Мисливці в законі

Мисливці порушують закон про захист тварин від жорстокого поводження

До зустрічі з екологом, радником губернатора на громадських засадах Валерієм Ловчиновським, думалося, що полювання на качок, кабанів та вовків – це круто. Одягнувся у камуфляж, закинув за плече рушницю, підперезався патронташем – і ти вже справжній чоловік. Однак з’ясовується, що кожен, хто взяв у руки зброю, щоб убити живу істоту – потенційний злочинець.

− Валерію Ігоревичу, чому ви вважаєте, що полювання, сезон якого відкрився місяць тому, суперечить українському законодавству?

− У нас є закон про полювання у мисливському господарстві, який регулює все те, що ми називаємо полюванням. Проте базується він «на вижимках» із суміжного законодавства – про природу і заповідний фонд, охорону навколишнього природного середовища, врешті-решт маємо прогресивний закон про захист тварин від жорстокого поводження. Якщо уважно прочитати всі ці закони, то в закон про мисливство і мисливські господарства потрібно внести такі зміни, що ніякого полювання не буде.

− Навіщо так жорстоко! Адже ваші слова – як ножем по серцях багатьох прихильників цього «національного спорту»…

− Якщо ми розглянемо закон про полювання в усіх аспектах, то дійдемо до висновку, що практично його неможливо виконати. Отож будь-яке полювання, як на мене, іде з серйозними порушеннями. Наприклад, полювання з собаками… Усіх цих собак «вишколюють», натравлюючи на живих тварин, які практично незаконно вилучені з природи. Окрім того, звірів зумисне калічать. Лисиці, наприклад, ламають задні лапи, щоб потім її тягали собаки. Або єнотовидна собака – дивне створіння. У разі небезпеки, вона перетворюється на ганчірочку, завмирає. Цю «ганчірку» також шарпають хорти чи лягаві. Закон забороняє собачі бої, а тут ми бачимо, як, скажімо, молодого кабана тримають у загоні і кожен раз привозять нових собак для негуманного «вишколу». На жаль, полювання без собак – не полювання.

− У законі про охорону тварин від жорстокого поводження заборонено використовувати смерть тварини як елемент шоу…

− Полювання – це реальне шоу, котре закінчується вбивством тварини. Закон гласить, що смерть тварин (сільськогосподарських, домашніх) має бути максимально безболісним, виключати страждання. Що ми бачимо насправді? 80 відсотків звірів, у яких вцілили мисливці, – це поранені тварини, які у більшості випадків невдало переслідуються. Тварина, приречена на загибель, страждання, залишається на свободі. Бачити це дуже боляче. Якось в Ізюмському районі знімали рекламний фільм про полювання: собаками рвали козулю, що плакала, як дитина. Коли замовники фільму це побачили, вони просто викинули касету. Якщо поглянути на все філософськи, то у тварин є таке ж право на життя, як і в людей, і його потрібно відстоювати. Якщо ми будуємо націю, її стандарти, то з цієї точки зору полювання повинне бути заховане від людей як явище, що пропагує насилля.
− Дехто каже, що полювання – це спорт, відпочинок.

− З точки зору мисливця, полювання – це висліджування, переслідування і добування звіра. Тут, перш за все, постає питання інстинктів, задоволення. Якщо перевести питання в законодавчу площину, то це має означати, що в кожної людини має бути право на вбивство тварини. Тут виникають абсурдні законодавчі колізії. Справді, реально людина не може обґрунтувати право на вбивство, бо полювання не пов’язане з харчуванням мисливця, забезпеченням його роботою, не є насущною необхідністю, без якої він не може жити, як без сонця чи повітря. Тоді, запитаєте, що таке полювання? Як на мене, це не відпочинок, не спорт, не регулювання чисельності для покращення популяції, а атавізм, що виявляється в ублажінні певного прошарку суспільства в захисті його інтересів з убивства тварин.

− Але ж вовки несуть загрозу людям, наносять чималий збиток фермерам…

− Відстріл хижаків, зокрема вовків, не пов’язан з тим, що вовк нападає на людину чи зі збитками сільському господарству. Скільки подібних випадків ви можете пригадати? Однак вовк змушує диких тварин рухатися. У цьому є глибокий природний зміст: тварини перерозподіляються по території, переміщується генофонд. Врешті-решт стадо не стоїть на одному місці. Скажімо, стадо козуль не кучкується на маленькій території, отож не витоптує ті ж угіддя. Причина тут інша. Уявіть: у мисливському господарстві годують кабанів і готуються до мисливського сезону. З’являється вовк, тварини це відчувають і починають переміщуватися в інше мисливське господарство. Хіба це вигідно?

