20/03/2009
0Пропозиції офіційно подані Мінрегіонбуду Укра-їни членом робочої групи з підготовки законопроекту, виконавчим директором ЗРВ АМУ Лукшою О.В. у співробітництві з Асоціацією Агенцій регіонального розвитку України у лютому 2009 року.
1.Загальні концептуальні пропозиції.
1.1. До ст. 8 проекту закону: передбачити форму державної підтримки проектів розвитку інфраструктури гірських територій у т.ч. і в проектах публічно-приватного партнерства, які також подаються обласними радами і ОДА та органами місцевого самоврядування.
1.2. До ст. 8 проекту закону: передбачити можливість запровадження механізму державної підтримки малого підприємництва в гірських територіях через цільові програми часткового або повного відшкодування повернення процентних ставок по кредитах, які отримуються в комерційних банках суб’єктами малого під-приємництва для цілей: реконструкції і будівництва, розширення будівництва через закупівлю обладнання, впровадження інноваційних технологій, реалізації проектів енергозбереження, охорони природи та довкілля, розвитку комунальної інфраструктури та інженерних мереж, організації мережевих виробничих структур –кластерів.
В якості інструмента реалізації цього механізму використати можливості існуючих в областях Фондів підтримки підприємництва, а також Фондів регіонального розвитку, які створюватимуться найближчим часом у рамках вдосконалення законодавства щодо регіонального розвитку України.
1.3. За останні 8-10 років гірські території Українських Карпат внаслідок привабливості свого природно-ресурсного і туристично – рекреаційного потенціалу стали об’єктом вкладень крупних капіталів та будівництва, скуповування через різні механізми земельних ділянок і великих земельних територій у гірських зонах з підвищеною вразливістю природного оточення і гірських схилів до техногенних навантажень. У багатьох лісистих районах Карпат ведеться хижацька і несанкціонована вирубка лісів, та існують десятки лісопильних цехів тіньової економіки. Через механізм одноосібного рішення голів райдержадміністрацій щодо надання в оренду або викупу землі "за межами населеного пункту" місцеві громади в гірських територіях нерідко позбавляються своїх споконвічних земель для сінокосів, випасу худоби чи ведення селянського господарства. Це породило сотні судових розглядів та створює соціальну напруженість у гірських районах. Правове свавілля поширюється уже і на природоохоронні об’єкти найвищого державного статусу (як наприклад, незаконне створення Закарпатської обласною радою двох комунальних підприємств з відчуженням земель на території Національного природного парку "Сине вир", що розглядалось і на останньому засіданні профільного комітету Верховної Ради України та оспорюється Мінприроди України).
Частими явищами в Карпатах стали катастрофічні повені, гірські зсуви і ерозія ґрунтів, однією з причин яких є хижацьке вирубування лісів. З’явилися десятки сумнівних заготівельних фірм, які безконтрольно скуповують у населення гірських територій за безцінь дикоростучі ягоди, гриби і лікарські рослини. В багатьох високогірних районах почали стихійно формуватися об’єкти гірськолижного відпочинку і туризму без будь-якого проектування в плані санітарних, екологічних і природоохоронних вимог ( у т.ч. будівництва очисних споруд і гірських доріг), розрахунків допустимих техногенних навантажень на вразливу гірську природу ( як наприклад, полонина Драгобрат на Рахівщині; на черзі – полонина Рівна і Боржавські полонини), а також – без попередньої розробки Генеральних планів і схем використання земельних територій районів.
Вважаємо, що найбільш дієвим бар’єром до зловживання і регулятором природокористування і землекористування в гірських територіях Карпат може стати прискорена, термінова розробка Генеральних (просторових) планів і Генеральних схем використання земельних ресурсів гірських територій на основі спеціально прийнятої Державної програми, яка фінансуватиметься з Державного бюджету. Але норма відповідності проектів землевідводу і будівництва в гірських територіях Генеральним планам і Генеральним схемам використання земельних ресурсів уже повинна бути виписана в проекті Закону. Фінансування ж державою розробки Генпланів у гірських територіях також слід відзначити у ст.8 проекту Закону.
