Край дороги посади тополю

На Закарпатті весняна толока традиційно розпочинається з Ужгородського району. Цього року вона взяла старт у селі Паладь-Комарівцях.

— Минулих років, — розповів голова районної державної адміністрації Анатолій Колібаба, — ми провели її в Кам’яниці, Великій Доброні, Петрівцях та ще п’яти селах і посадили не одну сотню деревцят. Робиться це спільними силами працівників органів місцевого самоврядування та лісівників державного підприємства «Ужгородський лісгосп». При цьому використовуються ті землі, які для ведення сільського господарства не годяться. Цієї весни на пропозицію сільського голови Йосифа Іллара, толоку розпочинаємо з Паладь-Комарівців. На закладання парку в центрі села виділено тридцять соток землі, яка доти пустувала.

Закладання парку розпочалося обідньої пори. До того часу лісівники привезли сюди триста саджанців ясена, липи, сосни, горіха, плакучої верби, берези, каштана, а лісничий Великодоброньського лісництва Володимир Войтович та його помічник Валентин Геккер зробили розбивку площі. Справді у поті чола, бо день виявився спекотним, працювали Анатолій Колібаба, голова районної ради Михайло Фединець, їх заступники, керівник апарату райдержадміністрації Андрій Німець та керуючий справами райради Йосип Мадяр, депутати районної ради Адальберт Ковач, Анатолій Черниченко, начальник Ужгородської міжрайонної податкової інспекції Тарас Триндяк, виконувач обов’язків директора державного підприємства «Ужгородський лісгосп» Василь Кий. Вже через дві години парк було закладено. Окрім того, біля приміщення сільської ради посаджено туї, а на подвір’ї місцевої школи — каштанову алею. Сільський голова Йосиф Іллар щиро подякував гостям за допомогу, запевнивши, що громада дбайливо доглядатиме саджанці.

— Для весняної толоки, яка розпочалася з Паладь-Комарівців і продовжиться в інших населених пунктах району, працівниками Ужгородського лісгоспу вирощено вдосталь саджанців, — каже директор підприємства Василь Кий. — Загалом планується висадити п’ять тисяч деревцят і кущів. Маємо їх удосталь й на осінь, щоб підсадити на місцях тих, які упродовж літа не приймуться.