Компания “Сохраним украинские Степи”. Некоторые подробности.

Для лесоводов, интересующихся разворачивающейся дискуссией по проблема степного лесоразведения, размещаем копии обращений компании «Сохраним украинские степи» Президенту и Председателю комитета ВР по экологической политике, а также переписку одного из руководителей компании с учеными УкрНИИЛХА. М.П.

Ющенку В.А.
Президенту України

ЗВЕРНЕННЯ
Щодо неприпустимості знищення залишків степів

Керівництво Всеукраїнської організації „Національний екологічний центр України” (НЕЦУ, реєстраційне свідоцтво №125, видане Міністерством юстиції України 30 серпня 1991 р.) звертається до Вас, згідно з положеннями ст. 34 Конституції України, статей 9, 33, 35, 47 Закону України „Про інформацію”, ст. 9 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Міжнародною конвенцією „Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя по питаннях, що стосуються навколишнього природного середовища” (Оргуська конвенція).
Відповідно до п.2. Указу Президента України від 04.11.09 № 995/2008 „Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень”, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям дане доручення визначити деградовані, малопродуктивні та техногенні забруднені землі, які доцільно заліснити, а також забезпечити додаткове виділення в установленому порядку земель із земель запасу для заліснення.
Згідно із наказом Державного комітету лісового господарства від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України", для кожної з областей визначений оптимальний показник лісистості. Із показників, затверджених цим наказом, особливо частка заліснених територій має зрости для степових областей.
Велика потреба у вищезазначених нормативно-правових актах не викликає сумнівів, адже показники лісистості та якості українського лісу щороку дедалі знижуються. Разом з тим, у цих нормативно-правових документах присутні деякі неузгодження, які можуть призвести до знищення природних біотопів вже у найближчому майбутньому. У першу чергу йдеться про степові природні комплекси.
Переважну більшість земель запасу, особливо це стосується степового регіону, складають балки, кургани, прибережні смуги та схили вздовж річок та ставків, що представляють собою фрагменти степової рослинності. Степовий регіон, будучи найбільш розораною частиною України, має дуже невелику частку територій, які ще зберігають залишки степових природних комплексів і є останніми місцями збереження генофонду всього степового біологічного різноманіття. Степова рослинність складає близько 1 % від загальної площі території України і є притулком для десятків видів рідкісних та зникаючих, ендемічних та реліктових видів тварин і рослин, що охороняються не тільки вітчизняним природоохоронним законодавством, але й міжнародним. Саме ці об’єкти повинні стати мережею перспективних природно-заповідних об’єктів та основою екологічної мережі регіону. Натомість саме ці території стають полігоном для заліснення, що є прямим знищенням всіх зникаючих степових видів тварин і рослин та призведене до остаточного знищення степів на території України. Це порушує вимоги Закону Ураїни “Про Червону книгу України”. Водночас, чинним є Указ Президента України від 23.05.2005 №838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку заповідної справи в Україні», згідно з яким, розширення мережі природно-заповідного фонду є одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики.
Можливість розширення мережі природно-заповідних територій степового регіону України можлива лише за рахунок залишків степових біотопів. Таким чином, маємо конфлікт двох указів Президента України у галузі охорони навколишнього природного середовища. Йдеться про вкрай важливу проблему, дотичну до питань охорони навколишнього природного середовища та питань прийняття екологічно-шкідливих рішень, яким виявляється Указ Президента України 04.11.09 № 995/2008, оскільки в південних регіонів України заліснення проводиться виключно за рахунок нерозораних степових ділянок, які є єдиним резервом для розширення мережі природно-заповдіного фонду в цих регіонах. Відмітимо також, що Держкомлісгосп та його територіальні підрозділи вкрай неохоче, а в деяких випадках (наприклад у випадку НПП «Кібурнська коса» /робоча назва «Білобережжя Святослава»/), взагалі відмовляються погоджувати новостворювані заповідні об’єкти та території.
На превеликий жаль, при передачі ділянок під заліснення розглядається лише придатність чи непридатність їх як сільськогосподарських земель, проте зовсім не розглядається з точки зору їх природної цінності та потреб збереження рідкісних видів. Такі відведення ділянок погоджуються у тому числі і територіальними органами Мінприроди у областях. Проте погодження відведення ділянок екомережі, місць зростання зникаючих рослин, які у відповідності до законодавства є перспективними для оголошення їх природно-заповідними об’єктами, є протиправною дією для територіального органу Мінприроди. Адже погодження відведення таких ділянок грубо суперечить вимогам «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок», що діє в рамках структури Мінприроди.
Особливу небезпеку викликає те, що саме місцевим державним адміністраціям дано доручення визначити землі, придатні для заліснення. Вирішення питань відведення ділянок може бути проведено без фахової оцінки їхньої природної цінності та наявності на них видів, що знаходяться під охороною.
Так, вже зараз відомо, що Кіровоградською ОДА підписано розпорядження про створення лісових насаджень на території області, і значна їх частина планується створити на території трьох південних районів області – Компаніївський, Долинський, Новоукраїнський, де землі запасу представлені переважно степовими балками.
Особливо резонансною стала справа щодо заліснення території степового заказника «Заплава річки Чингул» та інших цілинних степових ділянок у Токмацькому районі Запорізької області, що вже четвертий рік поспіль розглядається контролюючими органами.
Варто додати і те, що заліснення нових територій і особливо – деградованих, забруднених та інших, малопродуктивних земель степового регіону, є складною, напрочуд працемісткою та фінансово неефективною справою. Саме на цих територіях заліснення вимагатиме найбільших фінансових та людських ресурсів, при цьому даючи найменший вихід ділової деревної сировини. В час економічної та фінансової кризи в Україні, така діяльність є неприпустимим та економічно необгрунтованим кроком. Більш доцільно та фінансово ефективніше деградовані, забруднені, малопродуктивні землі степового регіону рекультивувати шляхом залуження, оскільки на них неможливо вести ефективне лісове господарство.

