Тріщать «докучаєвські бастіони»

В свое время Докучаев "охре…" т.е. был очень удивлен результатами работы своих лаборантов, – Высоцкого и Отоцкого. Именно эти юноши (в ту пору они были юношами, и только потом стали академиками (причем- не все)) обьяснили (простите – твердый знак западает)корифею, как растет лес в степи, …что он ест… и сколько  выпивает… М.П.

Все менше залишається в степу так званих «докучаєвських бастіонів» (за прізвищем ініціатора створення захисних лісосмуг видатного вченого В.Докучаєва). Тут уже пеньків більше, ніж дерев! Однак за десятиліття книжка В.Докучаєва «Наші степи раніше і тепер» своєї актуальності не втратила. Аби мої земляки з нею познайомилися, то, мабуть, вельми задумалися б: рубати чи ні? Адже йдеться про надто серйозні речі: старожили і сам степ ще пам’ятають ті часи, коли густі пилові бурі накривали чорним саваном села, дороги, річки…

ТА СТЕПОВИКИ, створюючи десятки, сотні кілометрів лісосмуг, керувалися й суто економічними інтересами. Доведено: на полях, захищених лісосмугами, приріст урожаю зернових становить 3-5 центнерів із гектара. У наших краях, може, й більше, бо тут – зона ризикованого землеробства. Без хімії, без додаткових штучних поливів — півтонни хліба, мов із неба, падало! Що хліб? Хіба забулося, як через безлісся тисячі тонн родючого чорнозему зривало з місця і переносило світ за очі?.. А таки забулося, бо мало не щодня в степових лісосмугах по-варварськи верещать бензопили, гупають невтомні сокири, ревуть мотори — жнива скорботи!

Коли лісознищення набрало загрозливих масштабів, влада прокинулася. В оптимістичному розпорядженні голови обласної державної адміністрації Бориса Сіленкова від 9 лютого 2008 року окреслювалися грандіозні плани: йшлося, зокрема, про те, що земельні ділянки, зайняті лісами реформованих сільськогосподарських підприємств, полезахисними лісосмугами, а також деградовані та малопродуктивні землі передадуть спеціалізованим лісогосподарським підрозділам. Осібне місце відводилося новоствореному обласному агролісомеліоративному підприємству «Херсонагроліс»: мовляв, йому й лісосмуги в руки!

Однак, як у нас заведено, швидко розпорядження пишуться, та не швидко виконуються. «Херсонагроліс» потрапив, як з’ясувалося, під бюрократичні трибки. І перебуває під ними другий рік поспіль, будучи безлісим, безземельним і практично безправним.

МІЖ ДВОМА структурами — «Херсонліс» і «Херсонагроліс» — почалася неоголошена війна. Нема такої наради чи звітної конференції, щоб «старший брат» («Херсонліс») не шмагав «молодшого». От і на нещодавній, в обласному управлінні лісового і мисливського господарства, у бік «Херсонагролісу» метали блискавки і гримів грім. Мовляв, це якась «ліва» фірма, що прагне одного: будь-що одержувати прибутки, й негайно!

— Не розумію, на якій підставі сільські ради, інші юридичні особи передають землі «Херсонагролісу»? Я взагалі не знаю, для чого він створений… Не маючи ніяких потужностей, розсадників, спеціалістів, ця юридична особа займається не відтворенням лісу, а тільки вирубками. То навіщо за рахунок обласного бюджету утримувати її? — обурювався начальник «Херсонлісу» (сьогодні вже колишній) Валентин Слюсаренко.

— Я проти того, щоб ми ділили ліси Херсонщини між двома структурами, — заявив заступник голови облдержадміністрації Анатолій Осінній. — Опікуватися галуззю має одна (і тільки державна!) установа. Коли я уважно прочитав Статут «Херсонагролісу» («унітарна», «самостійна», «напівкомерційна» організація), спочатку не зрозумів: для чого він?.. А потім дійшов висновку: свого часу ніхто не хотів приймати на свій баланс лісосмуги колишніх колгоспів, а «Херсонагроліс» їх прийняв. А тепер не знає, що з ними робити…

Що ж «херсонагролісівці» у відповідь? Які їхні аргументи в боротьбі за місце під сонцем?

