Все про вирубку лісу

Чому мораторій на експорт лісу не допоможе зберегти українські ліси і що потрібно робити

«Євросоюз хоче вирізати ліси! Врятуймо Карпати, ні траншам ЄС! Карпати їдуть в Європу! Нам не треба безвіз, нам треба наш ліс», — заявляють політики всіх рівнів. «Вимагаємо садити ліс із дронів, вимагаємо припинити рубати ліс усюди і назавжди, вимагаємо обов’язково засаджувати всі вирубки», — заявляють активісти та створюють петиції. «Виявили сотні вагонів контрабандного лісу на вокзалі, заблокували незаконні лісовози, перекрили незаконний експорт», — такі пости у Facebook отримують сотні репостів. Насправді частина з цього всього — відверта маніпуляція. Частина — щире бажання зберегти природу за відсутності навіть базового розуміння ситуації.

Поясню реальну ситуацію, передусім з погляду охорони природи.

Почнемо з історії. Мораторій на експорт необроблених лісоматеріалів (кругляка) всіх порід (окрім сосни) вже діє з листопада 2015 року.

Експортувати можна або вже оброблену деревину, або паливну деревину (дрова). Зауважимо, що дрова — це не обов’язково поколоті цу́рки, як може собі уявити пересічний громадянин.

Згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), паливна деревина може мати і вигляд колод. А відсутність чіткого законодавчого розмежування понять «паливної деревини» та «необроблених лісоматеріалів» веде до різного трактування норм законодавства різними митними органами. Наприклад, Чернівецька митниця ДФС оформляє як «дрова» колоди довжиною до 2 метрів включно. Тому не кожен вагон з лісом, який їде за кордон, відразу можна вважати контрабандним.

Звісно, під виглядом дров вивозять і ділову деревину. Про це свідчить проста статистика — згідно зі звітом експерта проекту ЄС FLEG (Forest Law Enforcement and Governance — Правозастосування й управління в лісовому секторі) Михайла Попкова, експорт дров у 2016 році виріс на 30% проти 2015 року. Очевидно, що таке раптове та велике збільшення попиту саме на дрова не можна пояснити нічим іншим, ніж «сірим» експортом кругляку.

Порівняння вартісного обсягу експорту деревини та виробів з неї (тис. USD)

Товар	2015 І кв.	2016 І кв.	Різниця
пиломатеріали	80678	92129	14,2
кругляк	52403	32725	-37,6
шпон	22054	30319	37,5
дрова, відходи	20024	26108	30,4
столярні вироби	24229	25048	3,4
ДСП	16885	18387	8,9
деревне вугілля	9129	11595	27
фанера	9657	7946	-17,7
тара	5544	7328	32,2
інше	3387	4205	24,2
профіль, погонаж	3998	3497	-12,5
ДВП	3431	2792	-18,6
ручки	1255	1381	10
бочки	954	1223	28,2
деревне борошно	247	421	70,9
шпали	272	343	26,2
бондарна деревина	73	195	166
столові прибори	289	194	-32,7
декоративні вироби	79	104	31,6

Але в лісовому господарстві є дві основні складові: економічна та екологічна. І мораторій — це питання насамперед економічне.

Тих, хто хоче глибоко розібратися в економічній складовій, відсилаємо до згаданої вище аналітичної записки. Якщо коротко — обіцяного колапсу в лісовій галузі не стало, а якщо порівняти рівень зарплат лісгоспів «ресурсних областей», то вони тільки зросли проти минулого року. Але в цілому вплив мораторію на лісогосподарські підприємства скоріше негативний і рівень їхніх прибутків став меншим, ніж міг би бути за умови відкритого експорту кругляка, наприклад смереки чи дуба.

Як видно, заробітна плата в лісгоспах Черкаської області зросла більше, ніж на третину. Хоча основні породи дерев на Черкащині — дуб, граб, ясен, експорт кругляка яких у 2016 році вже був заборонений.

За зняття мораторію, окрім ЄС, активно виступає і керівництво лісової галузі. Злі язики кажуть, що однією з причин цього постають експортні схеми часів Віталія Сівця (керівник Агентства лісових ресурсів у 2011—2014 роках), які успішно адаптовані вже новою владою під себе.

Вони дубової простоти: українську деревину дешево купує іноземна підставна фірма, яка потім перепродає її за реальною європейською ціною. Бо як інакше пояснити неможливу для ринкових умов ситуацію, коли ціна на сосну, яка експортується з України, є набагато меншою, ніж ціна на ринку, наприклад, Прибалтики, а експорт іде через посередників із Туреччини, Китаю та Румунії, а не напряму?

Але повернімося до екології.

Рубати не можна? Не можна не рубати?

Значна частина українського суспільства вважає, що лісове господарство у нас ведеться на рівні країн 3-го світу. Бо як іще пояснити істерію останніх тижнів і місяців, коли люди, які нарешті дізналися, що існує безкоштовна програма Google Earth, кричать, що «супутникові знімки показали тисячі втрачених гектарів лісу та як лисіють Карпати». Подивимось і ми, на прикладі двох знімків із Київщини.