У зв’язку з цим, просимо вас дати доручення Раді Міністрів АР Крим, місцевим адміністраціям заборонити віддавати землі запасу під заліснення, зайняті степовою рослинністю, натомість розглядати такі ділянки як перспективну мережу об’єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення.

Відповідь просимо надіслати згідно з чинним законодавством у місячний термін, надіславши на адресу: НЕЦУ, а/с 89, м.Київ-25, 01025.

З повагою,
Сіренко Ігор, Голова НЕЦУ

Cеминозі А.І.
Голові Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи

ЗВЕРНЕННЯ
Щодо неприпустимості знищення залишків степів

Шановний Анатолію Івановичу!

До Вас звертається Керівництво Всеукраїнської організації „Національний екологічний центр України” (НЕЦУ, реєстраційне свідоцтво №125, видане Міністерством юстиції України 30 серпня 1991 р.).
Причиною нашого звернення є вкрай тривожна ситуація, що склалась у південному, центральному і східному регіонах України у зв’язку із ініційованим Президентом України зібльшенням частки лісистості України. Відповідно до п. 2. Указу Президента України від 04.11.09 № 995/2008 „Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень”, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям дане доручення визначити деградовані, малопродуктивні та техногенні забруднені землі, які доцільно заліснити, а також забезпечити додаткове виділення в установленому порядку земель із земель запасу для заліснення.
Згідно із наказом Державного комітету лісового господарства від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України", що є прямою реакцією на зазначений Указ Президента, для кожної з областей визначений оптимальний показник лісистості. Із показників, затверджених цим наказом, особливо частка заліснених територій має зрости для «степових» областей (південь, центр та схід України).
Велика потреба у вищезазначених нормативно-правових актах не викликає сумнівів, адже показники лісистості та якості українського лісу щороку дедалі знижуються. Разом з тим, у цих нормативно-правових документах присутні деякі аспекти, які неминуче призведуть до знищення природних біотопів вже у найближчому майбутньому. У першу чергу йдеться про степові природні комплекси.
Переважну більшість земель запасу (особливо це стосується степового регіону), складають балки, кургани, та схили вздовж річок та ставків, що представляють собою фрагменти степових біотопів. Степовий регіон, будучи найбільш розораною частиною України, має дуже невелику частку територій, які ще зберігають залишки степових природних комплексів і є останніми місцями збереження генофонду всього степового біологічного різноманіття. І ця мізерна частка території України є останнім притулком для десятків видів рідкісних та зникаючих, ендемічних та реліктових видів тварин і рослин, що охороняються не тільки вітчизняним природоохоронним законодавством, але й міжнародним. Саме ці об’єкти повинні стати мережею перспективних природно-заповідних об’єктів та основою екологічної мережі регіону. Натомість саме ці території стають полігоном для заліснення, що є прямим знищенням всіх зникаючих степових видів тварин і рослин та призведене до остаточного знищення степів на території України. Це порушує вимоги Закону Ураїни “Про Червону книгу України”. Багато видів охороняються також Конвенцію «Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування у Європі» (Бернська конвенція), яка прямо забороняє нищення їхніх місць існування.
На превеликий жаль, при передачі ділянок під заліснення розглядається лише придатність чи непридатність їх як сільськогосподарських земель, проте зовсім не розглядається з точки зору їх природної цінності та потреб збереження рідкісних видів. Такі відведення ділянок погоджуються у тому числі і територіальними органами Мінприроди України у областях. Проте погодження відведення ділянок екомережі, місць зростання зникаючих рослин, які у відповідності до законодавства є перспективними для оголошення їх природно-заповідними об’єктами, є протиправною дією для територіального органу Мінприроди. Адже погодження відведення таких ділянок грубо суперечить вимогам «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок», що діє в рамках структури Мінприроди.
