14/05/2009
0Защита последних участков украинских степей дело необходимое. Более того, видимо, надо целенаправленно содействовать восстановлению степной растительности и на землях, выведенных из с.-х. пользования. Но причем здесь облесение? Надо бороться не против создания лесов вообще, а против не профессионального подхода к этому процессу. Кроме того, необходимо явно обозначить географическую зону о которой идет речь, – СТЕПЬ. Конечно, ни в Степи, ни в Карпатах, ни в Полесье, ни в Подолии, ни в Слобожанщине нельзя начинать компанию облесения опираясь на высосанный из пальца (взятый с потолка, найденный в архиве…) норматив. Предварительно, надо провести обследования земель, выяснить их текущее состояние (на многих степных почвах лес не растет, несмотря на Указы Президента), составить планы и карты, определить тип, состав и структуру создаваемых насаждений, подготовить юридическую базу. Безусловно, необходимо восстанавливать лес там, где он рос в прошлом и не лезть с плугом в несвойственные лесной растительности местообитания. С этим я согласен. Однако, лозунг "Остановить лесоразведение" столь же, не обоснован, как и нормативы оптимальной лесистости. Под ним можно далеко зайти и получить результаты прямо противоположные желаемым. Что касается Степи, то леса там уже давно не не создают. Их просто высаживают…, а потом списывают, а потом опять высаживают и т.д…, не взирая на изменение климата, массовое размножение вредителей и прочие обстоятельства. Лес в этих условиях не является самоподдерживающейся и само восстанавливающейся системой. Что не усохло до смыкания, сгорит чуть позже, – ведь природу победить нельзя (читайте "Диалектику Природы" Энгельса). Для государства создание новых лесов в Степи архидорогое удовольствие с весьма сомнительной пользой. Что касается степных лесоводов то их можно только пожалеть. И не потому, что их материальное положение несравнимо хуже, чем у коллег в лесных регионах. А потому, что Сизифов труд, – это наказание, которое греки считали более суровым, чем смертная казнь. Их работа крайне необходима, но она должна выполняться не в режиме бесконечной компанейщины, а спокойно, обдуманно, на основе глубокого понимания природы взаимосвязей, определяющих успех лесомелиорации в Степной зоне, а также измений, происходящих на глазах одного поколения. Именно так, работали все выдающиеся степные лесоводы плодами труда которых мы восхищаемся до сих пор .М.Попков
З такою ініціативою виступили учасники громадської кампанії «Збережемо українські степи!» http://pryroda.in.ua/step. Цього разу учасники кампанії пропонують державі не просто зупинити нищення українських степів а і заощадити значні кошти та зупинити при цьому опустелювання півдня країни.
Відповідно до п.2. Указу Президента України від 04.11.09 № 995/2008 „Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень”, в Україні планується створення великої кількості нових лісових площ. Раді міністрів АР Крим та місцевим адміністраціям доручається визначити «деградовані, малопродуктивні та техногенні забруднені землі, які доцільно заліснити», а також забезпечити додаткове виділення в установленому порядку земель із земель запасу для заліснення. Згідно із наказом Державного комітету лісового господарства від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України", для кожної з областей визначений оптимальний показник лісистості. Із показників, затверджених цим наказом, особливо частка заліснених територій має зрости для степових областей.
Проте, переважну більшість земель запасу степового регіону, складають балки, кургани, прибережні смуги та схили вздовж річок та ставків, що представляють собою фрагменти степової рослинності. Степовий регіон, будучи найбільш розораною частиною України, має дуже невелику частку територій, які ще зберігають залишки степових природних комплексів і є останніми місцями збереження генофонду всього степового біологічного різноманіття. Степова рослинність складає близько 1 % від загальної площі території України і є притулком для десятків видів рідкісних та зникаючих, ендемічних та реліктових видів тварин і рослин, що охороняються не тільки вітчизняним природоохоронним законодавством, але й міжнародним. Саме ці об’єкти повинні стати мережею перспективних природно-заповідних об’єктів та основою екологічної мережі регіону. Натомість саме ці території стають полігоном для заліснення, що є прямим знищенням всіх зникаючих степових видів тварин і рослин та призведе до остаточного знищення степів на території України. Це порушує вимоги Закону України “Про Червону книгу України”. Водночас, чинним є Указ Президента України від 23.05.2005 №838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку заповідної справи в Україні», згідно з яким, розширення мережі природно-заповідного фонду є одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики.
