Серед небагатьох конкретних запитань, якими журналісти засипали нового губернатора Буковини Миколу Ткача під час його офіційного представлення у Чернівцях, одне стосувалося того, як він збирається давати лад чималому лісовому господарству краю.

АУКЦІОНОМ ПО ЛІСОЗАВАЛУ

Серед небагатьох конкретних запитань, якими журналісти засипали нового губернатора Буковини Миколу Ткача під час його офіційного представлення у Чернівцях, одне стосувалося того, як він збирається давати лад чималому лісовому господарству краю. Проблема виявилася настільки заплутаною, що допомагати з відповіддю доктору фізико-математичних наук кинувся навіть присутній на прес-конференції віце-прем’єр-міністр з питань адміністративно-територіальної реформи пан Роман Безсмертний.

На Буковині запас деревини на гектарі площ – найвищий в Україні

За інформацією відділу контролю біоресурсів Держуправління екобезпеки у Чернівецькій області, ліси на Буковині займають площу 258 тисяч гектарів (територія Чернівецької області становить 8,1 тис. км квадратних) із загальним запасом деревини 66 мільйонів кубічних метрів. Таким чином, на Буковині запас деревини на один гектар площі становить 290-280 кубометрів. Даний показник вважається одним з найвищих не лише в Україні, де аналогічний запас деревини становить у середньому 250 кубометрів, а й світі. У Фінляндії він, наприклад, становить лише 80 кубометрів на гектар. До того ж майже 30 відсотків всіх буковинських лісів – це стиглі та перестиглі насадження, що звичайною мовою означає лише те, що їх не тільки можна, а навіть потрібно використовувати з метою промислової переробки. (Звісно, не забуваючи при цьому замінювати їх новими якісними насадженнями).

Тож очевидно, що незалежно від політичної сили, яка за нею стояла, одним із пріоритетів діяльності будь-якої буковинської влади завжди був ліс. Точніше, не так власне він сам, як те, що з ним та навколо нього коїлося. Починаючи з другої половини 90-х років, майже всі губернатори Буковини дуже ревно ставилися до свого права здійснювати керівництво процесом мало не у ручному режимі. Свого часу опоненти постійно звинувачували у цьому Теофіла Бауера, який мало не одноосібно розподіляв лісосіки. Відтак у непрозорості процесів, що мали місце у буковинських лісах, звинувачували вже його наступника на цій посаді Михайла Романіва. Припускати, що з буковинським лісом відбуваються мало не містичні речі, змушували глухі, проте перманентні скандали, які раз по раз спалахували навколо цієї провідної галузі економіки краю. Врешті, Рахункова палата Верховної Ради України, яка здійснює моніторинг раціональності використання природних ресурсів, ще у 2002 році дійшла висновку, що в Чернівецькій області розробка лісосік не впорядкована.

Згідно з існуючою практикою, Кабінет Міністрів України спільно з державною лісовпорядною організацією щороку визначає, де саме і скільки лісу рубати. Відтак до справи беруться так звані постійні лісокористувачі, які одні мають право заготівлі і продажу лісу. Для прикладу, на теренах Буковини налічується лише 11 офіційних лісокористувачів: держлісгоспи управління лісового господарства, лісгоспи АПК, військового та залізничного відомств і Вижницького національного парку. Згідно з офіційними даними, які оприлюднив заступник голови ОДА Віталій Усик, на Буковині щороку заготовляється приблизно 660 тисяч кубометрів деревини, або понад 1000 кубометрів лісу щодня. Така лісогосподарська діяльність дозволяє щороку спрямовувати на потреби лісовідновлення 12 млн грн власних коштів, ще 3 млн грн на ці ж цілі надходить до області у вигляді державних дотацій. Натомість платежі, які надходять до місцевих бюджетів, є незначними. Подейкують, що вони є меншими за ті, які сплачують навчальні заклади з платною формою навчання. Коштів на соціальний розвиток територіальних громад, на чиїх землях проростає безцінний ліс, не відраховується зовсім. Тому чи не єдиним, що залишалося територіям, були понищені тягачами непрохідні лісові дороги. Чому при таких колосальних запасах деревини та налагодженій системі її вирубки область залишалася катастрофічно дотаційною, а сама галузь малоприбутковою, питання більш ніж риторичні. Адже, за інформацією управління лісового господарства, чистий прибуток від усього виробництва лісової галузі становить аж… 252 тис. грн. (Якщо лісгоспи технологічно неспроможні розробляти ліс, то вони мали би тільки стежити за ним і готувати лісосіки до продажу). Як би там не було, але очевидним є те, що населення краю, яке разом із рештою народу України формально є власником всього цього лісового багатства, мало що з нього користувало.

