29/12/2016
0Як «Галичина» вже повідомляла, 7 грудня на засіданні профільної комісії Міністерства екології та природних ресурсів одноголосно проголосили переможцем конкурсного відбору на заміщення вакантної посади директора Національного природного парку «Гуцульщина» старшого наукового співробітника й заступника керівника НПП з наукової роботи кандидата біологічних наук Юрія Стефурака.
Нагадаємо, що претендентів на цей пост було троє. Проте у столичному відомстві віддали перевагу саме Юрієві Петровичу, не лише як співавторові п’яти монографій та понад 70 наукових публікацій, а й як досвідченому практикові з захисту довкілля та його біорозмаїття, котрий підтримав проект оптимізації території парку та висловився за встановлення законності всіх правових та земельних аспектів його діяльності. Яким же бачить новий чільник цієї природоохоронної, рекреаційної, еколого-освітньої, науково-дослідної установи державного значення, що останніми роками перебувала у фокусі особливої уваги з боку громадськості та ЗМі, її сьогодення й перспективи?
— Відверто кажучи, для мене стало несподіванкою, що я успішно пройшов той конкурс, — розповідає виконувач обов’язків директора НПП «Гуцульщина» Юрій СТЕФУРАК. — Усвідомлюю, який тягар випав на мої плечі, й водночас дуже дякую тим, хто довірив мені керівництво унікальною природоохоронною установою. Зрештою, сприймаю це передусім як оцінку своєї діяльності за майже 15 років роботи на посаді заступника керівника парку з наукової роботи. Кажучи про унікальність нашого НПП, я не помилився: природний, етнокультурний потенціал Косівщини не викликає сумніву, а чудові люди, які тут проживають, доповнюють неповторний колорит краю.
– Пане Юрію, оскільки ви працюєте в НПП від часу його створення, то чи не могли б коротко узагальнити діяльність парку в контексті останніх подій навколо нього?
— Вважаю, що попереднє керівництво зробило надзвичайно багато в плані становлення, розбудови та функціонування «Гуцульщини». Правда, можна було зробити й більше. Однак цьому завадив ряд причин. Найперша з них — штучно створене протистояння на місцевому рівні, організоване зацікавленими особами, про яке і про котрих я не хочу згадувати. Саме воно перешкодило нам виготовити правовстановлювальні документи на землю.
Від цього опинилися в програші не тільки парк, а й Косівщина загалом. Адже чимало інвестиційних проектів, які ми від самої появи парку намагалися запровадити, — а це зокрема створення музею просто неба «Гуцульське село», організація еколого-освітнього центру, візит-центру, центру відтворення гуцульської породи коней та гіпотерапії, будівництво музею етнографії та природи, на який, до речі, ми вже виготовили проектну документацію, розбудова туристично-мистецького комплексу «Маєток Святого Миколая», а також багато інших задумів — нам не вдалося реалізувати саме через відсутність документів на землю.
Тим часом такі туристичні об’єкти могли б істотно доповнювати рекреаційний потенціал Косівщини. Тим паче тепер, коли ми всі чудово розуміємо, що перспектива збалансованого розвитку нашого краю залежить від поступу туризму. А він у національних природних парках може бути вельми розмаїтий: еколого-пізнавальний, пішохідний, велосипедний, кінний, гірський, полонинський, науковий, екскурсійний, оздоровчий тощо. Але, повторюю, нам не дають зайнятися роботою на розвиток туристичної галузі району й області. Натомість, користуючись відсутністю документів на землю, окремі фізичні та юридичні особи намагаються незаконно заволодіти певними місцями природно-заповідного фонду «Гуцульщини». А також подають те як основний аргумент у звинуваченні установи в незаконній діяльності.
– Опоненти НПП, назвемо їх так, казали й про те, що парк нібито не лише не виконує своїх природоохоронних функцій, а й що на його території, навпаки, триває несанкціоноване й тотальне вирубування лісів. Вдавалися навіть до нечесних методів. Пригадую зокрема сюжет на одному зі столичних телеканалів, в якому на «доказ» нищення цілих масивів у парку показували полонини Верховинщини з висоти пташиного польоту.