Варто додати і те, що заліснення нових територій і особливо – деградованих, забруднених та інших, малопродуктивних земель степового регіону, є складною, напрочуд працемісткою та фінансово неефективною справою. Саме на цих територіях заліснення вимагатиме найбільших фінансових та людських ресурсів, при цьому даючи найменший вихід ділової деревної сировини. Існує безліч прикладів того, на скільки неефективним є заліснення степових ділянок та пісків. Так, деякі землі, виділені для створення лісових насаджень ще десятки років тому досі не вдається заліснити через непридатні для цього агрокліматичні умови. Кошти на заліснення знову і знову марно виділяються щороку. В час економічної та фінансової кризи в Україні, така діяльність є неприпустимим та економічно необгрунтованим кроком.
Разом з тим, не сикрет, що південно-східній частині України наразі загрожує опустелювання, що тягне за собою деградацію значних площ сільськогосподарських угідь та втрату їх для економіки України. На превеликий жаль, причиною опустелювання є не лише зміна кліматичних умов, а і несвідома діяльність людини. Внаслідок неправильної агротехнічної практики на багатьох полях після збирання зернових хлібороби випалюють стерню. Спалювання стерні на полях нерідко стає причиною вигоряння прилеглих до агроугідь лісосмуг. Зникнення лісосмуг, які на даному етапі вже значною мірою втрачені, призводить до вітрової ерозії, вивітроювання, пилових буранів та опустелювання плодородних українських земель. Більше того, починаючи з 2008 року вперше в Україні з’явилась тенденція до самовільного спалювання лісосмуг. Люди свідомо підпалюють захисні лісосмуги, лісопосадки та навіть ділянки лісу. Після того, як насадження пошкоджуються вогнем, їх можна безперешкодно вирубати на дрова або продаж. Деревина при цьому лишається, як правило, неушкодженою. Подекуди на трасах навіть виникли пункти стихійного продажу горілої деревини. На даному етапі таким чином знищено десятки тисяч кілометрів вітрозахисних лісосмуг.
Проте, цей процес має бути зупинений. Зробити це можна лише шляхом запровадження невідкладних заходів з відновлення мережі лісосмуг.
Таким чином, ми маємо можливість зупинити порушення міжнародного та українського законодавства щодо охорони біорізноманіття та, одночасно вжити рішучих заходів щодо боротьби з опустелюванням. Для реалізації цього задуму необхідно внести зміни до нинішніх намірів заліснення, зокрема:
– акцентувати переважну частку нових площ, передбачених до заліснення у Поліському та західному регіонах України;
– відмовитись від заліснення степових ділянок (у т.ч. балок, ярів, схилів) у південному та східному регіонах України;
– у південному та східному регіонах максимально акцентувати увагу на відновленні втрачених та створенні нових вітрозахисних лісосмуг.
Такий крок стане економічно доцільним та ефективним в часи фінансової кризи та сприятиме налагодженню економіки південно-східного регіону України вже у найближчому майбутньому.
Учасники кампанії звернулись до керівництва Держави з пропозицією вжити невідкладних заходів щодо скасування наказу Державного комітету лісового господарства від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України". На думку захисників степу, необхідне запровадження замість даного Наказу раціонального природозберігаючого документу, який би дозволив акцентувати переважну частку нових площ, передбачених до заліснення у Поліському та західному регіонах України, відмовитись від заліснення степових ділянок (у т.ч. балок, ярів, схилів) та максимально акцентувати увагу на відновленні втрачених та створенні нових вітрозахисних лісосмуг у південному та східному регіонах України.
Учасники кампанії закликають українців приєднуватись до цієї ініціативи і відсилати листи, адресовані керівництву держави. Текст листа можна знайти за посиланням:
http://maidan.org.ua/news/getfile.php3?key=1242311405&att_id=16710&site=maidan&bn=maidan_news
