13/09/2009
0Размещаем отличный отчет, подготовленный Валентиной Львовной Мешковой по результатам визита в Украину литовских специалистов защиты леса. Основная цель визита – обмен опытом по проблемам лесозащиты, возникающим при облесении горельников. Приводим текст отчета без фотографий, а также ссылку по которой можно скачать полный вариант в формате pdf. М.П.
29 серпня – 2 вересня 2009 року УкрНДІЛГА відвідали литовські колеги – д-р Вайдотас Лігіс, д-р Дайва Бурокієне та науковий співробітник Єва Василяускайте.
Мета візиту – обмін досвідом і знаннями з питань відновлення й захисту лісів на згарищах. Литовські колеги відвідали ліси ДП "Зміївське ЛГ" та "Ізюмське ЛГ" Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ознайомилися з основними напрямами досліджень УкрНДІЛГА, зустрілися з науковцями, виступили з презентацією стосовно досліджень, які проводять на Куршській косі.
Дослідження науковців Литви здійснюються за багатьма проектами, тривалість яких становить від декількох місяців до декількох років. Крім замовлень Академія Наук Литви, багато науковців беруть участь водночас ще у 3 – 4 проектах, серед яких значне місце посідають міжнародні гранти.
Деякі проекти передбачають проведення польових досліджень у різних регіонах за однією методикою, інші – збирання польового матеріалу на території своєї країни та проведення лабораторного аналізу, наприклад, у Швеції. Частина проектів передбачає поїздки фахівців у інші країни для ознайомлення з досягненнями науки і передовим досвідом (transfer of knowledge).
Зважаючи на збільшення площ великих пожеж у багатьох країнах світу, корисними є результати досліджень за проектом LITCOAST, який присвячено розробці лісогосподарських заходів для захисту лісу від збудників хвороб коренів. У проекті беруть участь науковці Інституту ботаніки Литви, Національного парку Куршська коса, Литовського сільськогосподарського університету, Шведського сільськогосподарського університету.
Серед завдань проекту – оцінка ризику, ідентифікація і прогнозування відпаду дерев після пожеж, визначення причин і динаміки утворення прогалин у насадженнях, розробка лісогосподарських заходів для відновлення лісу на прогалинах і мінімізації втрат, оцінювання біорізноманіття й заходи із забезпечення його стійкості. При цьому вивчали корисні й патогенні мікроорганізми, проводили досліди з мікоризацією сіянців для підвищення їхньої життєздатності, оцінювали ризик відпаду дерев на згарищах.
У Національному парку всохлі дерева не вилучають, якщо вони не заважають руху транспорту і не є небезпечними для рекреантів і працівників.
Основною причиною деградації соснових лісів (Pinus mugo) на Куршській косі вважають кореневу губку, осередки якої виявлені також у молодняках.
Другою важливою причиною, що заважає лісовідновленню, є рицина здута (рицина хвиляста) – Rhizina undulate.
Спори рицини часто знаходяться у ґрунті, але проростають лише при дії високої температури, при якій гинуть спори інших мікроорганізмів. Таке інтенсивне нагрівання ґрунту відбувається при пожежах, на місцях багать, а найбільше – в місцях спалювання великих куп лісосічних залишків. При цьому температура верхнього 5 см шару ґрунту сягає 800 °С, на глибині 20 см – 300 °С, 30 см – 100 °С, причому чим більші розміри купи, тим у більшому об’ємі ґрунту гинуть живі організми.
Наступного року рицина поширюється від місць проростання спор у радіальному напрямку. Вона ушкоджує не тільки саджанці, але й дерева в молодняках. Рицина уражує сосну незалежно від рівня забур’янення ґрунту.
Проблеми з приживленням та збережуванням сіянців сосни на згарищах виникають не тільки у степовій зоні України, але й у північній частині ареалу сосни. На Куршській косі у серпні 2005 року пожежею знищено близько 250 на лісу сосни гірської Pinus mugo.
Лісосічні залишки подрібнюють, частку використовують для одержаннябіопалива, а решту розкидають на площі. Вони мульчують ґрунт, поступоворозкладаються, збагачують ґрунт органічними речовинами, є живильнимсубстратом для розмноження багатьох організмів.
Шкідливі комахи в таких залишках не розмножуються, оскільки вологість субстрату швидко знижується, а у випадку високої вологості в окремих місцях і в окремі роки ці залишки швидко заселюються дереворуйнівними грибами.
На згарищі на Куршській косі незадовільно приживаються як сосна, так і так і листяні породи. Причинами вважають бідні піщані ґрунти, посухи в період після садіння культур, атаки комах і збудників хвороб.
