19/05/2009
0Попри зусилля екологів, лісівників на Волині не вдається відучити людей від звички випалювати рештки сухої трави. Ось і цієї ранньої весни ледь не чверть області була затягнута димом.
Важко осягнути логіку людей, котрі знічев’я підносять сірник до сухої трави десь у заплаві річки, на болоті, поблизу ставка…
Пригадую, літ із двадцять тому поблизу села Лучиці, що в Луцькому районі, наша мисливська компанія розпочала заліснення балок на берегах річки Злодійки. Садили сіянці сосни, аличі, липи, калини, шипшини, барбарису, дуба звичайного, ліщини. Сподівалися – буде гай. Та де там! До останніх днів пам’ятатиму два приїзди на місця тих посадок. Однієї весни якісь недоумки запалили траву, і вогонь, підхоплений вітром, злизав з чверть гектара липового насадження; наступного року з димом пішла сосна, що саме вкоренилася…
Трава, яка тихо горить десь біля лісу чи в заплаві ріки, таїть у собі ще одну небезпеку. У 1984 році на Волині через сільгосппали, вогонь із яких то тут, то там перебирався в Держлісфонд, виникли сотні лісових пожеж. Площа лише двох з них перевалила за півтори тисячі гектарів. Аналогічна картина спостерігалася у 1994-му…
– Якщо подивитися статистику лісових пожеж, можемо побачити: через кожні 10 – 15 років їхня кількість різко зростає, – розповів головний спеціаліст облуправління лісового і мисливського господарства Петро Романуха. – Чи не головна причина цього – послаблення боротьби із сільгосппалами. Кинутий знічев’я в суху траву сірник може обернутися для держави багатомільйонними збитками!
Пригадую, однієї весни вирішив оглянути згарище на берегах ставка, що поблизу села Гаразджа Луцького району. На сотні метрів чорної пустелі знайшов три знищених вогнем качиних гнізда з яйцями…
Навіть методом екстраполяції важко підрахувати, скільки ж у такий спосіб пташиних гнізд знищується в заплавах волинських річок – Стиру і Прип’яті, Стоходу і Турії, Луги та Чорногузки, Циру та Серни… І це найстрашніша трагедія весняних палів. Адже навіть сотня качиних гнізд навесні – це, вважайте, тисяча диких качок восени.
За дрібних співочих птахів та іншу звірину говорити не доводиться: чорна пустеля – не місце й для пісні очеретянки чи виведення зайченят… Ось і виходить, що, крім біологічно-видового збідніння, втрачаємо ще й урожай у вигляді десятків тисяч голів дичини. Котра, на відміну від корів і бичків, не потребує для вирощування кормів та дотацій із державної кишені, але може мати неабияку цінність для отримання державою валютної виручки -іноземні мисливці готові платити за неї. Адже кожен відстріляний у сусідній Білорусі селезень "іде" за 10 євро!
Отже, чи це не тема для розмови на уроках біології в школах, у мисливських організаціях УТМР, на сходах селян?
– Минулого року ми склали чотирнадцять протоколів на людей, котрі допускали сільгосппали, – повідомив перший заступник начальника Держекоінспекції в області Олександр Ткачук. -Вони сплатили дев’ятсот гривень штрафів. Спеціальні рейди проводимо і цього року. Але, на наше переконання, Адміністративний кодекс України передбачає занадто м’яке покарання за випалювання трави, стерні тощо.
Насамкінець один з останніх кричущих фактів. Пал поблизу села Горохів Ківерцівського району призвів до того, що загорівся газ на стояку відбору газу, який просочувався через нещільну сальникову набивку на газогоні Рівне -Турійськ. Нависла загроза припинення газопостачання для цілого регіону. Працівникам чергової варти рятувальників з Ківерців, а потім і вогнеборцям з обласного центру довелося чимало попрацювати, щоб піною збити полум’я і не допустити надзвичайної події.
Але чи стане це уроком для тих, хто підносить сірника до сухої трави?
