23/07/2009
0Якщо справді існує проблема зникнення озера, котре торік визнане одним із семи природних чудес України, то чому про це не говорили на всеукраїнському рівні?
У санаторій «Лісова пісня», де й мала відбуватися всеукраїнська нарада з питань розвитку природно-заповідної справи, Віктор Ющенко прибув гелікоптером. Ще задовго до цього візиту говорили, що він зумисне вибрав такий вид транспорту не лише через обмаль часу, а й заради того, аби з неба роздивитися мальовничі шацькі озера. Знайома, котра у санаторії відпочиває, розказала, що до самої появи українського Президента тут ще й чекали на його… білоруського колегу Олександра Лукашенка. Чомусь мало поінформований народ вирішив, що чільники обох держав зберуться тут, аби обговорити, зокрема, і проблему загрози для існування Світязя та інших шацьких озер Хотиславського кар’єру. Як відомо, це найбільше у Європі родовище будівельних матеріалів (глини, піску і крейди) розробляють буквально за кілька кілометрів від Світязя, але вже на території сусідньої держави.
– Летиш гелікоптером, і перше враження, що Господь Бог розсипав тут пригорщу природних благ! – такими словами висловив свої враження від польоту Президент.
Це були зовсім інші враження, ніж ті, які Віктор Ющенко отримав торік, облітаючи потерпілі від повені області Західної України.
– Підлітаєш до населеного пункту – не парк бачиш, а десятки пилорам. Таке враження, що тут нічого не роблять, тільки ріжуть ліс… Русла річок і береги навіть на відстані ста метрів від них густо засипані тирсою.
Після прокурорських перевірок лише у Чернівецькій області було закрито 250 пилорам, а у сусідній Івано-Франківській – удвічі більше. І значна частина з них потім і не перереєстровувалися, тобто це були, за висловом Президента, «одноденки». Проте найпроблемнішим він назвав «поліський пояс», де «царюють лісники з бензопилами». В Україні площа смітників і звалищ нині удвічі більша, ніж площа заповідних територій. Торік двома своїми указами Президент передбачив створити 43 нові національні природні парки і розширити території дев’яти уже існуючих об’єктів природно-заповідного фонду. Якщо у Європі показник «заповідності» в середньому становить 15 відсотків територій, то в Україні він формально сягає п’яти, а на ділі – дев’ять відсотків, проте половина заповідних земель ще не оформлена у правовому полі. Виступаючи на нараді, заступник Генерального прокурора України Тетяна Корнякова вжила слово «вакханалія». Воно стосувалося, як це нам не прикро було чути, самовільного будівництва і надання земельних ділянок в оренду або для сінокосів без відповідних документів у Шацькому районі: у селі Світязь, в урочищі Гряда… І пообіцяла, що прокуратура невдовзі подасть позови на знесення цих споруд, а щодо винних службових осіб будуть вжиті заходи. Заступник Генерального прокурора дуже похвалялася заходами, які це відомство уже проводило на Волині кілька років тому, коли було звільнено голову Шацької райдержадміністрації. Чи відомо їй, що невдовзі його призначили керівником потужної… природоохоронної структури?..
Проте слово «вакханалія» стосується далеко не однієї Волині і не стільки Волині. У знаменитому Нікітському ботанічному саду, незважаючи на численні доручення як Президента, так і уряду, розташувалися не лише приватні будинки, а й цілі готельні комплекси. Якби вдалася оборудка про зняття статусу природно-заповідного фонду, яку проштовхує власник Ботанічного саду – Академія аграрних наук, то територія його зменшилася б на 25 відсотків. Ось так розпоряджаються національним надбанням. Досі не узаконено розширення Карпатського біосферного заповідника, а тим часом за останні вісім місяців пішло під бензопилу 300 гектарів смерекового лісу, який мав би увійти у заповідник. Приватна забудова окупувала береги й озера Синевир. І таким прикладам, як кажуть, нема ліку.
Всеукраїнська нарада з питань розвитку природно-заповідної справи в нашій державі відбувалася вперше за роки української незалежності. Аудиторію (а це були представники Секретаріату Президента, Верховної Ради, Генеральної прокуратури, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, губернатори областей, директори національних парків і заповідників, науковці і журналісти) приємно подивувало те, що Президент вільно володів питанням. Що це йому болить. Але слова про те, що «жити у пустелі – це втрачати стандарти життя», навряд чи знайдуть відгук в українського чиновника чи бізнесмена, який добре володіє лише хапальним інстинктом, але аж ніяк не інстинктом збереження природи для нащадків. За підсумками наради має бути вироблена, як висловився Ющенко, «доктрина наступального розширення національної природної мережі». Проте відсутність коштів на цю справу, за його ж висловом, просто «дика». Незабаром має вийти нове видання Червоної книги України, яка востаннє бачила світ ще у середині дев’яностих років минулого століття. Відтоді кількість екземплярів зникаючих флори і фауни зросла з 300 до 1400! Президент відзначив, що на 18-му році української незалежності йде мова про катастрофічне скорочення популяції карпатського ведмедя, зубра, глухаря, і закликав керівників існуючих національних парків знаходити сотні альтернативних від державного бюджету способів залучення коштів. Аж до створення опікунських рад на чолі з главами держадміністрацій, аби спільними зусиллями відродити зникаючі види. І сам пообіцяв очолити опікунську раду у новостворюваному національному парку на території рідної йому Сумщини.
Волиняни, чого гріха таїти, весь час очікували почути з уст чільника держави про те, що нині найбільше нам болить: про загрозу для Світязя й інших шацьких озер з боку білоруського кар’єру, про ймовірну втрату їх не лише для одного регіону, а для держави в цілому. Власне і для світу. Але про це не було ні слова. Можливо Президент про це і не знає?.. Та знає міністр охорони навколишнього природного середовища України Георгій Філіпчук, який був присутній і виступав. Адже зауважив же Президент, що ніде на дорогах Волині (та й не тільки, зрозуміло, Волині) не бачив банерів із соціальною рекламою, котра б знайомила потенційних туристів з унікальними природно-заповідними об’єктами. А між тим навів приклад закарпатського села Поляниця біля Буковеля, котре у такій глушині, що там, кажуть, і дідько ночує. Ще кілька років тому, розказував Президент, якщо ти хотів, щоб тебе принизили, то міг назватися мешканцем Поляниці. А нині сільська рада, яка вклала кошти у розвиток туризму, має у своєму бюджеті 5 мільйонів гривень і інколи навіть фінансує… обласну раду. Ми ж, повертаючись з «Лісової пісні», заїхали у шацький ресторан, який колись називався «Голубі озера» і у якому годували навіть радянських космонавтів, коли ті відпочивали на шацьких озерах, і лише страв з місцевої риби було три десятки найменувань. Заклад у самісінькому центрі мальовничого й ошатного містечка, на міжнародній трасі. Його минають тисячі людей з різних держав. А тут туалет – як на паршивому вокзальчику, у залі задуха, мало що не обдерті стіни. Ось такі приклади і псують туристську привабливість регіону
P. S. Під час візиту на Волинь Президент України у рамках спільного проекту влади і бізнесу «Зігрій любов’ю дитину» відвідав Ківерцівський район, де вручив ключі від новозбудованих будинків восьми багатодітним родинам. Ці помешкання звели за спонсорські кошти ЗАТ «Старт-холдинг». Кошторисна вартість кожного будинку – приблизно 650 тисяч гривень. Нове житло отримали три сім’ї у селі Карпилівка, дві – з с. Башлики, ще три – з сіл Дерно, Прилуцьке та смт Цумань.
