15/07/2009
0Інтерв’ю для сайту «Ліси Черкащини»
Людина – вінець Природи, але перевершити Її ми все одно не можемо. Щоб зупинити сипучі піски на Чигиринщині вздовж Тясмина, людськими руками було посаджено і вирощено 18 тисяч гектарів соснового лісу. Спеціально для створення такого масиву і догляду за ним 50 років тому було організовано Чигиринський лісгосп. Тепер лісівники доглядають та охороняють лісові насадження на сипучих пісках. Про те, як це їм вдається, розповідає директор Володимир Григорович Перебийніс.
Ліс рукотворний і ліс природний: чи є між ними різниця? Вона помітна лише для фахівця чи не тільки?
При залісненні притясминських пісків застосовували сто відсотків деревну породу сосну звичайну, без листяних порід. При великих об’ємах робіт на той час це напевно був ефективний метод, мета була досягнута, піски закріплені. Звісно, рукотворні і природні ліси відрізняються. І це може помітити навіть звичайний відпочивальник. Можливо, він не зрозуміє в чому річ, але відчує – щось не так. У рукотворному лісі, насадженому там, де його ніколи не було (як у нашому випадку), немає птахів, бо їм немає що їсти – тут практично відсутні комахи, їм ніде вити гнізда – бо в сухому сосновому рукотворному бору мало кущів, відсутній надґрунтовий покрив і кисле грунтове середовище. Це мертвий ліс. Ми можемо його посадити, доглядати, але оживити ліс здатна тільки природа. Вона найдосконаліший і найрозумніший господар, і нічого кращого людина не придумає, тому ми намагаємося ритмічно і гармонійно з нею співпрацювати.
Як природа допомагає вирішувати проблеми рукотворного лісу?
Оскільки дві третини наших лісів це монокультура, сосна, то є висока небезпека враження специфічними для цієї породи шкідниками та пожежна небезпека. Найстійкіший – мішаний ліс, він найчастіше трапляється в природі – там одні шкідники заважають іншим або ж там живуть їхні природні вороги, наприклад, мурахи. Для сосни специфічними шкідниками є пильщик і сосновий шовкопряд. Ми проводимо з цими шкідниками хімічну боротьбу, вона ефективна, але затратна. У сухому бору пильщикам ніщо не заважає розвиватися, у них немає біологічних ворогів – мурах. Через відсутність надгрунтового покриву та високу кислотність підстилки вони не хочуть тут селитися. Якби нам вдалося завести цих санітарів лісу, то вони б контролювали чисельність шкідників, знищували б їх іще личинками в землі.
Тому ми звертаємося до всіх, у кого є подібний досвід чи наукові напрацювання, які б допомогли нам завести рудих чи чорних мурах у сухому сосновому бору. Ми насаджуємо тут кущі аморфи, горобину, акацію білу, березу. Харківські науковці з підприємства Східлісозахист порадили застосувати, так би мовити, біологічну зброю – заразити пильщика вірусом, який не дозволить йому розмножатися. У 2007 році ми обробили підконтрольну територію, а це чотири тис. га. лісу, препаратом вірин, розробленим харків’янами. І зараз проблем із пильщиком не маємо. Для страховки ще тримаємо під наглядом 848 га лісу, але підстав для занепокоєння немає. І цьому значною мірою маємо завдячувати належним ставленням до свої справи інженера охорони і захисту лісу Володимира Тищенка.
А в насадженні лісу природа може допомогти?
Ми намагаємося переймати європейський досвід, шведський, німецький, – проводити лісозаготівлю вибірково або вузьколісосічно. Тоді природа має змогу самовідновлюватися. Адже ліс – це єдина система, де все залежить і все пов’язане, щось одне знищиш – і зникне інше, прибери комах – не буде чого їсти птахам, розруйнуй верхній шар ґрунту трактором – пошкодиться надґрунтовий покрив. А якщо ми робимо п’ять га суцільної рубки – уявіть, яке це потрясіння для природи! А потім же цю територію треба знову заліснити – зібрати і висушити насіння, зберігати його, потім виростити сіянці, висадити їх, полоти, доглядати. Це ж стільки витрат – і фінансових і трудових! А якщо заготовляти ліс не суцільно, а вибірково, або вузькими лісосіками, то ті дубки чи сосни, які залишилися, самонасіюються на вільних територіях, найкращі зерна, як і передбачено природою, проростають, їх не треба полоти, лише проводити рубки догляду.
У нашому лісгоспі дуже піклуються про ліси природного поновлення, і ми прагнемо ще ширше впроваджувати таку практику, де це можливо. На 2010 рік ми вже будемо відводити вузьколісосічні ділянки з поступовими рубками і зберігати спрямованість до природного поновлення як хвойних, так і листяних лісів. Так само з наступного року хочемо запровадити європейську технологію вирощування сіянців у пакетах. Щоправда, вона вартісна, але такі сіянці добре приживаються, бо при насадженні не порушується коренева система.
Невже природа має свій рецепт на вирішення всіх труднощів, з якими стикаються лісівники?
Можливо й має, але ми ще не повністю вивчили ці механізми. Тому доводиться вдаватися до традиційних заходів. Наприклад, шовкопряда соснового ми обробили хімічним засобом за допомогою спеціальної аерозольної установки ГАРД. Вона переобладнана з конвенційної техніки. Працівники лісгоспу відремонтували цю установку, а оскільки таких по лісгоспах небагато, то ми надаємо послуги з обробки лісу. Стараємося на високому рівні тримати пожежну охорону, маємо 9 спеціальних автомобілів. Знову ж таки, природні мішані ліси стійкіші до вогню. А рукотворна монокультура – сухий сосновий бір – не має природної страховки. Тому влітку, у спеку ледь не щодня виїжджає наш автомобіль – десь підпалили стерню чи пасовище і може загорітися ліс, десь люди необережно повелися з вогнем.
Держкомлісгосп останнім часом робить наголос на побічному лісокористуванні. Як Чигиринський лісгосп працює у цьому напрямку?
Ми надзвичайно зацікавлені у заготівлі лікарської сировини. Адже Чигиринщина – екологічно чиста зона. Тут росте понад 200 видів лікарських рослин, особливо цінних – близько 30 видів. Тож ми закликаємо до співпраці на вигідних умовах фармацевтичні фірми.
І насамкінець – питання, що вже стало традиційним: як ви долаєте кризу?
Найперше – намагаємося не проводити нерентабельні роботи. Очевидно, що ринок іще не ожив. Є затримка з реалізацією продукції – дубового пиловника і фансировини. Найбільша проблема у тому, що немає постійних споживачів, а значить не можна розраховувати на стабільний збут, а значить і прибуток. Але нам вдається триматися на плаву. Заборгованості з виплати зарплат і податків немає, скорочень теж. Особливість нашого лісгоспу в тому, що у нас низько товарна деревина, не промислові ліси, а захисні, а вони малоприбуткові. Тож ми намагаємося раціонально використовувати державне фінансування і власні надходження.
Довідка від lis.ck.ua
Перебийніс Володимир Григорович народився 29 січня 1958 року в селі Мартинівка Канівського району Черкаської області. Вищу освіту отримав, закінчивши Національний аграрний університет за спеціальністю «лісове господарство». Працював майстром лісу, помічником лісничого і лісничим. З 2006 року – директор державного підприємства «Чигиринське лісове господарство».