— Хай той сюжет зостанеться на совісті його творців. У нас не могло й не може бути в принципі тотального вирубування тих чи інших лісових ділянок, утворення несанкціонованих просік тощо. У рамках своїх повноважень ми зобов’язані проводити лише суто санітарне, тобто вибіркове вибраковування хворих, поражених шкідниками і буревіями та всохлих дерев. Але на території парку інколи можуть цілком по-злодійськи орудувати лісопорушники — це не хто інший, як окремі місцеві жителі. Адже на сторожі території НПП «Гуцульщина» поставлено службу державної охорони природно-заповідного фонду, в якій лише 46 посадових осіб. Отже, на одного охоронця припадає 315 га лісових масивів. Чи спроможна така нечисленна варта вберегти кожне дерево «Гуцульщини»?
Складність охорони парку ще й у тому, що він — у гірській місцевості, розташований на території 13 місцевих рад і межує з 10 населеними пунктами, в яких проживає сукупно близько 80 тисяч осіб. Сільські жителі потребують для свого проживання і традиційної сільської господарки у гірській глибинці і дров, і дощок, і іншої деревини. А на тлі безробіття і безгрошів’я здійснити охорону лісових масивів від порушників не завжди вдається. Втім, від простих селян шкода не така значна, як від спритних ділків, котрі спеціалізуються на продажі цієї сировини і яким жадоба збагачення затьмарює совість.
Звісно, не без того, що б не траплялося випадків зловживання своїм посадовим становищем і з боку самих охоронців. Я їх не виправдовую. Та зважте й на те, що заробітна плата працівників природоохоронних організацій одна з найнижчих в Україні. Тому інспектори служби державної охорони (СДО) природно-заповідного фонду (ПЗФ) не завжди мають відповідну кваліфікацію. Немає в їхньому розпорядженні й автотранспорту, мобільних засобів зв’язку. Це все, а також зазвичай невисокий соціальний статус охоронців лише сприяє усіляким порушенням.
Втім, з цими труднощами ми ще якось даємо собі раду. Значно більше проблем через те, що 24 667 га НПП «Гуцульщина» входить до складу парку без вилучення їх у таких лісокористувачів, як ДП «Кутське лісове господарство» та Косівське РП «Райагроліс». Таке подвійне підпорядкування територій парку створює складність її охорони, а також створює умови для протистояння та конфронтації, куди втягуються місцеві громади.
Мушу наголосити у цьому зв’язку, що всупереч природоохоронному законодавству ці лісокористувачі не погоджують належним чином ні з адміністрацією, ні з науково-технічною радою парку ліміти заготівель деревини і не дотримуються обррунтованих заборон, застережень, приписів, навіть демонстративно ігнорують їх, через що допускають знищення чи істотне пошкодження унікальних лісових екосистем. Більше того, були випадки, коли відповідальні співробітники Кутського лісгоспу, щоби приховати ті порушення, навіть не допускали на деякі масиви працівників служби державної охорони та науковців парку, які мали відповідно обстежити деревостани, що теж суперечить чинному законодавству України.
– Які бачите шляхи вирішення цієї проблеми?
— Нині критичний стан лісів Косівщини диктує нагальну потребу рішучих кроків до впровадження на теренах району суворого екосистемного лісокористування. Реально це можливо здійснити лише на землях природно-заповідного фонду. Відомо, що Кутський лісгосп є загалом нерентабельним господарством, тому ще в 2008 році Держкомлісгосп виявляв готовність розглянути для врегулювання конфлікту питання включення в постійне користування НПП «Гуцульщина» всіх земель ДП «Кутське лісове господарство» з одночасною його ліквідацією. За результатами численних нарад та погоджень на найвищому рівні було підготовлено проект відповідного розпорядження Кабміну, однак довести це питання до логічного завершення не вдалося через те, що на місцях його блокували окремі зацікавлені особи.
