30/08/2009
0 Його роботами захоплюється закордон, а на рідній землі вони так і не здобули належного визнання. Однак Микола Олександрович Герун цим не переймається, для нього головне – сам творчий процес
Нечасто можна зустріти людей, для яких улюблена професія стала справою усього життя. Один з них – ківерчанин Микола Олександрович Герун, який уже тридцять років творить справжні шедеври зі звичайнісінького дерева. Його дерев’яні скульптури експонувалися лише кілька разів у Ківерцях, ні на які інші вітчизняні виставки митця не запрошували.
Не так давно майстер завершив роботу над постаттю Степана Бандери. У ній все символічне: калина, яку він бережно тримає в руках, та символи німецької і радянської влади – їх топче великий українець. Вже другий рік пан Микола працює над шахами. Найвища з фігур – королева – заввишки до 30 см, пішаки ж удвічі нижчі. Лабораторія майстра знаходиться на… балконі його квартири. Незважаючи на такі, м’яко кажучи, не дуже комфортні умови праці, там все влаштовано для творчого процесу. Дивують різноманітність і кількість різьбярських інструментів. У майстерні можна побачити ескізи майбутніх робіт, незакінчені дерев’яні вироби і навіть прядку, яка була використана як прототип для одного із творінь. Але чоловік не обмежується лише різьбярством. Він знає німецьку мову, має просто-таки енциклопедичні знання про все на світі, вміє варити справжню каву і на додачу працює з мікроскопом – вивчає життєдіяльність клітин.
– Коли вперше спробували створювати фігурки з дерева?
– Ще у школі на малюванні навчився робити ескізи майбутніх робіт, а на трудовому – вирізьблювати їх.
– У ваших роботах відчувається рука професіонала. Скажіть, чи здобували ви освіту різьбяра?
– Так, у ковельському профтехучилищі. Там я навчився основним прийомам різьблення. В армії відшліфував своє вміння – з групою таких же солдатів ми оздоблювали приміщення бібліотек, ленінських кімнат. До речі, якщо хочете перевірити правильність фігурки, досить сфотографувати людину у такій же позі: дерев’яна фігурка повинна бути пропорціональною до розмірів людського тіла.
– Чи пам’ятаєте свою першу роботу?
– Точно не скажу, це було давно, ще в технікумі. То були такі собі навчальні спроби. Здається це була або фігурка гуцула з трембітою, або дівчини з кошиком.
– Скільки часу займає створення нової роботи?
– На створення фігурки може йти тиждень-два. Якщо ж копіювати – день. Щоб створити нову скульптуру, потрібно спочатку її вивчити. Наприклад, працюючи над лицарями, прочитав багато літератури про них, їхні ордени. Потім потрібно намалювати майбутню роботу – вона повинна відповідати фізіологічним нормам людини. Багато часу йде на підбір деревини певних розміру, кольору і якості. Матеріал слід розграфити, щоб уявляти, скільки, з якого боку і як відрізати. Інколи не виходить зробити фігурку з першого разу.
– Якою деревиною найчастіше послуговуєтесь для своїх творінь?
– Найкращою є липа. Звичайно можна працювати із рідкісними та дорогими породами дерев. Важкий як матеріал дуб – він дуже чутливий до атмосферних змін – дощу, спеки, його потрібно перед використанням випарювати, сушити, а це дуже клопітка праця. Пробував робити фігурки з різних порід дерев – важко, та й ніхто не оцінить старань.
– Чи експонували свої вироби на українських виставках?
– Виставляв у Ківерцях, а кудись далі з ними не їздив. Не так давно знайомі поїхали на виставку у Київ, була виставка у Луцьку – ніхто не запрошував.
– А бували за кордоном ваші вироби?
– Мої роботи є в США, Канаді – там велика діаспора українців, у Чехії, Німеччині. В іноземних колег мистецтво різьблення по дереву поставлене на попит: якщо покупцям подобаються м’які, заокруглені деталі, що нагадують кераміку, – будь ласка, саме так будуть зроблені всі вироби, лишень купуйте. А в мене так не виходить. Я вкладаю душу в матеріал і все роблю не для покупця, а для себе.
– Окрім дерева, з яким ще матеріалом хотіли б попрацювати?
– Хотілося б спробувати створювати вироби з каменю. Якось був у Києві, просився до знайомого скульптора в помічники – не взяв, казав, що не треба робітників.
– Ви створюєте дуже красиві роботи, напевно, часто доводиться їх копіювати?
– Буває, що коли зроблю фігурку для себе – хтось побачить і просить зробити таку саму, але вони не виходять однаковими, вони – як люди – всі різні. Якось робив фігурки для вертепу і одну з них – пастушка з вівцею на плечі скопіював із півсотні, але у кожній новій щось змінював – то кучері коротші, то поворот руки інший. На замовлення я не люблю робити – зникає у фігурці душа, бо, коли створюю новий виріб, стараюся викластися на всі 100% – тоді робота швидше робиться і краще виходить.
– Авторський знак на своїх творіннях ставите?
– Свою відмітку маю, але ставлю лише тоді, коли хтось попросить. Я не прагну слави – працюю для свого задоволення.
– А вам ніколи не сняться ваші вироби?
– Буває, але це в тому випадку, коли проводиш за роботою цілісінький день. Саме зараз працюю над шахами, і часом сниться, ніби я теж фігурка.
– Встановлювали рекорди зі швидкості створення нових дерев’яних скульптур?
– Раніше встановлював рекорди для себе на швидкість – за скільки часу зроблю щось нове, а зараз вже вік не дозволяє – зір уже не такий гострий і руки швидше терпнуть.
– Ваші роботи точно відтворюють фізіологію людського тіла. Напевно дружина позує для ваших витворів?
– Так, бувало. Якось створював Марію, яка молиться. Щоб точно відтворити рухи, поставу, одяг, попросив дружину позувати. Вона не відмовилася, і робота вийшла точна, справжня і жива.
– Чи маєте якісь творчі плани на майбутнє?
– Хотілося б створити дерев’яні скульптури Романа Шухевича, Лесі Українки, Тараса Шевченка – це наші герої. Зробити їх для себе. Є багато задумів. Інколи починаєш різьбити, а потім питаєш себе: нащо вони, для кого? Будуть стояти в мене, допоки не подарую.