Особливу небезпеку викликає те, що саме місцевим державним адміністраціям дано доручення визначити землі, придатні для заліснення. Проте вирішення питань відведення ділянок без проведення фахової оцінки їхньої природної цінності та наявності на них видів, що знаходяться під охороною не є достатнім і адекватним.
Водночас, чинним є Указ Президента України від 23.05.2005 №838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку заповідної справи в Україні», згідно з яким, розширення мережі природно-заповідного фонду є одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики. Можливість розширення мережі природно-заповідних територій степового регіону України, де відсутні великі за площею природні масиви, можлива лише за рахунок залишків степових біотопів. Втім, розширення мережі ПЗФ є невідкладною і актуальною задачею, адже нинішні показники заповідності України (4,9% від загальної площі країни) дуже віддалені від європейських показників (10-15%).
Таким чином, маємо конфлікт двох указів Президента України у галузі охорони навколишнього природного середовища. Йдеться про вкрай важливу проблему, дотичну до питань охорони навколишнього природного середовища та питань прийняття екологічно-шкідливих рішень, яким виявляється Указ Президента України 04.11.09 № 995/2008, оскільки в південних регіонів України заліснення проводиться виключно за рахунок нерозораних степових ділянок, які є єдиним резервом для розширення мережі природно-заповдіного фонду в цих регіонах. Відмітимо також, що Держкомлісгосп та його територіальні підрозділи вкрай неохоче, а в деяких випадках (наприклад у випадку НПП «Кібурнська коса» /робоча назва «Білобережжя Святослава»/), взагалі відмовляються погоджувати новостворювані заповідні об’єкти та території.
Попри те, що заліснення степових балок згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 17.09.1996 р. «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» (пп. 26, 29) може класифікуватись як природоохоронний захід, така діяльність є вкрай шкідливою для природних комплексів.
Варто додати і те, що заліснення нових територій і особливо – деградованих, забруднених та інших, малопродуктивних земель степового регіону, є складною, напрочуд працемісткою та фінансово неефективною справою. Саме на цих територіях заліснення вимагатиме найбільших фінансових та людських ресурсів, при цьому даючи найменший вихід ділової деревної сировини. В час економічної та фінансової кризи в Україні, така діяльність є неприпустимим та економічно необгрунтованим кроком.
Так, вже зараз відомо, що Кіровоградською ОДА підписано розпорядження про створення лісових насаджень на території області, і значна їх частина планується створити на території трьох південних районів області – Компаніївський, Долинський, Новоукраїнський, де землі запасу представлені переважно степовими балками. В Луганській області до заліснення намічається до 100 000 га степових урочищ! Багато цінних природних ділянок заліснено вже цього року. Особливо резонансною стала справа щодо заліснення території степового заказника «Заплава річки Чингул» та інших цілинних степових ділянок у Токмацькому районі Запорізької області, що вже четвертий рік поспіль безрезультатно розглядається контролюючими органами.
Враховуючи, що більшість природно-заповідних об’єктів України наразі не винесені в натуру, існує велика імовірність випадкового надання під заліснення їхніх територій, оскільки землі невинесених в натуру ПЗФ не включені до Державного земельного кадастру. На необхідності прискорення винесення в натуру меж існуючих природно-заповідних територій наголошено ще у рішенні вашого Комітету №14/2 «Про рекомендації комітетських слухань «Природно-заповдіний фонд України: стан та перспективи розвитку» від 21.05.2008 р. Таким чином постає додаткова потреба зупинити процес надання земельних ділянок під заліснення до моменту завершення робіт по винесенню в натуру меж земель природно-заповдіного фонду місцевого та загальнодержавного значення.

