Дерево майбутнього

Лісове господарство дуже схоже на сільське, де селянин є партнером сонця, землі й природи. Про працівників лісу можна сказати те ж саме, бо без лісу людству, як і без хліба, не обійтись. В Україні цю високу місію несуть понад 70 тисяч осіб. Більшість із них належить до трудових династій, яким сотні років. Поговоріть будь-де у лісовім краю з будь-яким працівником галузі, і він розкаже вам, що його прапрапрадід лісникував ще за царя Гороха.

Бачили б ви, з якою любов’ю працівниці лісорозплідника Поташнянського лісництва, що на Житомирщині, де мені довелося нещодавно побувати, плекають сіянці червоного та черешчатого дуба. Наче дітей своїх. Їхня праця – гарне і символічне видовище: над маленьким, карликовим лісочком схилилися люди. А через півстоліття буде все навпаки: великий ліс схилиться над людьми, котрих захищатиме від суховіїв, шкідників та інших негараздів.

Робота лісівників – їхнє покликання, часто пов’язана навіть з жертовністю. Ось і нещодавно у Криму під час гасіння пожежі загинуло подружжя лісників Тарєєвих… Але, як мовиться, в сім’ї не без виродка: хтось не може встояти перед спокусою наживи, а хтось — перед тиском бізнесових та владних структур. Лісники – народ майже військовий, тож беруть під козирок, коли бачать депутатське посвідчення або ж коли по столу грюкає кулак губернатора. Одне слово, українськими лісами подекуди ще досить вільно гуляє сокира самовільних та понаднормових вирубок. Найбільше лісових порушень – понад 40 тисяч щорічно – фіксувалося за часів Кучми—Медведчука. Нині їх вдвічі менше. Але й це — ого-го!

РІК ТОМУ у лісовому господарстві України відбулася зміна керівництва. Головою Держкомлісгоспу призначили Миколу Тимошенка. Він почав із кадрового очищення. За підсумками фінансових перевірок було звільнено 68 директорів держлісгоспів. Днями відсторонено директора Мукачівського держлісгоспу, який, за словами М. Тимошенка, запровадив у підвідомчих лісових угіддях панщину. На нарадах та у відомчих ЗМІ стали відкрито засуджуватися не лише лісові порушення «чужих», а й зловживання «своїх». Розпочато розробку амбітної програми розвитку лісового господарства на період до 2015 року. Її автори, проаналізувавши розвиток лісівництва за кордоном та за часів СРСР, дійшли висновку, що темпи розвитку галузі протягом останніх вісімнадцяти років були надто повільними. Якщо в 1949-1965 роках щорічно заліснювалося близько 200 тис. га, а з 1966 по 1990-й – 100 тис. га, то останніми роками лише близько 50 тис. га. За рівнем лісистості Україна далеко позаду розвинених країн Європи. Наприклад, у Швеції він становить 60,3 відсотка, у Фінляндії – 64, 7, Італії – 32,7, Франції –27,6, Польщі – 28, 6 відсотка. В Україні — всього 15,7 відсотка.

Низька лісистість спричиняє ерозію грунтів та виснаження річок. Від ерозії потерпають 15 мільйонів га орної землі, а щорічний приріст еродованих земель перевищує 80 тис. га. Тим часом, згідно з дослідженнями УААН, лісистість України має становити 20-25 відсотків. Це означає, що заліснення потребують ще 2 млн. га. Згідно з програмою «Ліси України», затвердженою 16 вересня 2009 року на засіданні уряду, протягом наступних п’яти років передбачається заліснити 430 тис. га, здійснити інвентаризацію та сертифікацію лісів, запровадити сучасні технології раціонального використання лісових ресурсів та інші важливі заходи вдосконалення лісового господарства. На виконання програми передбачається витратити 22 мільярди гривень. Причому понад 70 відсотків цих витрат мають лягти на лісогосподарські підприємства, решта – на бюджет.

Лісівники називають засідання уряду доленосним для галузі, бо рішення, ухвалені ним, відкривають шляхи до розв’язання низки ключових проблем. Зокрема, затверджено Положення про Державну лісову охорону, яке наділяє працівників лісгоспів належними правами і повноваженнями в боротьбі з порушниками Лісового кодексу. Двома урядовими розпорядженнями виділяються кошти зі Стабілізаційного фонду на заходи, пов’язані з охороною лісів від пожеж та на придбання технологічних комплексів для виготовлення паливних трісок. Змінено порядок індексації збору за спеціальне використання лісових ресурсів, що сприятиме зменшенню податкового навантаження на підприємства галузі. Затверджено Концепцію створення єдиної державної системи електронного обліку деревини, що унеможливить її розкрадання. Створено також міжвідомчу групу з питань удосконалення державного управління лісами. Ідеться про те, щоб усі відомчі ліси: аграрні, комунальні, військові — взяти на баланс Держкомлісгоспу.