Литовські вчені намагалися підібрати породи, які можна вводити до складукультур на згарищі. У травні 2007 року на згарищі 2005 року висаджено по 50 дерев кожної із 13 порід (Quercus robur, Salix caprea, Acer platanoides, Malus domestica, Tilia cordata, Prunus domestica, Betula pendula, Prunus cerasus, Alnus incana, Pinus sylvestris,Alnus glutinosa, Picea abies, Populus tremula).
При цьому по 20 дерев кожного виду заражали збудником кореневої губки,характерним для сосни (Heterobasidion annosum), 20 дерев – збудником кореневої губки, характерним для ялини (H. parviporum), 10 залишені як контроль. Результати планується оцінити у 2010 році. Інокуляцію патогенів здійснено безпосередньо у стовбурці.
У Литві вивчали збереженість збудників кореневої губки на згарищах. Було зібрано відомості стосовно поширення кореневої губки у 1979 – 1983 рр. у районі, охопленому пожежею 2006 року. Було взято для аналізу зразки 200 пнів 100-річної сосни на згарищі. Визначено, що збудник кореневої губки зберігся в 11 осередках, відомих раніше, а також виявлено 4 нових осередків. Виявлено також опенька Armillaria c.f. borealis.
Було висловлено гіпотезу, що обробка сіянців мікоризою сприятиме підвищенню їхньої життєздатності, стійкості та інтенсивності росту, завдяки збільшенню поверхні всмоктування.
Внесення мікоризи забезпечує створення фізичного бар’єра, що сприяє подовженню тривалості життя дрібних коренів, збільшенню стійкості до посух. Збільшується споживання рослинами води, живильних речовин, доступ до джерел органічних азоту й фосфору. Хімічний захист рослин від збудників хвороб при цьому забезпечується завдяки накопиченню певних речовин у ризосфері, їх взаємодії з мікроорганізмами ґрунту.
Було проведено спеціальні досліди із використання мікоризи Cenococcum geophilum (вид, стійкий до дії посух) і Suillus luteus (маслюк) при садінні сіянців сосни (по 2500 рослин) на згарищі на Куршській косі. У розсаднику сіянці сосни поливали суспензією базидіоспор маслюка. Спори пророщували на фільтрувальному папері.
Перевагами методу вважаються можливість швидкого приготування життєздатного інокулюму, легке його транспортування, процедура інокуляції, забезпечення тимчасової ізоляції коріння саджанців від грудок ґрунту, напівстерільне середовище для мікоризаціїкоріння, забезпечення достатньої кількості вологи та органічної речовини для приживлення як мікоризного гриба, так і сіянцю. Недоліком методу можна вважати необхідність індивідуального "пакування" кожного саджанця, сумнів викликає також можливість розвитку мікоризи в умовах недостатнього зволоження.
Триває оцінювання показників біорізноманіття грибів у зовнішньо здорових соснах, вбитих кореневою губкою, спалених пожежею, на поверхні пнів на згарищі, у гнилих коренях тощо.
При відвідуванні насаджень ДП "Зміївське ЛГ" було обстежено ділянку, охоплену пожежею 2008 року. Оскільки ділянка знаходиться у межах території НПП" Гомільшанські ліси", вирубання ушкоджених пожежею дерев не проведено. На ділянці виявлено плодові тіла рицини минулого (ліворуч) й поточного (праворуч) років.
На думку литовських фахівців, необхідно утримуватися із створенням лісових культур на цій ділянці протягом не менше двох років. Водночас на ділянці виявлено природне поновлення сосни звичайної, яке захищене тінню від загиблих дерев від негативної дії вітру та сонячних променів. На значній частині ділянки відбувається паросткове відновлення осики. Було запропоновано продовжити спостереження за відновленням і станом рослинності на цій ділянці, а також з станом насаджень на сусідніх ділянках, зокрема за поширенням соснових лубоїдів, які розвиваються в деревах, ушкоджених пожежею.
За попереднім аналізом, найбільша кількість ушкоджених лубоїдами пагонів,трапляється в центрі ділянки згарища, а також у деревах, що ростуть на межі з не зімкненими культурами. Вилучення таких дерев недоцільне, оскільки це призведе до ослаблення дерев, розташованих у глибині ділянки. Загиблі дерева захищають дерева,що розташовані далі від межі зрубу, від негативної дії вітру. Старий сухостій не є небезпечним з погляду заселення короїдами, оскільки кора на ньому майже не збереглася, а вологість деревини дуже низька.
Відомості про ослаблення дерев на межі зі зрубами підтверджені для різних порід і регіонів. Це значною мірою пов’язане з раптовим збільшенням освітлення стовбурів, надмірним нагріванням їх літом і ушкодженням морозом узимку. Крони розростаються в напрямку більшого освітлення, а коріння запізнюється з ростом і постачанням вологи, оскільки вологість ґрунту з боку зрубу або ділянки не зімкнених культур доволі низька.
