26/03/2009
0
Весна у всій «красі» оголила сліди ставлення сучасного homo sapiens до матінки-природи на околицях Києва… Дарницьке лісництво, що належить Дарницькому лісопарковому господарству (ДЛПГ) «Київзеленбуду», займає площу близько 3000 га. І вся ця величезна територія – суцільний ліс, лісопаркова зона, куди зазвичай і кияни, і жителі довколишніх населених пунктів люблять виїжджати на відпочинок.
На жаль, тільки одиниці наших людей, побувавши на природі, прибирають за собою, решта місце відпочинку перетворюють на справжнісіньке звалище. Та що там відпочиваючі! Вивіз відходів у цю зелену зону набув, судячи з усього, просто промислових масштабів!
Ось, наприклад, Старобориспільське шосе – відгалуження Бориспільської траси.
По ньому можна потрапити в Дарницький район Києва, а якщо конкретніше – в Стару Дарницю. Ця дорога проходить через ліс, втім, як і сама Бориспільська траса. У травні, до речі, – це живописна алея квітучої ароматної акації.
Варто проїхати буквально 50 м від початку в’їзду, як пейзаж різко змінюється – його починають доповнювати «елементи» людської діяльності.
Але це тільки початок дороги, та й саме ЦЕ тільки початок! Тут якраз доречна народна мудрість – «Що далі в ліс, то більше дрів», тільки замість дрів – читаймо «слідів людей». Через кожні 50-100 м край дороги є штучні узбіччя, або «кишені». Так от, якщо спочатку там зупинялися для того, щоб відпочити, або просто з «тих» причин, то зараз – для того, аби… викинути зайвий пакет зі сміттям.
Якщо вважати початок в’їзду від Бориспільської траси, то кількість сміття, так само як і його різноманітність, збільшується у міру наближення до Києва. З’являються, наприклад, навіть меблі!
Лісники, що працюють у Дарницькому лісництві, не встигають прибирати це сміття, оскільки у них своєї роботи вдосталь. Тим більше, на весь ліс їх і двох десятків не набереться (на 3000 га, нагадаємо!), а з початку весни, як призналися нам самі хранителі цієї зеленої зони, половину з них взагалі відправили у відпустки. За власний рахунок! Грошей, мовляв, у міській казні на всіх не вистачає.
А ще вони розповіли, що і ями під сміття вже ніде рити, та й техніка зупинилася – фінансування і на це немає, всі проекти зупинені і лісопродукція гниє в лісі. Блокувати ж в’їзд до лісу, засмучуються лісники, – безрезультатно, тоді сміття просто зсипають просто край дороги. Іноді руйнують огорожі і створюють нове звалище вже в глибині лісу.
Якщо хто і знаходить незаблокований в’їзд, то, від’їхавши від дороги метрів 20, вивантажують вже будівельне сміття. Такі «операції» зазвичай здійснюються вночі, або рано вранці. Заїжджають вантажівки, до речі, як з боку Києва, так і з боку Борисполя, і – здійснюють водії свої брудні справи.
Вивозом сміття в ліс займаються, здебільшого, приватники, деякі з них спокійненько вивішують оголошення типу «вивіз сміття» і роблять на цьому маленький бізнес. Головне – не попастися! Вони, з одного боку, не хочуть платити за вивіз на звалище, оскільки там за в’їзд беруть гроші, з іншого боку, і розташоване звалище далеченько, аж в Обухівському районі, навіщо, мовляв, витрачати зайве паливо, якщо є місце ближче і абсолютно безкоштовно!
Тут же, на імпровізованому «полігоні», ми знайшли вельми цікаві пакети, що мирно лежали край дороги з невеликою купкою сміття.
У них виявилося листя, опале з дерев ще… минулої осені. Такі пакети, як правило, використовували комунальні служби міста Києва для збору побутових відходів, листя зокрема.
До речі, нагадаємо, що Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає штрафи (правда, смішні, всього лише від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян!) за пошкодження лісів відходами і усіляким непотребом, за забруднення лісів сміттям, пошкодження лісових доріг і знаків, і, окремо, за засмічення природно-заповідної території. Це – кілька статей Кодексу (ст. 72, 73, 74, 75 і 91). Цікаво також, що в природно-заповідній зоні штраф накладається ще й за збитки – три гривні за кожен кинутий предмет або три неоподатковувані мінімуми за кожен засмічений метр цієї заповідної території.
Але на ділі, як розповіли нам самі лісники, у них фактично немає сьогодні ні особливих прав, ні, тим більше, можливостей «ловити на гарячому» і штрафувати охочих спотворювати приміські зелені зони.
Але ж щось треба робити?! Може, мерові Києва Леоніду Черновецькому замість епатажних ідей із поповнення міського бюджету варто було б розробити жорсткі санкції по відношенню до згубників природи? Адже говорять, що чисто не там, де прибирають, а там, де б’ють гривнею! Тим більше що законодавець надає таке право місцевим органам влади. Може, досить буде задерти штрафи такі, що якщо попався на гарячому, то більше сміття навіть з будинку виносити б не хотілося, і організувати службу контролю за порядком у лісі?
Ми, до речі, показали всього лише малу частинку всього того, чим завалений нині ліс під Києвом. Там, де є дорога в лісі, – є й сміття. Такі, на жаль, реалії нашого життя…