На нашу думку, ситуація вимагає негайної реакції з боку вищого керівництва держави.
У зв’язку з цим, просимо Вас, як Голову профільного комітету Верховної Ради України вжити низку першочергових заходів з даної проблеми:
– ініціювати розгляд питання про залісння степів на засідання вашого Комітету (НЕЦУ готовий озвучити дане питання та прийняти участь у підготовці його до розгляду на засіданні Комітету);
– ініціювати внесення змін до Указу Президента України від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України" в частині попередження заліснення степових територій, що знаходяться в природному стані;
– ініціювати зміни до «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок» в частині запровадження обов’язкового дослідження наявності степових природних комплексів і охоронюваних видів на ділянках, що розглядаються як перспективні для заліснення та унеможливлення погодження органами Мінприроди тих ділянок, що мають природну цінність;
– ініціювати виключення пунктів 26, 29 з переліку приордоохоронних заходів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 17.09.1996 р. «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів»;
– інціювати доручення Раді Міністрів АР Крим, місцевим адміністраціям заборонити надавати під заліснення землі запасу, зайняті степовою рослинністю, натомість розглядати такі ділянки як перспективну мережу об’єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення;
– ініціювати зупинення робіт по визначенню ділянок, що будуть надані під заліснення до моменту засвершення робіт по винеченню в натуру меж земель природно-заповдіного фонду місцевого та загальнодержавного значення.

Зі свого боку, НЕЦУ ініціює громадську кампанію на захист українських степів від заліснення та розраховує на Вашу підтримку цієї ініціативи.

Відповідь просимо надати, згідно чинного законодавства, в місячний термін, надіславши на адресу: НЕЦУ, а/с 89, м.Київ-25, 01025.

З повагою,
Голова НЕЦУ Ігор Сіренко

Заступнику Голови НЕЦУ О. Василюку

Шановний пане Василюк!

Це дуже добре, що Ви усвідомлюєте значення робіт по програмі оптимізації лісистості України. Звичайно Ви, як людина, що знає історію України, повинні усвідомлювати, що ситуація, яка склалася з лісистістю України, є наслідком тривалого антропогенного впливу на ліси. І, мабуть, знаєте, що працівниками лісової галузі робилося все, щоб змінити ситуацію в кращий бік, що за останні двадцять років показники лісистості по Україні не знижються, а навпаки -зростають. Свідченням цього є те, що «По данным ФАО, Украина занимает достойное место в ряду государств, уделяющих внимание лесоразведению». За період незалежності лісистість України зросла до 15,7%, а мінімально необхідна її лісистість за науково обґрунтованими рекомендаціями повинна складати близько 20%. Тому прикро чути, що Ви пояснюєте потребу оптимізації лісистості тим, що показники лісистості та якості українського лісу щороку дедалі знижуються.
З іншого боку, Ви, мабуть, добре усвідомлюєте, що найгірша ситуація з лісистістю саме у степовій зоні. В той же час, саме в цій зоні існує надзвичайна гостра необхідність у лісових насадженнях, оскільки саме їх поліфункціональні еколого-захисні функції відіграють важливу роль в екологічній оптимізації ландшафтів. Адже зелені і ще більшою мірою лісові насадження здатні очищувати повітря від шкідливих хімічних речовин, захищати ґрунти від ерозії, а посіви від суховіїв і пилових бур, регулювати водний режим річок, боротися з ерозією та суховіями, тобто покращувати умови природного середовища, зменшувати негативний вплив несприятливих факторів як природного, так і антропогенного походження. І, що не менш важливо, вони могли б бути місцем відпочинку населення, що є важливим на сучасний момент. Тому мусите чітко усвідомлювати значущість оптимізації лісистості.
Історично так склалося, що внаслідок інтенсивного освоєння степової зони України відбулося суттєве зменшення площі степових природних комплексів. Не викликає сумніву, що степовий регіон, який є найбільш розораною частиною України, має дуже невелику частку територій, які ще зберігають залишки степових природних комплексів і є останніми місцями збереження генофонду всього степового біологічного різноманіття і т.д.
Однак ви мусите погодитися з тим, що в цій зоні суттєво зменшилися площа і частка лісів. З іншого боку, оптимальними умовами росту лісової рослинності є береги річок, верхів’я і тальвеги балок, крутосхили. У Південному Степу лісова рослинність представлена переважно штучними лісами ґрунтозахисного призначення. Це лісосмуги та куртини, які розвиваються по балках, їх тальвегах. За природою це вербові або осикові чи інші угруповання, що населяють перезволожені днища балок, хоча би періодично, з весни або восени (Григора І. М., Соломаха В А. Рослинність України (еколого-ценотичний, флористичний та географічний нарис). – Київ:
Фітосоціоцентр, 2005. – 452 с). Саме в степу є залишки таких природних комплексів унікальних байрачних лісів. Але про необхідність їх охорони чомусь Ви нічого не говорите.
З іншого боку, саме створені лісові насадження могли б доволі швидко стати сприятливим місцем перебування багатьох видів тварин.
Ми не хочемо говорити про те, що більш важливою є лісова рослинність. Вони обоє важливі і життєво необхідні. Перш за все, вирішення цієї проблеми в кожному конкретному випадку може бути неоднозначним. Особливо треба поміняти принцип «не пущать», як ви це пропонуєте, на конструктивну роботу.
На жаль, ваше звернення є достатньо декларативним і не підтверджене хоч якими-небудь цифрами. Так, щоб проаналізувати, які ж землі будуть надаватися під залісення, варто було б проаналізувати структуру земель запасу України. З іншого боку, слід чітко визначити, що саме слід охороняти, тобто відвести до екомережі, а які об’єкти можна було віддати під залісення .
Не досить обґрунтованим є таке Ваше твердження «Варто додати і те, що залісення нових територій і особливо – деградованих, забруднених та інших малопродуктивних земель степового регіону є складною, напрочуд працемісткою та фінансово неефективною справою. Саме на цих територіях залісення вимагатиме найбільше фінансових і людських ресурсів, при цьому даючи найменший вихід ділової деревної сировини. В час економічної та фінансової кризи в Україні така діяльність є неприпустимим та економічно необгрунтованим кроком». У степовій частині країни ніколи ресурсне значення лісів не розглядалось як пріоритетне, а переважним значенням є екологічне та природоохоронне.
Слід підкреслити, що передача земель під залісення відбувається за процедурою, яка визначена у відповідності до чинного законодавства та проходить відповідну експертизу.
Незважаючи на деякі розбіжності в поглядах, ми повинні разом зробити все для того, щоб зберегти наші степи для нащадків. Для цього доцільним вважаємо налагодження співпраці по розглянутих проблемах із залученням фахівців УкрНДІЛГА у межах виконання сумісних науково-дослідних робіт.
Зав. лаб. екології лісу В.Ворон
Зав. лаб. лісових культур та агролісомеліорації Г.Гладун