Поки що новій владі довелося задовольнитися лише 30 відсотками

Не дивно, що від членів нової обласної команди, які прийшли до влади під гаслами боротьби з бандитами та відновлення справедливості, чекали наведення елементарного порядку в лісі. Усвідомлюючи, що часу на якісні зрушення відпущено не так вже й багато, влада заходилася реформувати лісове господарство. Проаналізувавши ситуацію у галузі, а також вивчивши порядок реалізації деревини у Румунії, Австрії та решті цивілізованих країн Європи, які мають свої лісові ресурси, чиновники ОДА відпрацювали свою систему подальшого ведення лісового господарства і використання ресурсів. Суть запропонованих змін полягає у тому, щоб відділити процес вирощування, розведення і догляду за лісом від його переробки. Переробкою деревини повинні на рівних умовах з усіма суб’єктами господарювання займатися професійні лісопереробні підприємства, які володіють відповідними технологіями. Звісно, залучаючи для цього відповідні інвестиції, щоб рівень глибокої переробки зростав, а відповідно до цього також зростали грошові надходження у вигляді податків і різноманітних відрахувань.

Сьогодні ж усім цим займаються постійні лісокористувачі – лісгоспи, керівники деяких з них визнають, що у гонитві за планом вирубки і вивезення лісу часто-густо не встигають займатися своїми прямими обов’язками – вирощуванням і доглядом за лісом. Так, згідно з висновками КРУ в Чернівецькій області, лісгоспи справді не завжди справляються з покладеними на них обов’язками. Лише за 9 місяців 2004 року виявлено 555 випадків самовільних рубок, якими знищено 2 тисячі 18 кубічних метрів лісу та завдано державі збитків на суму 918 тисяч грн. Дійшло вже до того, що ліс стали красти у Національному природному парку “Вижницький”. Проте через особливості національного законодавства, яке передбачає, що кримінальна відповідальність за самовільну вирубку лісу настає лише у тому випадку, якщо державі завдано збитків не менше ніж на 17 тис. грн, покарати злочинців дуже складно. І навіть за таких обставин у 2003 році органами прокуратури було порушено 30 кримінальних справ за фактами скоєння злочинів у лісовій галузі, фігурантами яких були директори держспецлісгоспів, головний інженер та бухгалтери лісгоспів, лісники тощо. Їм інкримінували заниження запасу відведеної під рубку ділової деревини, хабарі за відпуск лісопродукції, вирубку більшої кількості деревини, ніж це було передбачено лісорубним квитком.

До того ж лісгоспи, що змушені не тільки вирощувати, а й переробляти деревину, рентабельність якої є надзвичайно низькою, стали легкою здобиччю спритних ділків, які поставляли їм стару зношену техніку за астрономічними сумами. (У цьому контексті з вуст держслужбовців найчастіше лунають закиди на адресу фірми “Алексіс”). Відтак, щоб розрахуватися з боргами та заробити, змушені були продавати ліс майже за собівартістю (через відсутність бірж) кільком визначеним мало не в Києві фірмам, наприклад, “Агро-трейд” та “Агро-інтер”, які потім вже за зовсім іншою ціною перепродували його на експорт або допускали в ліс інших лісорозробників, але вже з своїми резолюціями на лісорубних квитках. За словами Віталія Усика, таким чином сотні тисяч кубів цінного круглого лісу списувалися як дрова і перепродувалися “у тіні”. Чи варто пояснювати, що, забираючи ліс у лісгоспів лише за попенною платою (обов’язковий платіж, що йде до Державного бюджету за вирубаний ліс) та економлячи на зарплаті лісорубів та будівництві доріг, ці справжні господарі лісу отримували мільйонні надприбутки. Натомість більшість приватних підприємців і навіть державних структур, які не могли заплатити нову ціну, не отримували майже нічого, крім украденого.

З огляду на всі ці обставини, а також для того, щоб полегшити лісгоспам життя, а головне – уберегти від спокус, які виникають під час вирубки та продажу лісу, губернатор Микола Ткач вирішив, що відтепер лісосічний фонд буде прозоро продаватися на торгах, а не розподілятися у ручному режимі та затвердив відповідне “Положення про порядок проведення торгів з реалізації лісосировинних ресурсів Чернівецької області”. Оскільки під завісу свого недовгого урядування у краї попередній губернатор Буковини Михайло Романів встиг розподілити увесь лісосічний фонд 2005 року, передавши його лісгоспам, новій владі довелося задовольнитися лише 30 відсотками лісосічного фонду (приблизно 200 тисячами кубометрів), який цього року буде виставлено на аукціон, решту – як і в минулому – розроблятимуть лісгоспи. Проте тепер і вони вже не зможуть продавати ліс нібито за мінімальною ціною. Сплачуючи різноманітні відрахування, у тому числі на ведення лісового господарства, їм доведеться орієнтуватися на ціну, встановлену на аукціоні, а не сплачену невідомо ким за домовленістю. Розраховуючи мінімальну ціну кубометра деревини, економісти ОДА заклали до неї попенну плату – обов’язковий платіж, що йде до Державного бюджету за вирубаний ліс, 25-30 грн на ведення лісового господарства і лісовідновлення та 15 відсотків на відновлення лісових доріг. Спеціальна комісія, яку очолює заступник голови ОДА Віталій Усик, розглянула заявки учасників, які зголосилися до участі у торгах, на предмет наявності у них лісозаготівельної та лісопереробної техніки, а також дозволів на лісозаготівельні роботи. Відтак у перших торгах, які відбулися 19 травня, взяли участь 39 суб’єктів господарської діяльності.

