О ситуации в лесном хозяйстве Одещины

Ниже статья и полная запись митинга работников лесного хозяйства Одещины, которые предворяет короткая записка от Оксаны Колодяжной. М.П.

Вся мережа Інтернет у полоні постів, статей та відео, що свідчать про сплановане та планомірне нищення лісового господарства. Але всі хто мають змогу вплинути та виправити ситуацію або байдуже спостерігають осторонь, або приймають у цьому участь.
Тепер важливо визначити до якої категорії відносять себе лісівники?

Рік я пересвідчувалась, що проблеми Лісу нікого не цікавлять, а ще «проблемний» Ліс – не цікавий. Не цікаві люди, їх сім’ї, потреби. Не цікаві перспективи та розвиток. Не цікаве будь-що, що не має на меті кінцевого результату – збагачення.

Варто вже назвати речі своїми іменами та поглянути проблемі в «очі». Сьогодні південний Ліс державі економічно невигідний. Тож і порятунку чекати не варто, дарма що відлуння такої «жертви» відчуватимуть ще десятки років. Така бездіяльність, то не просто ставлення до Лісу чи лісівників, то вже злочин щодо наступних поколінь.

«Нагорі» можуть довго закривати очі чи вдавати, що не розуміють. Але лісівникам все ж очевидно, всі знають до чого йде і які матиме наслідки.
Ми протягом року відгороджувались від проблем… Хтось вважав, що його не стосується, хтось – що не його справа. Але Ліс у нас один, дарма що різний. Комусь простіше було віддати одноденний заробіток, аніж заперечити і змусити державу нести відповідальність за ДЕРЖАВНІ підприємства. Дехто мовчки звільнився, опустивши руки та пославши все під три чорти. Хтось держслужбовець і тому йому фіолетово до проблем підлеглих, бо ж і зарплата є, і владу критикувати не можна.

Ми всі сьогодні маємо різні проблеми, але шкода, що в них буде один результат. І хто буде наступним? Чому всі вважають, що їх підприємства така доля омине? Ніщо не згуртувало галузь: ні чергове «суперове» призначення голови, ні мораторії, ні відсутність фінансування. І тут приходить усвідомлення, що самотужки нічого не вдієш.

Тож шановні колеги лісівники: «Вас і справді все влаштовує? І хто ж ви – німі глядачі чи співучасники?»

Оксана Колодяжна

Кому вигідно знищити ліс?

Понад сто працівників Велико­михай­лівського лісгоспу вийшли на мітинг із вимогою відновити фінансування галузі з державного бюджету.

Незважаючи на сильний мороз, люди стояли перед будинком райдержадміністрації, щоб донести до місцевих чиновників проблеми лісівників. Голова РДА Володимир Слідзюк разом з головою районної ради Катериною Лаптієнко одразу ж вийшли до мітингувальників і більше години слухали їхні пройняті болем виступи.

Увесь 2016 рік працівники державного підприємства «Великомихайлівське лісове господарство» трудилися лише на власному ентузіазмі. Адже хтось із високих чиновників вирішив, що люди цієї професії мають заробляти на себе самостійно і виділяти бюджетні кошти на оплату їхньої праці немає необхідності.

Проте вже перші місяці такої діяльності показали: зароблених грошей виходить 600 – 800 гривень на мі­сяць, тобто як за двогодинний робочий день. От і уявімо, як голова сімейства може принести додому ці кошти і якими очима він дивитиметься на членів своєї родини.

– Мій син зараз навчається на другому курсі в одному з одеських вищих навчальних закладів, – розповів учасник мітингу. – Вдень він на заняттях, а вночі змушений тяжко працювати, бо його батько трудиться на державному підприємстві і не може купити синові теплих штанів та черевиків. Повірте, мені дуже соромно перед дружиною та дітьми, але іншої роботи я сьогодні знайти не можу.

