Працюють на майбутнє

Іду осіннім лісом і вслухаюся в його музику. Золоті стовбури сосен, що увібрали в себе щедре сонце, тихо дзвенять у передчутті зими. У синювату від роси траву з кряжистих дубів розмірено падають нотки жолудів. Невидимий диригент вправно керує всією зеленою симфонією. Ось у перемові крон виразно зазвучав гімн, немов величальна рукам, які створили це диво – ліс. Іван Шиятий слухає цю мелодію вже понад півстоліття. І вважає, що немає нічого величнішого й світлішого на землі, як мелодія лісу. Мелодія, яка ніколи не набридає, яка живить душу і зцілює тіло. Ліс працює на здоров’я всього суспільства, на перспективу країни. Саме тому він і його колеги-лісівники наполегливо дбають про те, аби зберегти й примножити цю багатющу скарбницю.

Черкащина, незважаючи на досить значні масиви зелених насаджень, область малолісна: площа їх становить лише 15,3 відсотка території. Оптимальним же показником для області, розташованої в лісостеповій зоні, є 16 відсотків. А для цього потрібно ще посадити нових лісів на площі майже 15 тисяч гектарів. Лише за такого рівня, згідно з розрахунками фахівців та науковими обгрунтуваннями, насадження найбільш позитивно впливатимуть на клімат, стан грунтів та водних ресурсів, зменшуватимуть наслідки водної та вітрової ерозії, забезпечать одержання більшої кількості деревини.

Отож заліснення – одне з найголовніших завдань, яке ставить перед собою обласне управління лісового та мисливського господарства і рік у рік добивається його виконання.

Як розповів начальник управління Іван Шиятий, щороку до існуючих лісів додається по кількасот гектарів нових насаджень. Ось і навесні заліснено майже 390 гектарів невгідь. Восени до них додасться ще чимало.

Для реалізації завдань з лісорозведення в області створена потужна виробнича база: на підприємствах функціонує п’ять базових і понад 60 постійних розсадників, де щорічно вирощується 15-17 мільйонів одиниць посадкового матеріалу головних і супутніх лісоутворюючих порід (дуба, сосни, ясена, клена, липи, горіха, каштана), а також декоративних рослин (туї, ялівця, самшиту, троянд).

Застосовується практика підготовки грунту під лісові культури поглибленим розпушенням з одночасним внесенням у грунт мінеральних добрив. З метою поліпшення приживлюваності та збереження лісових культур впроваджується використання сучасних технологій та препаратів. Для заміни низькопродуктивних насаджень в області створюють посадки цінних порід – дуба, ясена, сосни тощо.

Щоб зменшити вплив ерозійних процесів на грунти, постійно створюють захисні насадження. Лісівники володіють унікальними напрацюваннями в лісомеліорації, аналогів яких в Україні не існує.

З часу заснування у 1958 році Канівської гідролісомеліоративної станції її колектив на території Канівського і Корсунь-Шевченківського районів тільки протиерозійних насаджень створив на площі понад 13 тис. га. У Чигиринському та Черкаському районах створено більше 12 тис. га насаджень на Притясминській гряді.

Кожне посаджене, дбайливо вирощене та збережене лісівниками дерево – це, без перебільшення, цінний вклад у зелену скарбницю, дарунок майбутнім поколінням, справжню ціну якого зрозуміють через десятки років. І вимірюватиметься вона не лише у грошовому еквіваленті, бо ліс – це частина нашого життя, чинник, який відчутно впливає на екологічний стан навколишнього середовища і на наше здоров’я.

Це розуміють усі, однак на ділі через недосконале законодавство та відомчі перепони одержати від місцевих рад ділянку під заліснення надзвичайно складно, а іноді й неможливо. За даними головного управління Держкомзему в області визначено під заліснення понад 15 тисяч гектарів. Однак "вибити" хоча б частину цих земель під ліс не вдається. Хоч ними місцеві сільгосппідприємства фактично не користуються: це яруги, балки, піски, які для сільськогосподарських робіт непридатні.