Ліс на межі Житомирщини та Київщини біля смт Городок

За останні 32 роки — половина лісів! #Зрада? Тепер глянемо інший знімок.

  

Це ліс біля с. Макарівська Буда, в п'яти кілометрах від попередньої ділянки

За ті ж 32 роки відновили половину лісів після рубок! #Перемога?

Ні. Це стандартне ведення лісового господарства в Україні. Ви ніколи не задумувалися, чому в більшості лісів України дерева ростуть рядками і мають переважно однаковий вік?

Переважна більшість лісів України вже вирубана і насаджена знову по 3—4 рази. Пралісів (ніколи не рубаних лісів) у нас лишилося зовсім небагато, і вони переважно зосереджені у важкодоступних місцях Карпат та Полісся.

Карта лісового масиву між Зазим’ям та Броварами (околиці Києва) 1940 року. Чітко видно смуги суцільних рубок, що свідчить про інтенсивне ведення лісового господарства.

І тому, коли активісти-неофіти розповідають, що «десь ліс вирубали і не посадили», то в 99% випадках вони просто помиляються. Бо іноді на місці вирубаного лісу не садять маленькі деревця з розсадників, а лишають під так зване «природне поновлення», коли ліс самозасіюється від дерев сусідніх ділянок.

І хоча нинішні лісівники часто, м’яко кажучи, не дуже переймаються майбутнім лісу, проте на місці суцільних рубок ліс відновлюють завжди. Бо це грубе порушення, яке легко виявити, і навіть традиційно імпотентні та сліпі українські контрольні органи можуть на цьому оформити протоколи на лісників і виконати план із «боротьби з рубками лісу».

До речі, рубають ліс суцільними рубками і в країнах ЄС. Хоча поступово переходять до вибіркових систем рубок, про що йтиметься далі.

У факті, що ліс десь там зрубали, #зради немає. До того ж, за кожне зрізане дерево лісники платять ренту (так звану попенну плату). Частина з неї йде до місцевих бюджетів та інколи є основним джерелом доходу сільських громад. Решта йде до державного бюджету, і це — сотні мільйонів гривень.

Наприклад, згідно з Державним бюджетом України на 2017 рік місцеві бюджети мають отримати 587 млн, а державний бюджет — 315 млн грн рентної плати від вирубки лісів. А окрім рентної плати ще є податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб. Тому лісова галузь — це така ж важлива частина економіки країни, як і всі інші.

Мораторій

Але знову повернімося до мораторію. Логіка тих, хто кричить про «ЄС хоче вирізати Карпати», проста і заснована на базовому законі ринку: попит формує пропозицію. Але пропозиція обмежена.

Яке б не було діряве українське лісове законодавство, все-таки зрубати все «прямо і зараз» воно не дозволяє. На рубки головного користування (коли рубають дерева, які досягли певного віку) є обмеження у вигляді «розрахункової лісосіки».

Більше, ніж дозволено, лісгоспи не вирубують. І хоча нечесні на руку лісівники навчились обходити ці обмеження за рахунок збільшення «рубок оздоровлення та формування лісів», обсяг яких у загальному обсягу рубок вже сягнув 53%, але межа все-таки є, і останніми роками загальний обсяг рубок майже не росте.

Мораторій стосується передусім економіки і жодним чином не впливає на екологію. Згідно з офіційно оприлюдненою статистикою, за перше півріччя 2016 року заготовлено деревини на 4% менше, ніж за аналогічний період 2015 року.

Спробуємо подивитися на цю ж статистику в розрізі порід (на даний момент автор отримав відповідь на свій запит від 5 «ресурсних» областей).

Товар	Загальний обсяг ліквідованої деревини 2015 (м³)	Прогнозований обсяг 2016 (м³)	Прогнозована різниця 2015—2016	% сосни 2015	% дуба 2015	% сосни 2016	% дуба 2016
Житомирська	2484573	2777482	11,7	71,3	10,6	73,9	9,1
Волинь	1052506	1069433	1,6	67,3	4,9	68,8	4,9
Закарпаття	1403846	1303696	-7,2	52,3	5,8	54,6	4,8
Київ	1378462	1397009	1,3	75,5	7,4	77,9	5,2
Черкаси	647604	622273	-4,0	38,0	25,5	36,8	24,5

У таблиці позначено збільшення обсягу чи відсотку проти 2015 року

Звісно, рубки протягом року розподілені не завжди рівномірно. Але загальні висновки зробити можна:

1) вплив мораторію на експорт кругляка проявляється у вигляді дуже незначного (1—2%) збільшення обсягу рубок сосни проти інших порід. Нагадаємо, кругляк сосни експортувати можна до 01.01.2017;

2) в одних областях обсяг рубок збільшився, в інших, навпаки, зменшився, в частині майже не змінився.