50 відсотків коштів, отриманих на аукціоні понад визначену перед торгами мінімальну ціну, спрямують на соціальний розвиток

Усього на торги було виставлено 5 відсотків лісу, від запланованого на 2005 рік обсягу продажу – приблизно 40 тисяч кубометрів деревини на корені. На торгах було реалізовано понад 27 тисяч кубометрів лісосік. Початкова ціна виставлених до продажу лісосік зросла з 1 млн 545 тис. 333 грн до 2 млн 351 тис. 380 грн. (Різниця між стартовою та отриманою ціною склала майже 800 тис. грн). З огляду на різну якість та асортимент деревини виставлених на аукціон лісосік, перші торги показали різну середню ринкову ціну деревини. На Путильщині, там, де краща якість деревини, вона була 96-97 грн за кубометр, на Вижниччині – 60. Деревину придбали в основному лише місцеві переробники, які працюють у Путильському, Вижницьому і Сторожинецькому районах та, можливо, одна-дві чернівецькі фірми. Найвищу ціну заплатив один підприємець з Берегомета. Поки що спеціальна комісія штучно обмежує кількість учасників торгів, віддаючи перевагу місцевим переробникам. Хоча не виключено, що незабаром відбудеться перехід до відкритої системи торгів, у яких зможуть взяти участь навіть іноземці. До слова, вже на перших торгах були присутні представники румунських та італійських компаній, які висловили готовність брати у них участь.

Обласна влада вирішила, що 50 відсотків коштів, отриманих на аукціоні понад визначену перед торгами стартову ціну, буде спрямовано на соціальний розвиток того населеного пункту, де сьогодні росте проданий ліс. Передбачено, що переможці торгів під контролем податківців спрямовуватимуть ці кошти на рахунок Держказначейства (чому дуже сильно опиралися лісгоспи), яке розподілятиме їх через свої структури. Згідно з розпорядженням голови ОДА, сільським головам запропоновано створити цільові фонди, куди надходитимуть ці кошти, і представити кошторис того, на що вони їх планують витратити. Рух коштів через рахунок Держказначейства завжди дозволить проконтролювати їх використання. 15 відсотків виторгуваної суми підуть на відновлення доріг, які у деяких лісах залишилися ще від австріяків і румунів.

Відтак лише 5 відсотків проданої на ринку деревини додатково принесли до бюджетів населених пунктів майже 400 тисяч грн на їх соціальний розвиток. Нагадаю, що до торгів коштів на соціальний розвиток територіальних громад, на чиїх землях проростає безцінний ліс, не відраховувалося зовсім. Оскільки виставлені на торги лісові ділянки розкидані по всій території області, відповідно виручені від їх продажу кошти надійдуть до різних територіальних громад. За словами начальника головного управління ОДА Миколи Малярчука, тільки за 5 відсотків тих лісів, які були реалізовані на торгах, сільська рада Долішнього Шепота отримає 254 тис. 700 грн, Яблуницька сільська рада – 88, 5 тис. грн, Берегометська – 16 тисяч, 829 грн, Путильська – майже 13 тис. грн, Банилова-Підгірного – 7 тисяч 241 грн.

Таким чином чистий прибуток держлісгоспів за 5 відсотків проданої на аукціоні запланованої до вирубки деревини склав 1 млн. 900 тисяч грн. Нескладні розрахунки засвідчують, що реалізація на торгах 100 відсотків лісосік додатково принесе їм щонайменше 40 млн грн. (Нагадаю, що минулого року на ведення лісового господарства лісгоспами було виділено лише 15 млн грн). Ось де знайшлися необхідні кошти на лісовідновлення, техніку, дороги тощо, які раніше фактично виводилися у тінь і осідали у далеких від бюджету кишенях. Не кажучи вже про те, що, купивши таким чином лісосіку, господар краще за представника держави охоронятиме її від розкрадання. Зрештою, залізти на ділянку сусіда, щоб організувати виробництво на краденому лісі, теж буде набагато складніше.