2. В проекті Закону немає жодного посилання чи узгодженості з нормативно чинним механізмом ( Постанова КМУ від 21.07.2006 р., №2001) підтримки державою пріоритетів розвитку регіонів на основі розроблених Регіональних стратегій розвитку областей до 2015 року та розробки і виконання відповідних угод між КМУ і обласними радами. Між тим, окремі стратегічні пріоритети і операційні цілі та завдання, відповідні їм інвестиційні проекти розвитку процесу реалізації регіональних і місцевих стратегій розвитку виконуватимуться в гірських територіях Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Вважаємо, що механізми й інструменти підтримки державою реалізації Регіональних стратегій розвитку в гірських територіях повинні бути відображені у проекті Закону.
3. Проектом Закону (ст. 8) передбачено, що "пропозиції щодо напрямків використання коштів на розвиток гірських територій" центральному органу виконавчої влади подають лише обласні ради. Це вихолощує роль сільських, селищних і міських рад гірських територій. Тому, як мінімум, цю частину ст. 8 необхідно доповнити – "на основі поданих пропозицій і проектів та спільних проектів органів місцевого самоврядування гірських територій та їх об’єднань". Таке доповнення узгоджується і з духом та змістом нових законопроектів " Про місцеве самоврядування громад" та "Про адміністративно-територіальний устрій України", підготовлених Мінрегіонбудом і спрямованих на децентралізацію влади і створення фундаменту системних реформ територіальної публічної влади в Україні.
4. У проекті Закону доцільно відобразити ( ст. 8 ч. 1) безпосередньо ті країни – сусіди, з якими Україна має спільні прикордонні гірські території – Польща, Словаччина і Румунія, а також – існуючі та перспективні форми, методи й інституції транскордонного співробітництва. Зокрема, мова йде про спільні прикордонні, гірські й природоохоронні території в Бескидах на збігу кордонів України, Словаччини і Польщі, та у високогір’ї Рахівщини й Івано-Франківщини на кордоні з Румунією (Карпатський біосферний заповідник). При цьому однією з чинних і давно існуючих міжнародних і міжрегіональних інституцій чотирьох "гірських" країн є Карпатський Єврорегіон. Більш детального формулювання у проекті Закону заслуговує й участь України у Рамковій конференції про охорону та сталий розвиток Карпат.
5. Найхарактернішою і найболючішою соціальною проблемою гірських територій ще з радянських часів є порівняно високий рівень безробіття і низькі доходи населення. В гірських територіях значно вищою є і вимушена трудова міграція населення. Саме тому у проекті Закону слід у ст. 7 внести окрему частину, яка стосується особливостей реєстрації безробітних громадян, що проживають на гірських територіях, у місцевих Центрах зайнятості з виплатою державної допомоги по безробіттю. Це необхідно зробити терміново з внесенням проекту змін до ЗУ "Про зайнятість", у якому нещодавніми змінами, прийнятими Верховною Радою, членів особистих селянських домогосподарств штучно і оптом віднесено до категорії працюючих, отже їм відмовляють у реєстрації у Центрах зайнятості.
Однак, у проекті Закону ( ст. 3, ч.1, 2, 3, 4 і 7) справедливо наведені критерії гірських територій і утруднені можливості (або неможливість) сільськогосподарського використання земель у горах, які є у користуванні чи власності селян – горян. У той же час їх автоматично прирівняли щодо можливостей сільськогосподарського виробництва до працюючих в особистих селянських домогосподарствах низинних територій. Це не тільки несправедливо і створює соціальну напругу, але й вбиває у жителів гірських територій останнє довір’я до спроможності і бажання держави надати соціальну допомогу горянам. І протирічить духу самого проекту Закону.
Весь вогонь невдоволення мешканців у селах, яким відмовляють у реєстрації в Центрах зайнятості за останні 3 місяці у зв’язку з прийнятими змінами до ЗУ "Про зайнятість", нині спрямований на сільських та селищних голів, які змушені видавати довідки про наявність у селян земельних паїв. Між тим у багатьох випадках наявність у жителів гір земельних паїв аж ніяк автоматично не приводить до додаткових доходів сім’ям. А в більшості розвинених країн світу держава надає гарантовані дотації на випуск продукції гірськими селянськими господарствами.
Нині немало заробітчан із гірських територій внаслідок глобальної кризи повертаються із далекого і ближнього зарубіжжя додому.
Пожорсткішання соціальної політики для селян-домогосподарників гірських регіонів здатне змусити горян-закарпатців знову шукати кращої долі на заробітках за кордоном.
