Править бал зловісна пилка

 Ліс, вода, земля і її надра — національне багатство, власність українського народу і перебуває під особливою охороною держави.

Конституція України.

НА ПОЧАТКУ сімдесятих, під час відвідин білоруської Хатині, я запитав екскурсовода: «А де ж ваші знамениті партизанські ліси? Самі тільки понівечені низькорослі сосни, тонесенькі берізки…» Екскурсовод із сумом відповів: «Фашисти біля залізничних і шосейних доріг вирізали увесь ліс, спалили якоюсь горючою сумішшю, аби перешкодити партизанам непоміченими підходити до магістралей». Окупант діяв за жорстоким, антилюдським принципом підкорення вогнем і мечем.

Мені й у страшному сні не могло приснитись, що на початку ХХІ століття подібної пошесті нищення зазнають наші наддністрянські ліси. Тоді жителі мого села Рухотин, що в Хотинському районі, виношували думку про створення заповідного парку, який став би археологічною, історичною, дендрологічною, орнітологічною, ландшафтною пам’яткою. Усі умови для цього були: гарний швидкоплинний Дністер, великий острів на ньому, орнітологічний заказник сірих чапель, добре збережені грандіозні оборонні вали-городища кількатисячолітньої давності, унікальна церква XV ст., оздоровчий табір «Дністрові кручі», джерела, глибинна свердловина з цілющою мінеральною водою і, нарешті, чудовий природний ландшафт.

І дуже боляче, що з цієї краси «новітні українці» зробили тирлище, і рухотинські ліси стали схожими на білоруську Хатинь. У сучасного варвара нема жалю, він взагалі не сприймає красу: замість зеленого дуба бачить купу доларів. За останні кілька років рухотинські ліси майже всі знищено, з допомогою сучасної техніки вирізано стільки, скільки попередні господарі-лісівники спиляли за 80-100 років. Тиждень — і гектарної площі нема, тільки пні і місиво від потужних «Т-150» і «Уралів». Сільчани щоденно зі сльозами на очах проводжають, мов покійників, величезні вантажівки з дубами. А супроводжують їх чорні «мерседеси». Куди, кому везуть цей державний (а не їхній) ліс — ніхто не скаже. Працівники лісництв уже не можуть нічого вдіяти: по три місяці вони не одержують зарплату, їх переводять на півставки, скорочують. Нема грошей навіть на пальне для пилок… Тож в чию кишеню пливуть гроші? Кивають на столичний «дах» — замовників «кубометрів високоякісної ділової деревини». Чи працюють гроші від реалізації «ділової» на державу в такий важкий кризовий час, це великий знак питання! За ним проглядаються хитрі вуха: «Для кого — війна, а для кого — мати рідна». Спішать, поки природоохорона спить.

А наслідки не забарилися. Ліс служив для стримування і розпилювання дощової води. Його не стало, тому почастішали потокові повені, затоплення, ерозії грунту, розмивання доріг. Наш острів — красень, що вистояв століттями на Дністрі, — тепер майже наполовину знесений великою водою, бо нема скріплюючого коріння: дерева давно порубали. Як і ті, що захищали людські оселі, городи від весняного льодоходу і повеней. Тепер під час лиха люди вибігають із хат і рятуються на горбі. Тотально стинають дерева навіть у стародавніх городищах, де заборонено робити це законом. Тому частина укріплення феодального замку «Батарея» вже посунулася. Масштабні зсуви з хатами, садами, дорогами сталися в урочищі Борух, у селі Корнешти. Катастрофічно рідіє парк із гніздами сірих чапель. Обрізали, зробили лисим із усіх боків оздоровчий табір «Дністрові кручі». З нехтуванням закону про захисну прибережну смугу заплановано вирубку широкої зсувонебезпечної території понад самим Дністром, що може спровокувати зсуви цілих масивів разом із табором і людськими новобудовами. Майже зникли занесені в «Червону книгу» підсніжники, проліски, синьоцвіті брендушки (шафран Гейфелів). Не мають де гніздитися пернаті, що полюбляють дупла, високі дерева. Не гудуть, як колись, бджоли в дібровах — нема над чим: медоносні липи, клени, лісові черешні зрізані і машинами під брезентом вивезені, кажуть, у Єгипет чи Туреччину. А на місці колишніх таких гарних пралісів густою щетиною повилазили з понівеченої землі непролазні хащі…

Це все, що ми залишили онукам, правнукам. Ганьба!

с. Рухотин, Хотинського району, Чернівецької області.

Степан БРАНАШКО

Матеріали цього сайту доступні лише членам ГО “Відкритий ліс” або відвідувачам, які зробили благодійний внесок.

Благодійний внесок в розмірі 100 грн. відкриває доступ до всіх матеріалів сайту строком на 1 місяць. Розмір благодійної допомоги не лімітований.

Реквізити для надання благодійної допомоги:
ЄДРПОУ 42561431
р/р UA103052990000026005040109839 в АТ КБ «Приватбанк»,
МФО 321842

Призначення платежу:
Благодійна допомога.
+ ОБОВ`ЯЗКОВО ВКАЗУЙТЕ ВАШУ ЕЛЕКТРОННУ АДРЕСУ 

Після отримання коштів, на вказану вами електронну адресу прийде лист з інструкціями, як користуватись сайтом. Перевіряйте папку “Спам”, іноді туди можуть потрапляти наші листи.