В облозі дичини

Глибоке Полісся. Зарічненський район на Рівненщині. Багна іржаві, трясовини, заплетені осокою. Озерця, ставочки, саджалки. Біля заплетених живим намистом сіл вляглися смужками земельні острівці, вихоплені в мочарів і окультурені гірким потом та мозолями поліщуків. Тут, в імлистому болотному краї, ці клаптики землі-годувальниці, яка зроду-віку тримає люд на світі на вагу золота. Її зовсім мало. Зате турбота про неї постійна.

ОКРІМ весняних водопіль, до яких уже звикли люди і навчилися оберігати від паводків свої садибки, ще одна напасть тишком-нишком підкралася з довкружніх лісів — навала диких кабанів. Вони плюндрують усе посаджене-посіяне на селянських латках.

Ця біда — з білоруських пущ, які майже впритул підступилися до Морочного, Мутвиці, Новорічиці, Неньковичів, що вляглися на порубіжжі з країною сябрів. Прибульці поповнили чималі стада місцевих дзиків. А «порушити» кордон перебіжчиків змусили постійні облави на них білоруських мисливців, які проріджують стада дичини, чітко контролюючи їх щільність у зелених кварталах, що підступаються до людських поселень. Не допускають, аби звірина затрощувалася в городи та в колективні сільськогосподарські вгіддя, не занапащала людську працю.

Села зарічненців опинилися в облозі дичини, від якої нема порятунку, чухає потилицю занепокоєний Володимир Чуйко з Морочного. На його присадибній гектарній ділянці кабани геть перерили землю, дочиста з’їли посаджені бульби. «Переорали» городи і в його сусідів. Нині селяни садять картоплю на значних площах, використовуючи саджалки. Платять за них по п’ять гривень за сотку. Стільки ж коштує і сотка оранки. А якщо треба задискувати цілину, окультурити незоране поле за селом, то це обходиться в десять гривень за сотку. Через нашестя кабанів люди втрачають і гроші, і врожай.

Бідкається люд, що не можна робити облави на кабанів. Бо якщо попадешся — доведеться платити великий штраф. Обурюються зарічненці. У сусідній Білорусі селяни мають право боронитися від цього нашестя. Там для диких кабанів копають ями-пастки, в які їх заманюють: підкладаючи різну принаду. Та й мисливці весь час пантрують: відлякують або проводять промисловий відстріл звірів.

У зарічненських селах повсюдно натрапиш на таке видовище. Уздовж обнесених жердям полів вигойдуються-лопотять на вітрі пластикові торби, грона пляшок і консервних бляшанок. Але хіба цим кабанів злякаєш? Вириті рилами ями на полях свідчать, що вони на таку людську самооборону чхали.

Що робити з дикими кабанами, яких розплодилося стільки, що вони вдень і вночі виходять на городи цілими табунами? Заступник начальника відділу обласного управління лісового та мисливського господарства так оцінює цю ситуацію. Законодавством не передбачено компенсації за шкоду, заподіяну дикими тваринами. Бо географічно зона цього лиха належить до зоологічного заказника. Отже, полювання там заборонене. Щоб у цій місцевості відстрілювати кабанів, треба поміняти тип заказника, перевести із зоологічного в ботанічний. Це може зробити обласна рада.

Про свинячу агресію на городи зарічненців, яка триває впродовж кількох років, добре знають обласні владці. Та приборкати її не поспішають. Не їхні ж грядки бузує дичина.

Рівненська область.