УСІ ЦІ РЕФОРМИ, як на мене, мають велике загальнодержавне значення, але остання новація у їх переліку викликає сумнів. Якщо це буде реалізовано, то здійсниться давня мрія Держкомлісгоспу про повну монополізацію галузі. Протягом останніх п’ятнадцяти років було кілька спроб поглинути відомчі ліси, але щоразу міністерства відбивалися. І ось тепер лісовим генералам вдалося переконати уряд, що об’єднанню лісів під єдиним началом немає альтернативи. Схоже, що головна мета Держкомлісгоспу не лісові угіддя Міноборони (2% лісів), не МНС (2%), Мінтрансзв’язку (1%) чи Мінприроди (1%), а так звані аграрні ліси, що становлять 17 відсотків усіх лісів, а також уся їхня інфраструктура, у складі якої — сотні лісогосподарських підприємств.

Аграрні лісники, органи місцевої влади заперечують проти такого поглинання (про це «Сільські вісті» неодноразово писали). Адже свого часу ці лісові вгіддя створювалися колгоспами для захисту своїх земель та використання власних господарських потреб. Колишні міжколгоспні, а тепер комунальні лісопереробні підприємства стали джерелом поповнення місцевих бюджетів. Вартість лісоматеріалів на цих підприємствах значно нижча, ніж на державних. Виходить, молоді аграрні ліси стали потрібні державі лише після того, як дозріли? Згідно з Лісовим кодексом, контролюючі і методичні функції Держкомлісгоспу поширюються на ліси будь-якої форми власності. Ніхто не заперечує проти посилення цього контролю і проти того, щоб структури Держкомлісгоспу надавали допомогу аграрним лісогосподарським утворенням насіннєвим та садивним матеріалом, науково-методичними консультаціями. Але загарбувати чуже – це не по-державному. Зрештою, перемогу над селом святкувати рано, аграрії, думається, ще скажуть своє вагоме слово, після чого у лісових генералів, вочевидь, мине тимчасове запаморочення від успіхів та уваги, яку їм приділив уряд.

Забрати готове – справа нехитра. Та треба думати над тим, за рахунок яких площ збільшувати лісистість. Адже більшість невгідь або ж розпайована, або має статус земель запасу місцевих рад. Цю проблему й треба вирішувати на законодавчому рівні.

РАДОМИШЛЬСЬКЕ лісомисливське господарство, що на Житомирщині, за всіма показниками – одне з найкращих у галузі. Тут напередодні професійного свята працівників лісу відбулася презентація ухваленої урядом Державної цільової програми «Ліси України» на період до 2015 року. Господарі показали урядовцям на чолі з Ю. Тимошенко та журналістам, які прибули сюди, сучасне лісове господарство у зрізі: від збирання насіння дерев до глибокої переробки деревини.

І лісорозплідник, і цех переробки деревини цього господарства справили на Главу уряду неабияке враження високою технологічністю та чіткою організацією праці. Це підприємство, на переконання Ю.Тимошенко, – модель, до якої має прагнути вся галузь. Тут знайдено відповіді на ключові запитання, зокрема, як фінансувати цю програму, як переводити теплоенергетику на відновлювані джерела палива. Зверніть увагу: один куб.м кругляку коштує 500 грн., а висушені пиломатеріали з нього – 1500 грн. Це величезний обсяг додаткових доходів, які може заробляти ця державна монополія, якщо збільшить лісопереробні потужності, вважає Прем’єр-міністр.

«А ось іще один клондайк для держави», — звернула вона увагу на котельню, яка працює на паливних трісках. Собівартість теплоенергії, виробленої на цьому об’єкті, втричі нижча від тієї, яку дає газ. Цю, а також технології спалювання вугілля, торфу, пілетів із соломи слід застосувати на більшості котелень країни, згідно з державною програмою, яка була затверджена ще 2008 року. Якщо нині 67 відсотків тепла виробляється з газу, решта – з вугілля й деревини, то через п’ять років має бути навпаки, а згодом витрати голубого палива слід звести до мінімуму. Тим паче, що джерела альтернативного палива практично невичерпні. У лісах гниє 4 млн. куб. м дров, спалювання яких могло б замінить 1 млрд. куб.м газу. Подібних резервів – сила-силенна. Ю.Тимошенко звернула увагу на те, скільки останнім часом започатковано стратегічних програм, які мають у найближчому майбутньому модернізувати економіку, поліпшити добробут народу України. Саме оцей позитив має домінувати у свідомості людей, а не інформація про брудні політичні розбірки, катастрофи та руїну в країні. Якщо таке станеться, то кризу буде подолано.

Кажуть, що БЮТ піариться на різних соціально-економічних ініціативах. Але турбота про ліс не дасть нам сьогодні жодних дивідендів, це робота на десятки років уперед, на майбутнє, відповідає на закиди своїх опонентів Юлія Тимошенко.

Разом із вихованцями шкільного лісництва вона посадила горобину. В цю мить подумалося, що це дерево майбутнього…

Того ж дня у Житомирі Ю. Тимошенко взяла участь у Всеукраїнській нараді працівників лісу. Привітала їх з професійним святом, вручила нагороди, розповіла про плани уряду щодо розбудови цієї галузі.