Директору Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агромеліорації ім Г.М.Висоцького
Ткачу В.П.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗАПИТ

На ваш лист №192 від 16.04.2009 р.
«Щодо знищення залишків степів»

Керівництво Всеукраїнської організації „Національний екологічний центр України” (НЕЦУ, реєстраційне свідоцтво №125, видане Міністерством юстиції України 30 серпня 1991 р.) звертається до Вас, згідно з положеннями ст. 34 Конституції України, статей 9, 33, 35, 47 Закону України „Про інформацію”, ст. 9 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Міжнародною конвенцією „Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя по питаннях, що стосуються навколишнього природного середовища” (Оргуська конвенція).
Дякуємо за змістону відповідь, надану вами на наше звернення щодо проблематики заліснення українських степів. Звертаємось до Вас як до керівника провідного наукового-дослідного закладу України з питань лісового господарства. У своєму листі, підготовленому при участі завідуючого лабораторією екології лісу В.Ворона та завідуючого лабораторією лісових культур та агролісомеліорації Г.Гладуна, Ви наголосили на низці моментів у нашому зверненні, які на вашу думку є на Вашу думку «достатньо декларативними», «не підтвердженими хоч якими-небудь цифрами» та «не досить обгрунтованими». Проте, як Ви правильно зазначили в останньому абзаці вашого листа, «не зважаючи на деякі розбіжності в поглядах, ми повинні разом зробити все для того, щоб зберегти наші степи для нащадків».
Вбачаємо можливість покращення розуміння реальної ситуації щодо заліснення в степовому регіоні громадськими організаціями, які приєдналась до каманії «Збережемо українські степи!», що може бути реалізовано у площині інформаційної співпраці з УкрНДІ лісового господарства та агромеліорації ім Г.М.Висоцького. З огляду на це, просимо Вас надати уточнення по деяких моментах, на яких ви наголошували у своєму листі.
В абзаці 4 вашого листа зазначено: «…в цій (степовій) зоні суттєво зменшилась площа і частка лісів».
Просимо надати статистичні відомості про зазначене зменшення площі і частки лісів степового регіону та джерело такої статистики. Який часовий інтервал оцінюється для виявлення такої динаміки?