Через критичну ситуацію з виплатою заробітної плати працівники Великомихайлівського лісгоспу хотіли вийти на акції протесту ще у березні минулого року, але вище керівництво переконувало, що це – тимчасові труднощі, і незабаром все налагодиться. Та згодом ставало тільки гірше. До того ж, у державному бюджеті на 2017 рік знову не передбачено жодної гривні для фінансування галузі. Невже хтось вирішив, що лише на ентузіазмі лісівників можна вирощувати й оберігати ліс, утримувати лісорозсадники, боротися з лісовими пожежами та проводити санітарно-оздоровчі заходи?

– У Цебриківському лісництві трудяться вісім чоловік, – говорить В’ячеслав Костюха. – Ми доглядаємо майже три тисячі гектарів лісу. Щоб оглянути цю територію, треба подолати близько 20 кілометрів в один бік. При цьому в нас немає ані транспорту, ані пального. Іноді навіть страшно виходити на чергування, бо розбій і грабежі стали нормою сьогодення. Якщо не буде нормальної державної підтримки, ми не будемо працювати, і всі ліси вирубають за два роки. А як відомо, якщо не буде нових лісових насаджень – почнуться суховії, які призведуть до втрати врожаю, екологічної та економічної кризи.

Слід зазначити, що до Великомихай­лівського лісгоспу входять усі лісництва і сусіднього Захарівського району. Загалом на підприємстві трудяться близько 80 осіб. Даний лісгосп є одним з найбільших в Одеській області. Він займає площу майже 20 тисяч гектарів, з них ліс – понад 15 тисяч га. Багато років лісівники робили свою справу, саджаючи і плекаючи молоді ліси, вирощуючи різноманітний садивний матеріал, якого вистачало як для власних потреб, так і для лісництв Вінницької, Миколаївської та Херсонської областей. Але через складну економічну ситуацію останні три роки нічого не саджається, проте різко зріс попит на якісну деревину та дрова.

– Складається враження, що хтось дуже зацікавлений у занепаді лісової галузі, – сказав під час мітингу лісничий Великомихайлівського лісництва Микола Ващенко. – По всій території України виявляються сотні гектарів зрубаного лісу, про що доповідається вищому керівництву. Але ніхто там нагорі не реагує на такі випадки, а роблять вигляд, що нічого страшного не відбувається. Український ліс безконтрольно відправляється за кордон цілими вагонами, залишаючи прийдешнім поколінням самі пеньки. Невже ніхто не замислюється, до чого призведе таке «господарювання»?

Тішить, що у виступах учасників цієї акції прослідковувалася не лише тривога за власний добробут у вигляді отримання заробітної плати, а й острах за знищення лісів. Протягом 2016 року, незважаючи ні на що, люди виконували свою роботу, і вона займала далеко не дві години оплачуваного часу. Сьогодні всі розуміють, що більшість сільського населення лише й чекає, поки урветься терпець лісівникам і вони почнуть масово звільнятися з роботи. Це відкриє безперешкодний доступ до лісопосадок, і розпочнеться безконтрольне вирубування насаджень на дрова. Через дорожнечу природного газу багато людей вимушені були перейти на альтернативні види палива, серед яких деревина посідає перше місце. Обігрівати нею свої оселі дешевше. Тож люди вдаються до різних методів, аби запастися дровами задарма. І якщо лісівники втратять пильність – знищення лісів буде масштабним і безповоротним.

…Після мітингу керівники Великоми­хай­­лівського району запросили представників лісництв до свого робочого кабінету. Вони разом шукали шляхів виходу із ситуації і винесли обговорення цього складного питання на чергову сесію районної ради. Володимир Слідзюк і Катерина Лаптієнко також звернулися з листом до Президента України, Кабінету Міністрів і профільного комітету ВРУ. Якою буде реакція вищих органів влади – покаже час. Але лісівники готові й далі обстоювати своє право на гідну зарплату.

Рубрика: Екологія
Район: Великомихайлівський
Выпуск: 17.01.2017
Автор: Олена Харченко

http://izvestiya.odessa.ua/uk/2017/01/18/komu-vigidno-znishchiti-lis?_utl_t=fb