– Складається враження, що зі створенням нашого управління зруйновано якусь підпільну структуру, яка розпоряджалася неврахованими землями. Скільки часу минуло, а нам передали тільки лісосмуги, а ліси колишніх колгоспів із якоїсь причини – ні. Та й та передача поки що – більше на словах, бо акти на право власності на землю ще не виготовлено, — каже начальник «Херсонагролісу» Василь Мандрик.

Заступник начальника управління «Херсонагролісу» Ольга Харитонова уточнює:

— Колись при облуправліннях сільського господарства діяли групи агролісомеліорації. Вони координували створення полезахисних лісових насаджень у тодішніх колгоспах і радгоспах. І таких насаджень системи Мінагрополітики в області – 41,7 тисячі гектарів. З цього масиву в постійне користування нам із величезними потугами передано тільки близько 36 тисяч.

Зрозуміло, що «собака зарита» саме на оцих безгосподарно занедбаних землях. Бо що таке сьогодні лісосмуга? Ніби і є, а пустив хтось гуляти «червоного півня» чи швидку на згубу сокиру — вже, дивись, немає її. А земля, на якій росла вона, кому дістанеться?

Василь Мандрик (до речі, досвідчений дипломований лісівник) показує список конкретних губителів «зелених бастіонів» із конкретними збитками і координатами. Й додає:

— Близько 60 відсотків лісосмуг уже зрубано. Те, що залишилося, «доїдають» пожежі! Бо всупереч чинному закону пожнивні рештки палять усі, кому не ліньки, а заодно палають і лісосмуги. В Іванівському районі вже згоріло все, величезні площі випалено у Нижньосірогозькому. Лише торік в області вигоріло 322 гектари, збитки від пожеж становлять 2,5 мільйона гривень. Лиходіїв і шукати не треба – ось їхні прізвища. І що, «Херсонліс» когось покарав?..

Замість захисту насаджень, відновлення лісосмуг в області шукають «ворогів». У «ворогах» нині — Василь Мандрик, Ольга Харитонова і ще півтора десятка працівників, набраних у штат «Херсонагролісу».

То що ж, складати руки і чекати, чим закінчиться ця неоголошена війна між двома організаціями зі словом «ліс» у назві? Керівництво «Херсонагролісу» розуміє, що від цього лісів у області не прибуде, і вишукує можливості для співпраці своєї організації з місцевою владою там, де люди думають про майбутнє степу і степовиків. Почали створювати нові агролісомеліоративні системи у Білозерському районі. Торік із районного бюджету виділено кошти для закладення лісосмуг площею 20 гектарів на території Надєждінської сільради. Нині відроджуються посадки на територіях Музиківської і Правдинської сільрад.

— Високопілля, Скадовськ, Берислав, Каховка виявляють інтерес до співпраці з нами. Значить, ми потрібні? — запитує-стверджує Василь Мандрик. – І фермери, якщо потрібно впорядкувати лісосмугу, звертаються до «Херсонагролісу». Справді, у нас, як підмітили опоненти, немає власної матеріальної бази. Ну то й що? Навіщо мені той трактор тримати, коли його ліпше орендувати у тих же місцевих фермерів. І не треба ганяти техніку через увесь степ – за сотні кілометрів…

ІСТИНА єдина: степу байдуже, яке з обласних відомств захистить його від буревіїв, а лісосмуги — від винищення. Лісосмуги — «докучаєвські бастіони» — мають стати на перепоні суховіям. І це головне! Поки що, аби покласти край неоголошеній «лісовій» війні, керівництво «Херсонагролісу» пропонує чітко розмежувати повноваження між двома лісогосподарськими структурами. І це має бути остаточно зроблено, доки в обпаленому сонцем, пригніченому суховіями херсонському степу не зникли останні зелені бастіони.

Херсонська область.