В абзаці 5 зазначено: «…саме створені лісові насадження могли б доволі швидко стати сприятливим місцем перебування багатьох видів тварин».
Просимо надати інформацію про видовий склад фауни існуючих штучних лісових насаджень степового регіону України. Які роботи по вивченню фауни штучних лісонасаджень півдня Украни Вами використовуються для отримання таких висновків.

В абзаці 7 листа ви зазначаєте: «На жаль, ваше звернення є достатньоо декларативним і не підтверджене хоч якими-небуть цифрами. Так, щоб проаналізувати, які ж землі будуть надаватись під заліснення, варто було б проаналізувати струкутуру земель запасу України. З іншого боку, слід чітком визначити, що саме слід охороняти, тобто відвести до екомережі, а які об’єкти можна було віддати під заліснення».
Роз’яснюємо, що поняття «екологічна мережа» не передбачає жодного відведення ділянок і навіть не передбачає визначення меж на місцевості, земельному кадастрі або містобудівній документації. Екологічна мережа є схематичним зображенням територій, найважливіших для збереження біологічного різноманіття (ключові території екомережі) та напрямків найбільш імовірного руху біоти (екологічні коридори) з ключових територій першого порядку (найбільших) до менш значних ключових територій. Також екомережа є схемою проходження шляхів міграцій тварин. Звертаючись до Закону України «Про екологічну мережу», міжнародного законодавства щодо екмережі та інфтруктивних матеріалів Мінприроди України у галузі екомережі, розуміємо, що екомережею є сукупність всіх територій, що перебувають у природному або наближеному до природного стані, не залежно від їх адміністративної приналежності, категорії земель та розташування користувачів земельних ділянок. Водночас, визначення чітких меж ділянок, що мають охоронний статус перебачене Законом України «Про природно-заповдіний фонд України» шляхом надання землям природно-заповідного статусу. Надання природно-заповідногостатусу передбачене законодавством для кожної з територій, на якій виявлені види, занесені до Червоної книги України.
Разом з тим, просимо надати наявну у вас інформацію про склад земель, що плануються до заліснення, якою Ви оперуєте у своєму твердженні.

Також у абзаці 8 ви коритикуєте наше твердження, що «заліснення нових територій і особливо – деградованих, забруднених та інших, малопродуктивних земель степового регіону, є складною, напрочуд працемісткою та фінансово неефективною справою. Саме на цих територіях заліснення вимагатиме найбільших фінансових та людських ресурсів, при цьому даючи найменший вихід ділової деревної сировини. В час економічної та фінансової кризи в Україні, така діяльність є неприпустимим та економічно необгрунтованим кроком», пояснюючи, що у степовій частині країни ніколи ресурсне значення лісів не розглядалось як пріоритетне, а переважним значенням є екологічне та природоохоронне. Інформуємо, що Ви дещо неправильно зрозуміли дане твердження, адже насправді йдеться про ресурсний потенціал лісових насаджень степового регіону а про безпосередню працемістськість та вартість робіт по залісненню малопродуктивних земель. Як нам відомо з тексту Указу Президента України N 995/2008 від 4.11.08 р, збльшення лісових площ здійснюється не як захід проти ерозії або рекультиваційний захід, а як реалізація потреби «створення сприятливих умов для ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів». В свою чергу ця потреба викликана у т.ч. вимогами Кіотського протоколу (зокрема задача доведення частки лісистості України до 20%). Натомість пріоритетними для заліснення чомусь виявляються області степового регіону (Наказ Держкомлісгоспу від 29.12.2008 № 371). Таким чином заліснення планується в степах і на деградованих землях степового регіону, створення лісу на яких потребюуватиме значно більше коштів, ніж наприклад на вільних від лісу територій українського Полісся, які наразі незайняті сільським господарством. Такий стан справ далеко відхиляється від поставленою Указом Президента задачі «раціонального використання та відтворення лісів». В час економічної кризи доцільніше було б планувати збільшення лісових площ там де це не вимагатиме потужного вкладення коштів (у т.ч. на відновлення насаджень там, де вони не прижились) і де в майбутньому новостворені насадження стануть повноцінним лісіом з достанім ресурсним потенціалом.

Відповіді на поставлені нами питання просимо надати згідно з чинним законодавством у місячний термін, надіславши на адресу: НЕЦУ, а/с 89, м.Київ-25, 01025.

З повагою,
Заступник Голови НЕЦУ
Василюк Олексій