− Кабани – це справжня біда, скажімо, для Ізюмського району. Подекуди вони знищують половину врожаю – як у господарствах, так і на городах.

− Що відбувається? Кабанів там годують, тримають великою масою в порівняно невеликому лісовому масиві. Отож тварини не бояться людей. Вони реально не можуть добувати самі корм. Ті звірі, що у вольєрі, не можуть раціонально використовувати територію, концентруються біля годівниць. Однак не всім тваринам вистачає корму, адже їх не годують у господарствах як домашніх свиней. Тому кабани йдуть туди, де можуть знайти їжу. Проблема ось у чому: фактично це свійські тварини, які прийшли годуватися на чужий город, а закон захищає їх як диких, які мають право іноді нанести збитки.

− Зараз відкрито полювання на пернатих. Тут теж закон порушується?

− Так. У нас є перелік пташок, на які не можна полювати, і перелік пташок, які є мисливськими видами. Закон забороняє стрільбу по воді. Що це означає? Що птахів можна бити лише нальоту. Мало який мисливець нальоту відрізнить птицю. Навіть досвідчені орнітологи відрізняють птицю лише на воді, у підзорну трубу. Отож лише по вбитій пташці можна визначити, кого мисливці застрелили. Фактично ми говоримо про пресинг мисливців на дику природу. Озера, де полюють, а де ні, відрізняються, перш за все, видовим складом. Словом, тут відсутній навіть механізм виконання закону. Існують також порушення, що нібито стали законними. За законом, у магазині рушниці повинно бути не більше 2 патронів. Поки мисливець перезаряджає зброю, звіру дається шанс втекти… Практично це не перевіряється. Не перевіряються часто і паспорти на собак. Взяли їх на полювання, то взяли.

− Власне, ви осуджуєте полювання, а для депутатів це слово означає престиж.

− Слово «мисливець» для депутата, як на мене, – слово ганьби. Скажімо, закон про захист тварин від жорстокого поводження забороняє трансляції відповідних програм у денний час, заборонено також пропаганду полювання у навчальних закладах. Тобто суспільство осуджує це явище. Але тим не менше мириться з ним. Я вважаю, що ситуацію можна змінити лише таким чином: суспільство має бути краще поінформоване про те, що відбувається на полюванні, тоді воно осудить це явище, і воно перестане існувати.

− Як ви ставитеся до того, що почасти там, де з’явилися приватні мисливські угіддя, людей не пускають збирати гриби, чи навіть заходити до лісу?

– У багатьох випадках директори чи власники мисливських господарств перевищують свої повноваження лише тому, що вони являються користувачами мисливських угідь. Однак на цій же території люди можуть отримати права на розміщення вуликів чи збирання лікарських рослин – у них такі ж права. Панське поводження – це норма в мисливських господарствах. Володарюючи на певній території, мисливці починають створювати собі інфраструктуру – контору, баньку, хатинку… Все, що вони роблять, – це незаконно. Словом, відбувається напівзаконне відчуження лісового фонду.
– Ви хочете сказати, що всі мисливці – негідники?

– Я хочу сказати, що всі мисливці –в тій чи іншій мірі – з порушеннями психіки. Готуватися свідомо вбити живу істоту, отримавши від цього радість, – як ще це назвати? Ще одне: на полювання дехто бере дітей. Я реально це бачив… Уявіть, полювання – це добивання тварини, котру не дострілюють, а дорізають. Як можна опісля цій дитині привити любов, коли вона бачила, як професійним рухом перерізають горло пораненій козулі!?

– Але мисливці стверджують, що вони борються з браконьєрством.

– Безумовно, адже це їхня власність. Інакше інші мисливці заберуть угіддя у свою власність. Питання в іншому: охороняти мисливський державний фонд повинні усі – розпочинаючи від органів місцевого самоврядування і закінчуючи райдержадміністраціями. Але практично держава віддала права на використання й охорону певних видів тваринного світу мисливцям, які у переважній більшості переслідують особисті й комерційні інтереси. Проте я знаю приклади, коли люди почали отримувати більший прибуток від сафарі, спостерігаючи за тваринами. Навіть завезли зубрів – не для полювання, а для фототурів.