Ослаблені дією сукупності чинників дерева втрачають опір до заселення стовбуровими комахами, а розвиток цих комах відбувається швидше у більш нагрітих ділянках стовбурів.
Найбільшою мірою ослаблюються дерева на межі зі зрубами та не зімкненими лісовими культурами
Було оглянуто культури сосни, створені на згарищах 1995 року, у ДП "Зміївське ЛГ" (ліворуч) та ДП "Ізюмське ЛГ" (праворуч). Не можна не погодитися з висловом Г. Морозова, що ліс – явище географічне.
Там, де лісостеп замінюється степом, умови для вирощування лісових культур стають менш сприятливими. Фрагмент ділянки культур, створених на Червонооскольському згарищі, які протягом майже 15 років піддаються атакам личинок хрущів.
У деяких сосон практично відсутній стрижневий корінь, а постачання води й поживних речовин забезпечують бокові корені завдовжки до 2 м.
У пониззях на Ізюмському згарищі 2008 року природно відновлюються береза й осика. Це підтвердило наш висновок, зроблений при обстеженні згарища в минулому році, про недоцільність вирубання при розобці згарищ навіть пошкоджених вогнем листяних порід, здатних відновлюватися паростю.
На серпневому згарищі 2008 року в ДП "Ізюмське ЛГ" ще в перші місяці після пожежі науковцями УкрНДІЛГА закладено досліди з вивчення стану ґрунтів, їх зміни під впливом пожежі на ділянках із її різною інтенсивністю, з визначенням змін мікробіологічної активності ґрунтів на таких ділянках.
Закладено також досліди з вивчення ентомофауни дерев, пошкоджених вогнем різною мірою, лісосічних залишків, лісоматеріалів.
Викладено ловильні дерева й відрізки гілок різного діаметра для вивчення поширення стовбурових комах на згарищі. Визначено температуру й відносну вологість ґрунту та різних частин лісосічних залишків і лісоматеріалів (в корі, під корою, в заболоні) при різних способах зберігання.
Важливим є з’ясування можливості ефективного лісовідновлення згарищ у перший рік після пожежі. На користь його свідчать:
– необхідність якнайшвидшого створення лісу там, де він ріс раніше;
– сподівання, що садивний матеріал встигне добре укорінитися до того, як на ділянках збільшиться чисельність хрущів, а 2-річні саджанці виявляться стійкішими до пошкоджень цими комахами.
На користь відмовлення від залісення згарищ у перший рік після пожежі свідчать:
• висока температура чорного від попелу піску на згарищах (понад 50 °С), що є згубним для сіянців;
• збільшення лужності ґрунту внаслідок накопичення великої кількості попелу, що є несприятливим для росту сосни;
• пошкодження личинками хрущів саджанців сосни у культурах на згарищах не тільки в перший рік після садіння, а й у подальші роки, як це видно з наведених вище фотографій культур, створених на колишньому Червонооскольському згарищі (загроза ушкодження саджанців личинками хрущів існуватиме завжди, і слід бути готовими до проведення 2 – 3-разового внесення інсектицидів протягом сезону);
• ушкодження саджанців сосни в культурах на згарищах (як і на зрубах) жуками великого соснового довгоносика та коренежилів, які розмножуються у підземних частинах вигорілих дерев – зазвичай щільність цих комах зменшується на 2 – 3-річнихзрубах, оскільки на той час розкладеться або висохне субстрат для їхнього розмноження – підземні частини пнів і лісосічні залишки (при вологості деревини менше 60 % зазначені комахи не можуть у ньому розвиватися);
• ураження саджанців грибом рициною здутою (негативний вплив цього гриба на соснові культури за літературними даними може тривати до 5 років з максимумом на третій рік, а для умов України цей термін ще не визначений.
• При обстеженні лісових культур, створених на згарищі 2008 рок в ДП "Ізюмське ЛГ" виявлено також ознаки ураження саджанців невизначеним нами поки-що збудником хвороби. При цьому бруньки не пошкоджуються, коренева система доволі розвинена (див. фото), а рослина жовтіє й гине.
На всіх ділянках ДП "Ізюмське ЛГ", де ліс було пошкоджено пожежею, а також біля місць спалювання лісосічних залишків було виявлено плодові тіла рицини.
Зразки субстрату та ушкоджені рослини відібрані для мікологічного та біохімічного аналізів, результати яких будуть надіслані пізніше. Литовські колеги залишили копії своїх публікацій з питань поширення кореневої губки та рицини на згарищах у північних регіонах. Ознайомлення з новими методичними підходами до проведення досліджень безумовно буде корисним для українських науковців. Водночас результати досліджень і публікації українських науковців викликали інтерес у гостей. Плануються зустрічні візити науковців і виробничників Харківщини для ознайомлення з питаннями лісовідновлення на згарищах, зокрема на Куршській косі.