Супротив підприємців йде тому, що не буде “лівого” лісу

Проте попри очевидні переваги запропонованого механізму, знайшлися такі, які виступили категорично проти нововведення. Спочатку до губернатора Буковини звернулися представники ЗАТ “Путильський лісокомбінат”, які заявили, що через відсутність обігових коштів не в змозі купувати достатню для роботи підприємства кількість лісу на торгах. (Раніше Путильський лісокомбінат купував ліс по 13 грн за кубометр, на торгах же середня вартість одного кубометра лісосіки становила 80 грн). Наступним кроком стало звернення підприємців Вижниччини до губернатора Ткача з вимогою звільнити Віталія Усика та Миколу Малярчука із займаних посад, через шкоду, яку вони нібито можуть завдати лісовій галузі краю. За словами самих фігурантів заяви, вони “прекрасно розуміють людей”, серед яких є голови Вижницької райради, Долішньошепітської сільської та Берегометської селищної рад, які виступають проти торгів. “Усі люди мають якийсь свій бізнес, – каже Микола Малярчук, – у тому числі і їх близькі. Цей бізнес полягає в тому, що вони розробляли ділянки за договорами з лісгоспами, а хто з лісом працював, той чудово знає – головне було зайти у ліс – мати свою ділянку. Якщо ти зайшов у ліс, то дві машини везеш зі своєї ділянки, а третю тобі завжди навантажать. Сьогодні ці люди цього робити не зможуть, бо якщо ми всі на торгах виграємо, то везеш тільки своє. Оце і є той супротив підприємців, який йде тому, що завтра не буде “лівого” лісу, бо треба буде залізти у чужий город”.

Проти торгів виступають також й деякі голови РДА, які прагнуть самі отримати лісосіки, щоб розподіляти їх у ручному режимі. Дехто не хоче йти на торги, бо треба зареєструватися, показати рахунок у банку, треба показати, що твоя фірма працює прибутково, а значить сплатити податки. За висновками прокуратури області, загалом на території краю активно працюють понад 400 деревообробних цехів (управління лісового господарства називає цифру 900 суб’єктів підприємницької діяльності). Прокурори кажуть – переважно, на краденій деревині.

Високі чиновники не заперечують того факту, що частина підприємців не зможе працювати у нових умовах, оскільки для цього треба мати обігові кошти, залучати інвестиції. Але це реалії ринкової економіки. Віталій Усик також заперечив той аргумент, який використовують противники торгів, що люди, мовляв, залишаться без роботи. Адже рубка лісу відбуватиметься у тих самих обсягах, зміниться лише механізм його реалізації. Єдине, що треба буде зробити тим підприємцям, які не матимуть коштів, щоб взяти ділянку на торгах, то це не вести бригади по розробці лісу під адміністрацію, а дати можливість їм найнятись на підрядних умовах до інших, більш успішних за них підприємців.

Претензії щодо організації управління галуззю та використання деревини і лісосічного фонду нова влада має до начальника управління лісового господарства Володимира Дарчука. І хоча пан Дарчук також виступає за продаж лісу на торгах, колегія ОДА визнала роботу очолюваного ним управління у першому кварталі 2005 року незадовільною. Наразі в області працює представницька комісія, яка має вирішити долю керівника. З огляду на те, що пан Дарчук є головою обласної організації Народної партії України, яку очолює спікер парламенту Володимир Литвин, усунення його з посади видається сумнівним. Врешті, відкрито протистояти як старій, так і вже новій владній команді чомусь могли собі дозволити лише начальники, здавалося б, рядового управління лісового господарства облдержадміністрації. Чого лише варте у цьому сенсі звинувачення губернатора Теофіла Бауера на адресу все того ж начальника управління лісового господарства Володимира Дарчука, який нібито пропонував комусь невідомому в Адміністрації Президента України Леоніда Кучми 600 тисяч американських доларів за посаду губернатора для себе особисто. Щоправда, гучно розпочате на прохання пана Дарчука прокуратурою області розслідування тихо згорнули, натомість питання, звідки у чиновника навіть гіпотетично могли взятися такі шалені гроші, залишилися.

Наступні торги для лісів АПК заплановано на 9 червня, торги державних лісгоспів мають відбутися 16 червня. Якщо це станеться – то вже само по собі буде перемогою, оскільки все, що досі відбувалося у лісі, реалізовувалося за формулою “темний ліс – Київ”. Чи вдасться новій обласній владі зламати тіньові схеми роботи, покаже вже найближче майбутнє. Ясно одне, якщо їй вдасться бодай частково реалізувати задумане, вона назавжди залишиться в історії краю як творець чітких і прозорих механізмів роботи галузі, що може стати основним джерелом економічного зростання добробуту тих людей, які проживають на цій території. Врешті, нічого більшого від неї і не чекають.

Юрій ЧОРНЕЙ, “ДОБА”, фото з архіву “Доби”