Враховуючи масове всихання лісів через зміну клімату (згадайте останні два посушливі роки!), та статичні похибки, можна сміливо робити висновок: з погляду охорони природи — що є мораторій, що немає — в принципі байдуже. Після введення мораторію рубають по суті так само, як і раніше.

А українські деревообробники, які щонайпершими виграють від дії мораторію, особливим природолюбством не відрізняються. Наприклад, їхня галузева асоціація «Чернігівлісдеревпром» активно протидіяла створенню національного природного парку «Дніпровсько-Деснянський». На їхню думку, «подальше збільшення площі природно-заповідного фонду призведе до скорочення виробництва та, як наслідок, зростання безробіття та втрат надходжень до місцевого бюджету».

Простими словами це значить: «не треба створювати національний природний парк, бо це обмежить рубки лісу». Тому крики деревообробників про «ЄС, який хоче знищити Карпати» — це крокодилячі сльози.

7 проблем збереження лісу

Так що, #зради немає і в лісовому секторі в плані охорони природи все добре? Звісно, ні! Бо, окрім питання «скільки зрубали?», є питання «що зрубали і як?» І тут ситуація в наших лісах, м’яко кажучи, не найкраща.

Спробуємо навести основні моменти:

1) Якщо в цивілізованих країнах поступово відмовляються від суцільних рубок і переходять до так званого «наближеного до природнього лісівництва», коли деревину на продаж рубають вибірково у мірі старіння та хвороб дерев, то в Україні досі користуються радянським методом суцільних рубок. Спроби європейців у рамках проекту FORZA перевести на таке лісівництво кілька закарпатських господарств лишились поки що не дуже вдалим експериментом.

В Україні ж, крім суцільних, процвітає й інший вид рубок, невідомий європейцям, — так званий пошуковий. Коли з лісу вибирають не найбільш хворі дерева, як того вимагає логіка «санітарних рубок», а передусім ті, які можна вигідно реалізувати. Наприклад, Київська область щороку прописує «хворого» лісу в 2—3 рази більше, ніж потім реально вирубує.

2) Найбільш поширений у цивілізованому світі спосіб обмеження рубок — це створення природоохоронних територій. На жаль, в Україні останніми роками блокується створення нових та розширення наявних об’єктів природно-заповідного фонду (заповідників, національних парків, заказників тощо).

Київські лісівники категорично відмовляються зберігати вікові дуби урочища «Великий ліс», івано-франківські лісівники не хочуть і говорити про розширення національного парку «Верховинський», а черкаські лісники не хочуть створювати національний парк навіть у Холодному Яру. А особисто керівництво Держлісагентства не хоче створити Дніпровсько-Тетерівський національний парк на місці колишніх мисливських угідь Януковича в Сухолуччі.

3) Чинне лісове законодавство не враховує питання охорони біорізноманіття і дозволяє вирубувати, зокрема, і ліси природоохоронного значення. Як це не дивно звучить, але досі діє єдина нормативна база, яка регулює проведення рубок в «експлуатаційних» господарських лісах та лісах природно-заповідного фонду. Тому обсяги рубок у національних парках залежать від совісті їх керівництва, і тому деякі національні природні парки рубають ліс у завеликих обсягах, як для природоохоронних об’єктів.

Зауважимо, що існує і протилежна ситуація. Наприклад, «активісти» та журналісти, які не розбираються в суті питання, але підтримують #зраду, так зацькували національний парк «Гуцульщина», що ті проводять рубки в обсягах менших, ніж це допустимо з погляду охорони природи та не забезпечують навіть мінімальні потреби Косівського району у дровах. Що веде до масового збільшення незаконних самовільних рубок, які проводить місцеве населення без жодних дозвільних документів.

4) Ліси України досі розкидані по різних власниках. Більшість лісів перебуває в управлінні Державного агентства лісових ресурсів (скорочено ДАЛРУ), частина — у підпорядкуванні Міністерства екології та природних ресурсів (скорочено Мінприроди) та Міністерства оборони, частиною керують органи місцевого самоврядування (так звані агроліси).

І якщо в лісах ДАЛРУ та Мінприроди лісове господарство ведеться більш-менш, то у «військових лісах» масштаби рубок завеликі. Причому військові ліси є не тільки навколо полігонів, що в принципі логічно, але й там, де військових частин немає.

Наприклад, у Сколівському військовому лісгоспі, який проводить масові рубки в межах національного парку «Сколівські Бескиди», останнього військового бачили ще в часи Радянського союзу, але передавати господарство в підпорядкування ДАЛРУ Міноборони відмовляється.

Що є мораторій, що немає — в принципі байдуже. Після введення мораторію рубають по суті так само, як і раніше.

 

Автор: Петро Тєстов, експерт екологічної організації «Екологія — Право — Людина»

Графіка: Ярина Серкез