13/08/2009
0Сезон полювання на пернатих триватиме до 22 листопада
У листопаді 2007 року на полюванні на лисиць у Хмільницькому районі мисливці (зліва направо) Роман Вуздеган, Володимир Вонцович, Василь Романчук, троє гостей з міста Шпола Черкаської області та вінничанин Юрій Сімчук (фото надане Тадеєм Повзом)
15 серпня о 18.00 відкривається сезон полювання на пернату дичину. Він триватиме до 22 листопада.
Полювати в межах Вінницької області можна в середу, суботу та неділю. Мисливець упродовж дня може відстріляти п’ять качок, гуску чи фазана, 10 куликів чи голубів, 15 перепілок.
— Відкриття охоти для нас, як Новий рік. Тільки ще краще, — говорить мисливець із Вінниці 45-річний Андрій Тодорос. — До цього дня мисливці готуються цілий рік. Ми з товаришем уже за місяць починаємо перебирати рушниці, набої, перевіряємо човен і палатку.
На Вінниччині зареєстровані 46 мисливських угідь. Під них виділено 58 613,62 га. 45 455 га перебуває в користуванні Вінницької обласної та районної організацій ”Українського товариства мисливців і рибалок”. Решта територій закріплені за Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством ”Віноблагроліс”, гарнізонною організацією військово-мисливського товариства Збройних сил України, акціонерним товариством ”Вінниця-рибгосп”. Приватне підприємство ”Туристичне мисливсько-рибальське господарство ”Фауна” має в користуванні 104 га угідь, мисливсько-рибальське господарство ”Вепр” — 1559,2 га.
Найкращими для полювання вважають Дашівське, Гайсинське, Ободівське, Тульчинське і Хмільницьке лісові господарства.
Андрій Тодорос їздить полювати в Дашівське в Іллінецькому районі.
— Туди часто приїздять іноземці, — розповідає. — Купують ліцензії на відстріл оленів, заради ріг. Якось один німець хвалився, що в Германії за оленячі роги можна купити машину. Ми приїздимо за день до відкриття сезону. Зарання облаштовуємося, розставляємо табір. Надувні човни ховаємо в очереті. Полювання знімає стрес, дає відчути себе справжнім чоловіком, як у первісні часи. Це абалдєнний адреналін.
Готують юшку. За традицією в неї вливають чарку горілки
Рівно о 18.00 у день відкриття сезону Андрій із двома товаришами стріляє в повітря. Так символічно відкриває сезон. Протягом дня мисливці відсипаються, рибалять, готують юшку. За традицією в неї вливають чарку горілки. Справжнє полювання починається вночі.
— Найцікавіше вистежувати здобич. Чекаєш, поки качка прилетить, потім встаєш, щоб її злякати, та стріляєш, — каже Тодорос. — Стріляти в сидячу качку нецікаво, пропадає мисливський азарт.
У середньому на одне полювання мисливець витрачає 1000–1200 грн. При собі повинен мати державне посвідчення із щорічною контрольною карткою обліку добутої дичини і порушень правил полювання, дозвіл на зброю та паспорт на мисливську собаку.
— Саме дорогостояще перше полювання, бо на нього все треба купити нове, — пояснює Андрій Тодорос. — От цього року мій кум з Одеси перший раз поїде із нами. Він купив рушницю за 2,5 тисячі гривень, камуфляж, чоботи, набої. Пооформляв дозволи на зброю і собаку. Усі збори обійшлися близько 8 тисяч гривень.
Мисливці скаржаться, що подорожчали патрони. Найдешевший коштує 3,8 грн. Для одного полювання потрібен патронташ із 24 патронами. Дозвіл на користування зброєю видають правоохоронні органи.
— Я їжджу на полювання щовихідних, тому беру собі сезонний квиток, хоч це й дорогувато, — каже Тодорос. — Ось на цей сезон заплатив 210 гривень, але можу полювати в трьох районах області.
Вступити в товариство мисливців та рибалок коштує 100 грн. Щорічно потрібно сплачувати внесок 170 грн, 90 грн коштує сезонна картка відстрілу на один район. На три райони — 210 грн. Контрольну картку мисливця будь-коли може перевірити працівник лісового господарства.
— Колись на ділянці 200 на 200 метрів можна було підняти по п’ять зайців, стільки було дичини, — каже вінничанин Володимир Жмурко. — А зараз ідеш тими полями — нічого не побачиш. Частково це екологія. Але ж і браконьєрство в нас сягнуло величезних масштабів. Уночі приїздять крутими джипами, умикають лампи до горизонту, сліплять і вибивають дичину.
Чоловік скаржиться, що сьогодні багато мисливських угідь в області стали приватними.
— Вільно заходити в будь-який ліс мисливці не можуть. На Вінниччині теж є свої Лозінські.
Два роки тому Жмурко їздив на сафарі в Кенію.
Подорожчали патрони. Найдешевший коштує 3,8 гривні
— Дичини там неміряно, звірі буквально під ногами бігають, — пригадує. — Із машини я фотографував кабанів-бородавчиків, мавп, зебр. В Африці є ”вєліколєпная пятьорка” звірів: слон, буйвол, леопард, лев і носоріг. Підстрелити їх — мрія кожного мисливця. Але ліцензія дорога, рахунок іде на десятки тисяч доларів. Мені пощастило: я їздив на запрошення посольства Італії, усі проплати робили вони. Уполював там двох леопардів.
Із упольованих трофеїв Жмурко замовляє опудала.
— То гріх убити вовка і викинути шкуру, — каже. Позаторік в Ободівці Тростянецького району він підстрілив двох вовків. — Раніше робив опудала у вінницьких майстрів, але сьогодні вони вже в такому віці, що не беруть замовлень. Опудало леопарда мені робили на Житомирщині. Торік замовив так званий мисливський килимок — ведмедя з очима та кігтями. Заплатив 3,5 тисячі гривень
На полювання Володимир Жмурко бере 21-річного сина Олексія та дружину Тетяну. Синові подарував дві рушниці.
Запитую, скільки нині коштує стати мисливцем.
— Усе залежить від товщини гаманця. Можна купити російську одностволку ІЖ-18 вартістю до двох тисяч гривень, а, можна, і нарізний німецький карабін ”Хейм” за 46 тисяч, — зазначає Жмурко. — Можна одягти звичайні ватні штани або елітний непромокаючий костюм фірми ”Хантер” чи ”Блазер” із підігрівом і радіозахистом кишень для мобільних телефонів за 6–7 тисяч гривень. Якщо брати по мінімуму, спорядження потягне десь на півтори тисячі доларів.
