18/08/2009
0Спільний проект сайту «Ліси Черкащини» і газети «Смілянські обрії» (газета смілянських райдержадміністрації та районної ради). Метою проекту є інформаційна підтримка діяльності ДП «Смілянське лісове господарство».
Нічого не віщувало біди, хіба що прогнози синоптиків. Але у Сунківському лісництві не створювали навколо погодних попереджень ажіотажу, працювали, як і завжди. Навесні посадили 53,2 га лісу, зробили доповнення на 100-гектарній площі. На 100 га здійснили догляд за лісовими культурами…
Та здається, природа випробовує лісівників на міцність духу щомиті. Її посмішки враз можуть зникнути, а натомість прийти чергове випробування. Цьогорічний червень почався спекотними днями та задушливими ночами, а потім нажахав шаленим буревієм, який пролетів страшною хвилею і наробив чимало шкоди. Постраждали від нього і ліси Смілянського лісового господарства, зокрема Сунківського. Стискаються серця лісівників, коли дивляться на зламані у самому розквіті дерева, які своїм чорним крилом зачепив бурелом.
Цей підрозділ ДП «Смілянське лісове господарство» два роки тому вже зазнав нищівного удару. Тоді було пошкоджено 126 гектарів середньовікового лісу. На допомогу своїм колегам прийшов увесь дружній колектив лісгоспу, аби по швидше ліквідувати наслідки некерованої стихії. Працювали допізна, без вихідних, відклавши планову роботу.
Цього літа шкода від буревію не така велика, як минулого разу, але додаткових клопотів природа підкинула: біля 5 гектарів лісу чекають суцільні рубки, на решті території проводяться санітарні.
Загартовані жорстокими витівками природи, сунківські лісівники активно взялися до справи звільнення зеленого друга від наслідків буревію.
Із жалем дивиться на пошкоджені стрункі сосни лісничий Володимир Гнатюк, але нічого не вдієш проти такої сильної стихії: її неможливо попередити і зупинити, доводиться лише прибирати результати її «розгулу». З розумінням ставляться до справи і його підлеглі, не рахуються з часом, приходять і у вихідні, і з відпусток. Така вже у них робота – бути завжди поруч зі смарагдовим скарбом і не нарікати, коли їхня праця іноді зводиться нанівець.
Але нічого не вдієш: у кожної професії є свої чорні і білі смуги, які не повинні пригнічувати і доводити до розпачу. Навпаки, кожне нове випробування має загартовувати людину і вчити її дивитися на речі по-філософськи – не ускладнювати ситуацію, а швидко орієнтуватися і знаходити вірний вихід із, здавалося б, на перший погляд, глухого кута. Цю науку лісівники вже опанували, тому набираються терпіння і з головою поринають у вирішення проблем.
Задоволений Володимир Гнатюк роботою старшого майстра лісу Сергія Галича, майстрів Михайла Лебедя та Володимира Шпака, працівників, які доглядають лісові культури – Павла Хоменка та Віктора Терещука, звалювальників Олександра Луценка, Сергія Подвіженка і помічника звалювальника Івана Вострікова, невтомної ланки лісокультурниць.
Завзяття та натхнення їм не позичати, адже люблять свою роботу усім серцем і присвячують їй себе без останку.