Вважаю, що сьогодні, як ніколи, є актуальним впровадження цієї пропозиції. Передача всіх земель державного лісового фонду в Косівському районі до складу НПП «Гуцульщина» сприяла б істотному покращенню дотримання природоохоронного режиму на його території. При цьому було б скасовано подвійну підпорядкованість територій, а весь державний лісовий фонд цілковито перейшов би у відання природоохоронної установи. Було би збережено робочі місця працівників лісгоспу та цінні природні букові ліси на території цього підприємства, що їх нині там вирубують. Цим кроком ми забезпечили б також репрезентацію всіх одинадцяти природних ландшафтів Косівщини, усунули б дрібноконтурність угідь.
Утім, переконаний, що існують й інші варіанти виходу з кризової ситуації, які також треба розглядати. Згідний, що це питання не одного дня, але його треба і можна вирішувати. Найперше сподіваюся на підтримку влади, громадських активістів, простих громадян, яким, я впевнений, вже давно наболіло, адже біля їх вікон вивозять елітну деревину і зовсім не на потреби громад чи району. Також сподіваюся на розуміння і фаховий підхід керівництва лісогосподарських підприємств — це ж наші люди, яким також не байдуже майбутнє наших дітей.
Що ж до мене, то надалі приділю значну увагу поліпшенню роботи СДО ПЗФ, яка має бути спрямована не тільки на охорону лісів, а й на підвищення їхньої продуктивності, покращення санітарного стану насаджень, посилення їхніх захисних і кліматорегулювальних функцій, покращення рекреаційних показників лісового фонду та збереження і відтворення мисливської фауни. У цьому ключі насамперед необхідно проводити регулярні внутрішні навчання працівників цієї служби, забезпечити їх транспортними засобами, в тому числі й кіньми, звільнити інспекторів від безпосереднього проведення санітарно-оздоровчих заходів. Задля цього має бути максимальна співпраця з органами місцевого самоврядування, населенням, громадськими активістами тощо.
– Ви згадували про можливості «Гуцульщини» в розвитку туристичної індустрії на Прикарпатті. Що думаєте робити в цьому напрямі?
— Добре б нам спільно з владою й туристичними організаціями розробити програму рекреаційного поступу НПП «Гуцульщина» в контексті збалансованого розвитку Косівщини і з залученням до розвитку інфраструктури та створення туристичного продукту потенційних партнерів — територіальні громади та комерційні структури. Мабуть, не скажу нічого нового, та все ж мушу нагадати в цьому зв’язку, що в європейських та багатьох інших країнах уже давно ефективно використовують бренди природно-заповідних установ задля підвищення добробуту населення. Використання логотипу таких установ на етикетці, що засвідчує виробництво товару на території ПЗФ або її околицях, є найкращою гарантією його натуральної якості. Наприклад, маркетингові дослідження, проведені в декількох національних парках та заповідниках України, свідчать, що на одну вкладену гривню пасічник може отримати до 30 відсотків прибутку, продаючи туристам і міському населенню мед із товарним знаком національного парку.
До того ж екологічно чисті природні ресурси (лікарські рослини, гриби, ягоди), сільськогосподарська продукція, вироблена на цій території, а також продукція місцевих традиційних ремесел з логотипом заповідної території — це, як свідчить досвід, й ефективний спосіб приваблення туристів. Завдяки ж збільшенню потоку відпочивальників зросте й попит на ті чи інші місцеві товари, що, своєю чергою, дасть змогу створювати додаткові робочі місця для тутешніх жителів, сприяти розвитку туризму загалом та зеленого зокрема, розвивати партнерські відносини з приватним бізнесом. Ясна річ, що це підвищуватиме в очах суспільства значущість національного парку та інших установ ПЗФ для сталого розвитку регіону і країни. і найголовніше — то беззастережна альтернатива хижацькому вирубуванню лісів.
Власне, в НПП «Гуцульщина» й так щороку спостерігається тенденція до збільшення кількості відвідувачів і попиту на екологічний туристичний продукт. і це зумовлює необхідність вдосконалення та розширення туристично-рекреаційної інфраструктури, поліпшення інформаційного забезпечення потреб і запитів наших гостей. Перспективним у рекреаційному плані є розвиток туристично-мистецького комплексу «Маєток Святого Миколая». Перередусім треба оновити фасад будівель та тимчасових споруд маєтку, довершити впорядкування території, облаштувати паркінг. Важливо, що в цьому плані накреслено активну співпрацю з активом села Пістинь. Правда, є ще багато питань, пов’язаних із земельними відносинами, в яких врешті-решт також належить знайти компроміс в рамках чинного законодавства України.
