У МАНЕВИЦЬКИХ ЛІСАХ МИСЛИВСЬКИХ СОБАК ВИУЧУЮТЬ НА ВЕДМЕДЯХ

Більш як півроку в обласній раді довкола надання мисливських угідь у користування киплять депутатські пристрасті. Завтра це питання знову виноситиметься на розгляд чергової сесії обласної ради. Це вже п’ята чи шоста спроба переділити місця для полювання, закріпивши значні їх площі за окремими структурами, у тому числі й приватними. Щоразу ця тема викликає бурхливі дебати в сесійній залі, в результаті яких для остаточного прийняття рішення не вистачає більшості депутатських голосів

ДІЛИТИ УГІДДЯ ЗОБОВ’ЯЗУЄ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА?

Головний спеціаліст відділу мисливства обласного управління лісового та мисливського господарства Віталій Жабчук переконує: на такий крок лісівників налаштовує Указ Президента 2005 року «Про невідкладні заходи у сфері збереження, відтворення та раціонального використання мисливських тварин». Цей документ, а також видане на його виконання розпорядження Державного комітету лісового господарства вимагають вжити заходів для вдосконалення ведення мисливського господарства та забезпечення державного контролю за дотриманням законодавства, що регулює користування мисливськими угіддями. Тобто щоб вони мали дбайливого господаря, який би не тільки виходив на полювання за здобиччю, а й піклувався про розмноження дичини, збільшення її щільності у наших лісах.
– У цьому питанні немає ніякої упередженості чи політики, – запевнив Віталій Феодосійович. – У доцільності такого кроку переконує господарювання приватних структур у сусідніх областях. Приміром, на Львівщині приватне товариство «Стир» зайнялося відновленням популяції зубра. Дичини в його угіддях вдосталь. Хочеться, щоб такий порядок, як там, був скрізь.
На Волині мисливські угіддя теж мають різних господарів. 34 відсотки від їх загальної площі належать обласному управлінню лісового та мисливського господарства, 54 – закріплені за обласною організацією Українського Товариства мисливців та рибалок, 12 – знаходяться у приватному користуванні. Ще з 1997 року (коли не тільки не було Указу, на який посилається фахівець обласного управління лісового та мисливського господарства, а й Президент в Україні був інший) взяли угіддя собі у користування ТзОВ «Вікінг» у Любомльському та ТзОВ «Феміда-Інтер» у Маневицькому районах. Останнє фігурувало в одному з проектів нещодавніх сесійних рішень як претендент на розширення своїх володінь. Віталій Жабчук відзначив його за належний порядок в угіддях, збільшення чисельності дичини. Якщо у 2003 році тут налічувалося 320 козуль, 80 кабанів, 30 лосів, то за результатами останньої таксації є відповідно 370, 110 та 35.
– Цьому сприяє облаштування кормових полів для звірів, штучне розведення кабанів у вольєрах. Після того, як підросте їхнє потомство, його випускають на волю. Підгодівля тварин проводиться практично протягом усього року, – похвалив Віталій Жабчук підприємливих господарів цього товариства.

МИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ЧИ СОБАЧИЙ БІЗНЕС?