До того ж процес оформлення ділянок занадто громіздкий: передачу землі потрібно погодити з вісьмома різноманітними службами. Та ще й заплатити кожній чималу суму.

Приміром, уже не один рік, як розповів перший заступник начальника облуправління лісового та мисливського господарства Василь Горда, триває передача під заліснення ділянки площею близько 300 гектарів.

Скільки ще триватиме відомча тяганина, невідомо, але через це лісгоспи не можуть освоїти як бюджетних, так і власних коштів для створення лісів та догляду за ними. Оптимізму у розв’язанні цієї проблеми додає недавній виступ Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко на Всеукраїнській нараді працівників лісової галузі.

Проте щоденна копітка робота, якої ніхто, крім цих відданих лісові людей, не зробить, здійснюється постійно й не завжди помітно для стороннього ока. Всі підрозділи працюють чітко й злагоджено. Завдяки цьому нинішнього року в області створено лісових культур більше від завдання. Рубки формування й оздоровлення проведені на площі понад півтори тисячі гектарів. Водночас заготовлено сто п’ятдесят тисяч кубічних метрів ліквідної деревини. У повному обсязі виконано заплановані протипожежні заходи та заходи боротьби зі шкідниками. Приміром, Чигиринський лісгосп ліквідував засилля пильщика і соснового шовкопряда за допомогою отрутохімікатів-аерозолів. Чигиринці надають послуги з обробітку лісів від шкідників іншим лісгоспам -Смілянському, Уманському, навіть їздили до Світловодська Кіровоградської області.

– Наша професія справді відрізняється від інших: кожне покоління лісівників працює не на себе, а на нащадків. Ми отримуємо зиск з того, що підготували нам наші попередники, а самі працюємо на майбутнє, – каже Іван Васильович. -Ліс набуває товарних якостей через 30-40 років після посадки, а догляду потребує щодня, особливо у перші п’ять років. Це й обробка гербіцидами, боротьба зі шкідниками, хворобами, бур’янами, це санітарні рубки, охорона лісів від пожеж і браконьєрів. Великий труд, за який ми нагороди не отримуємо, але сподіваємося на вдячність нащадків.

На майбутнє працюватимуть і заповідники, над створенням яких відповідно до указу Президента працюють лісівники. Ось тільки не перетворився б цей добрий намір, бідкається Іван Васильович, на чергову безгосподарність, адже органи, які мають опікуватися заповідними зонами, не завжди належно дбають про збереження лісу та догляд за ним.

– Приміром, віддаючи повноцінні лісові угіддя під розширення Канівського природного заповідника, яким опікується Київський національний університет імені Тараса Шевченка, ми маємо бути впевнені, що там збережуть ліс, над вирощуванням якого ми десятки років працювали. Близько 90 відсотків цих лісів штучно створені й потребують постійного догляду, який нині надійно забезпечує Канівський лісгосп.

Непроста ситуація й зі створенням Нижньосульського національного природного парку в Чорнобаївському районі, про який також йдеться в указі Президента. Нові господарі, яким лісівники готові передати три тисячі гектарів лісу, хочуть взяти його вибірково, залишивши напризволяще Жовнинський острів, який знаходиться серед водосховища, за сімдесят кілометрів від найближчого лісництва. Хто ж буде охороняти й доглядати залишений ліс?

Є проблеми й зі створенням національного парку "Черкаський бір" навколо обласного центру, адже повнота насаджень у ньому становить тільки 40 відсотків від оптимальної, там багато дерев, вік яких 130-140 років. Його потрібно відновлювати, а це під силу тільки лісівникам. Заповідники потрібні, вважають в управлінні, однак до їх створення слід підходити виважено, аби не нашкодити природі, тому живому організмові, який звуть лісом.