Розуміємо, що заради підвищення іміджу парку та збільшення кількості відвідувачів необхідно створити нові екотуристичні маршрути та здійснити реконструкцію чинних — оновити інформаційні стенди, зробити якісне знакування їх. А ще задумали створити в урочищі «Коров’як» Шешорського природоохоронного науково-дослідного відділення (ПНДВ) стаціонарний екологічний табір у вигляді наметового містечка, де учнівська молодь буде поєднувати відпочинок з освоєнням теоретичних і практичних навиків з природоохоронної діяльності.
Значні перспективи для розвитку має в парку кінний туризм. Правда, він мусить базуватися на широкому використанні традиційної для району гуцульської породи коней. У нас діє наукова програма «Збереження генофонду гуцульської породи коней Карпатського регіону України». З цією метою згідно з проектом організації території парку в межах Старокутського ПНДВ потрібно створити центр з відтворення генофонду гуцульської породи коней та гіпотерапії, розробити кінні маршрути.
– А які перспективи в «Гуцульського села»?
— Такий музей просто неба запланували створити разом з Косівською районною держадміністрацією. Він мав би послужити справі збереження та відтворення самобутньої історико-етнокультурної спадщини «Гуцульщини». Тож задумали його як туристичне поселення у формі гуцульського села з характерною для району традиційною сільською забудовою — «хати-гражди» із залученням народних майстрів з килимарства, ткацтва, вишивки, писанкарства, різьбярства з прилеглих до парку сіл. Вони проводитимуть тут майстер-класи для відвідувачів. У найближчій перспективі мусимо визначитися з територією, зайнятися пошуком грантів, написати проект, знайти міжнародного партнера.
В такому ж річищі — задля популяризації традиційного полонинського тваринництва та його розвитку — маємо намір започаткувати полонинський туризм. Розробляємо туристичні, еколого-пізнавальні маршрути на територіях, що межують з високогірними пасовищами — полонинами. Окрім ознайомлення з тамтешнім біорізноманіттям, відвідувач зможе побачити традиційне полонинське тваринництво, процес виготовлення екологічно чистих молочних продуктів з використанням бренда НПП «Гуцульщина» та придбати їх.
Маємо наміри створити й нові тематичні рекреаційні програми — «Людина і природа в умовах гірських територій», що передбачатиме ознайомлення з об’єктами живої і неживої природи, та «Народні традиції і довкілля», яка пропонуватиме ознайомлення з досвідом місцевих громад у використанні, збереженні і популяризації природної спадщини регіону. Але ще раз кажу: це все й чимало іншого можна зробити лише після залагодження низки проблем, розв’язання яких залежить не лише від адміністрації парку.
Повторюю: передусім — це виготовлення правовстановлювальних документів на право постійного користування землею.
Відповідно до проекту організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об’єктів НПП «Гуцульщина», а також висновку інституту екології Карпат НАН України, співробітники якого провели, на замовлення облдержадміністрації, екологічну експертизу того проекту, необхідно здійснити оптимізацію території, наданої паркові в постійне користування. А саме: з метою уникнення конфліктних ситуацій з місцевими жителями та для успішного функціонування НПП «Гуцульщина» необхідно, відповідно до чинного законодавства України, провести взаємозаміну земель біля населених пунктів, якими до створення НПП користувалося Косівське РП «Райагроліс» і які надано парку в постійне користування, на природоохоронно цінні ділянки, які увійшли до складу території НПП без вилучення в землекористувачів. Вважаю, що сюди також слід додати ділянки, надані в приватну власність громадянам, які перетинають межу парку, що унеможливлює проведення державної реєстрації земельних ділянок НПП «Гуцульщина».
Ми зі свого боку будемо ініціювати організацію такої роботи на найвищому рівні, але найперше, звісно, має бути максимальна комунікація з тутешніми громадами, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями. Маємо показати, що парк створено для блага людей і в їхніх інтересах.