Їхню міцну руку видно відразу, коли із траси звернути на путівець до села Соф’янівка, що в Маневицькому районі. Придорожній напис грізно попереджає, чиї тут володіння і хто розпоряджається видачею ліцензій та дозволів на полювання. Більше десяти років тому депутати Черевахівської сільської ради, до якої належить Соф’янівка, не поспішали приймати «Феміду-Інтер» собі за сусіда. З цього приводу навіть кілька разів збирали сесії, але, як кажуть, на тодішнього сільського голову «натиснули» – і все скінчилося підняттям рук «за». Відтак з’явилася угода, згідно з якою територіальна громада до 2015 року вимушено сусідитиме з «Фемідою-Інтер». Про вигоду, на яку могли б розраховувати кілька десятків стариків, котрі доживають віку в цьому віддаленому селі, куди навіть маршрутка дістається лише раз на тиждень, навряд чи можна говорити ствердно. Швидше навпаки.
– Торік кабани попсували селянам городи, збитки у сумі 2 тисячі гривень зафіксовані в актах, однак «Феміда-Інтер» їх так і не відшкодувала, – розповіла Черевахівський сільський голова Валентина Чернишена. – Згідно з угодою, товариство мало б щороку платити громаді за орендовану земельну ділянку, де розводять мисливських собак. Але до цього року сільський бюджет нічого не отримував. Лише з лютого тричі були перераховані невеликі суми – ото і вся плата.
Щодо зростання популяції звірів в угіддях, де господарює ТзОВ «Феміда-Інтер», то треба повірити Віталію Жабчуку лише на слово. Бо за півдня мандрів тутешніми лісами слідів дичини так і не вдалося побачити. Можливо, ходити довелося не тими стежками, на які виходять козулі чи кабани. Зате на території, обнесеній бетонними мурами і куди стороннім вхід заборонено, утримується аж два ведмеді. Мишко і Машка служать об’єктом для виучки мисливських собак, яких розводять у цій глушині. Ведмеді утримуються у металевих вольєрах. Нинішнього спекотного літа ці клітки розпікаються на сонці, а біля звірів не видно навіть корита з водою. Підневільні умови, в яких тримають косолапих, жорстоке поводження з ними, напевне, зацікавили б активістів Товариства захисту тварин або Грінпісу, які б здійняли чимало галасу, коли б тільки змогли дістатися у цю глибинку, де немає навіть мобільного зв’язку.
Певний час Машка, котра має агресивний норов, знаходилася припнутою на ланцюгу, що кріпився на дроті між двома деревами, її тримали на майданчику за межами огородженої території. Якось молодій ведмедиці вдалося вирватися з неволі, і вона вільно блукала лісом. Зайве говорити про небезпеку, яка чатувала на кожного, хто випадково зустрівся б сам на сам з цим хижаком. І тільки щасливий випадок уберіг Волинь від трагедії, про яку, як про жахіття в Голованівському лісі на Кіровоградщині чи про смертельний постріл на Рівненщині, могла б заговорити вся Україна.
Соф’янівські ліси справді зберігають свою первозданність. Крізь густі зарості кущів годі ступити бодай крок від лісової дороги. Але і сюди вже дійшла цивілізація. Чотири дерев’яні будиночки, що зведені у цій глушині, забезпечують водонапірна башта та електролінія. Напрошується питання: хто дозволив будівництво цих добротних хатинок в лісових угіддях, власником яких є держава, на земельній ділянці, яка нібито вже й приватизована?

ТО ХТО Ж КРАЩИЙ ГОСПОДАР?

