загальною площею понад 200,0 га згідно з рішеннями центральних та місцевих органів влади. У порушення Закону України «Про природно-заповідний фонд України» природний заповідник «Мис Мартьян», який знаходиться на території Нікітського ботанічного саду, взагалі не має статусу юридичної особи, проект організації його території як основний документ, що регламентує діяльність заповідника, досі не розроблений.
Усупереч вимогам Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території Кримського та Ялтинського гірсько-лісового заповідників здійснюється господарська діяльність, що призводить до втрачання ними режиму заповідності. Від зазначеної діяльності у 2006-2008 роках цими заповідниками було отримано доходів на суму 2,6 млн. гривень.
Адміністрацією Кримського природного заповідника допущено вирубку деревини в обсягах, які майже в 15 разів більше від припустимихобсягів, визначених проектом розвитку його території.
Науково-дослідні роботи на заповідних територіях проводяться безсистемно, Національна академія наук України як координатор не виконує покладені на неї завдання. Угоди про співробітництво між заповідниками та науковими установами (кураторами), в яких мають бути детально відображені питання взаємодії та обов’язки сторін, протягом 2006-2008 років не укладалися. Літописи природних заповідників АР Крим, які є основною формою узагальнення результатів наукових досліджень та спостережень за станом і змінами природних комплексів, в Українському інституті науково-технічної інформації не реєструються, внаслідок чого унеможливлюється широке використання результатів наукових досліджень та поширення екологічних знань.
У державі відсутній довгостроковий, перспективний програмний підхід до функціонування та розвитку заповідної справи. Загальнодержавна програма розвитку заповідної справи на період до 2020 року, необхідність розроблення якої визначена розпорядженням Уряду від 8 лютого 2006 № 70-р, не затверджена.
Відомча неуважність установ природно-заповідного фонду не дозволяє проводити ефективну управлінську та фінансову політику.