Крім «Вікінга» та «Феміди-Інтер», мисливські угіддя передані також у користування Турійському товариству мисливців та рибалок, ТзОВ «Мисливець Волині» у Ратнівському, ТзОВ «Олдан» у Маневицькому, Сошичненському колективу мисливців та рибалок у Камінь-Каширському районах. Приватні структури головний спеціаліст відділу мисливства Віталій Жабчук вважає більш ефективним користувачем угідь для полювання, бо для ведення мисливського господарства обласне управління просто не має коштів: вони вкладаються головним чином у лісову галузь.
– Передача мисливських угідь відбувається на засадах відкритості і прозорості, – запевнив він. – Звернення, які надходять до нас, розглядає постійна комісія обласної ради з питань екології, раціонального використання природних ресурсів. Договір, що укладається між користувачем та органом місцевого самоврядування, на території якого знаходяться мисливські угіддя, зобов’язує першого провести комплекс заходів щодо поліпшення середовища існування диких тварин, використовувати угіддя за призначенням, впорядковувати їх, вести мисливське господарство згідно з чинним законодавством. Передбачено також враховувати інтереси місцевих мисливських колективів, і виділяти до 10 відсотків ліцензій, відстрільних карток за умови їхньої участі у проведенні біотехнічних заходів. Марні страхи і щодо того, що в угіддя, якими користуватимуться приватні структури, не пускатимуть місцевих жителів за ягодами чи грибами.
Аргументи державного чиновника, котрий так затято відстоює інтереси саме приватників, що претендували взяти у користування мисливські угіддя аж на 15-25 років, ніяк не переконують у тому, що лише ті, хто готовий вкласти сюди великі гроші, можуть навести порядок, уберегти дичину від браконьєрів, подбати про збільшення її чисельності. Бо якою б великою не була їхня любов до природи, натура бізнесу така, що в кінцевому результаті він завжди чим швидше очікує прибуток та вигоду. А тому все-таки реальною залишається небезпека, що мисливські угіддя стануть зоною, закритою для мисливців територіальних громад.
Тому-то зі своїм обласним начальником не погоджується Віталій Гайда – директор державного мисливського господарства «Старовижівське». Таких в області є три: крім «Старовижівського», ще «Звірівське» та «Ішівське».
– Добрими господарями в угіддях для полювання є і державні лісомисливські підприємства, і мисливські колективи сільських громад, які прагнуть зберегти фауну не тільки для власної втіхи, а й для своїх дітей та онуків, – сказав він. – От у Смідині нашого району наводити порядок в угіддях для полювання взялися тутешні члени первинного осередку УТМР. Саме завдяки їхнім зусиллям вже кілька років тут не проводяться нічні полювання «на фару», і відтак значно побільшало зайців. Це й привабило мисливців із Ковеля, Луцька і ще невідомо звідки, які стали наїжджати в ці угіддя за трофеями. Це викликало справедливе обурення місцевих мисливців, які нещодавно на своїх зборах не тільки переобрали голову свого первинного колективу, а й вирішили вийти з-під підпорядкування районної організації УТМР, керівництву якої вони вже не довіряють.
На думку Віталія Гайди, сьогодні господарем угідь мають бути передусім мисливці, які живуть на території сільради. З приватними структурами, які хочуть взяти у користування, вони можуть співпрацювати у рамках певних правил. Є вільні угіддя – нехай там господарюють, однак не менше половини ліцензій на полювання і за дешевшими цінами повинні віддати мисливцям територіальної громади. Для цього, щоб встановити таку рівновагу інтересів, наше законодавство треба удосконалювати, вносити пропозиції Державному комітетові лісового господарства, Кабінету Міністрів, Верховній Раді, а не йти простим шляхом на зразок «усе роздати і поділити».

P. S. На останньому своєму засіданні постійна комісія з питань екології та раціонального використання природних ресурсів вирішила знову-таки рекомендувати депутатам на завтрашній сесії розглянути питання про надання мисливських угідь у користування.
– Члени нашої комісії врахували зауваження депутатів, висловлені під час останнього розгляду цього питання на сесії, що відбулася у квітні, – пояснив голова комісії Олег Кіндер. – Необхідність остаточного вирішення цього питання зумовлена впорядкуванням меж територій угідь, які подекуди вклинюються одне в одне і мають різних користувачів. У їх переліку – державні підприємства «Ішівське», «Горохівське ЛМГ», «Камінь-Каширське ЛГ», а також Ковельське СЛАТ «Тур», Іваничівська та Луцька районні організації УТМР, ПП «Ольвіта», МП «Вероніка».
У проекті рішення передбачено розширити їхні угіддя, а ТзОВ «Шацьке мисливське господарство» і ТзОВ «Павлівське мисливське господарство» – надати на 25 і 15 років. Однак у пакеті документів, який, як правило, отримують депутати перед сесією, саме цього документа чомусь не було.

Фото з архіву редакції.