30/01/2009
0
Звістка про те, що більше п’яти десятків білокрилих красенів зимуватиме на водоймі поблизу Луцька, вмить облетіла обласний центр. До невеликого ставу водоочисних споруд комунального підприємства „Луцькводоканал”, де й оселилися птахи, мов до святині, потягнувся люд. Кожен хотів на власні очі побачити дивину, адже подібного не пам’ятають навіть старожили, які мешкають неподалік стратегічного об’єкта.
Щоправда, з’явилися лебеді не вперше. Кілька років поспіль дві-три особини вже зимували тут. Чому ж облюбували пернаті саме це місце? Відповідь доволі проста: водойма не вкривається кригою навіть тоді, коли позначка термометра опускається нижче нуля градусів. Технічний ставок безперервно поповнюється підігрітими каналізаційними водами, котрі й проходять тут останній етап очистки.
Першими помітили „гостей” працівники підприємства. Однак їх кількість здивувала мешканців с. Жидичин, що розташоване неподалік. Вони й здогадалися повідомити про надзвичайну „аномалію” фахівців відділу екології Луцької міської ради. Втім, поки посадовці мізкували, як допомогти лебедям перезимувати, місцева дітвора взялася підгодовувати білокрилих красенів. Кожен ніс із дому те, що міг. Однак, аби птахи систематично отримували їжу, було вирішено, що учні Луцької ЗОШ №12 та вихованці обласного природничого ліцею візьмуть над зграєю шефство.
– З такою пропозицією до нас звернувся Борис Сорока, начальник відділу екології Луцької міської ради, – розповідає директор ЗОШ №12 Наталія Чорна. – Колектив закладу, а особливо школярі, радо підтримали ідею. Аби залучити якомога більше дітей, склали спеціальний графік. Через день учні середніх та старших класів відвідують своїх птахів, приносять їм їжу. Тішаться, бо відтепер мають своє господарство, та ще й яке!
Дітвора ж дійсно – на сьомому небі від щастя. І хоч січень уже добігає кінця, та запал не зникає. Щодня, йдучи до школи, разом із портфелями школярики несуть провіант для братів менших. Вихваляються, що страви з овочів готують власноруч. Буряк та моркву натерти та перемішати з осипкою – от і весь рецепт вітамінного салату для лебедів.
– Діти з великою охотою взялися до справи, – наголошує Тетяна Дудко, вчитель географії. – Але все це слід робити не стихійно, а впорядковано, щоб птахи щодня отримували їжу. На місці вже облаштовано кілька спеціальних годівничок, куди й кладемо харчі. Не злякалися учні навіть кількаденних січневих холодів. Ніхто не відмовився їхати до підшефних. Мало того, стали цікавитися птахами, постійно розпитують про них, самотужки шукають інформацію в довідниках та енциклопедіях. Разом із учнями ми дійшли висновку, що лебеді летіли зимувати в теплі краї, але природа внесла свої корективи. А тут – вільне плесо, що не замерзає. Зараз зграя фактично розділилася на дві частини. Одна навіть перелітає на сусідню водойму.
До хорошої справи в навчальному закладі долучають і наймолодших. Щоправда, вчителі не ризикують часто возити школярів 1-4 класів до водойми. Швидше – на екскурсію. Помилуватися білокрилими красенями мешканці міста та ближніх сіл їздять до ставу цілими родинами. Працівники очисних споруд вже й не реагують на наявність постійних відвідувачів, адже лебеді стали справжньою місцевою екзотикою. Опікуються ними не лише діти, а й фахівці із зоопарку. Зацікавили білокрилі красені, котрі здавна вважаються окрасою нашого озерного краю, і підприємців. ВАТ „Хліб” час від часу підгодовує птахів продукцією власного виробництва.
Однак, якщо забезпечити харчами пернатих вдалося без особливих проблем, то вберегти їх від рук мародерів набагато складніше. І хоч мисливці стверджують, що м’ясо лебедя не відзначається особливими смаковими якостями, та полювання все ж ведеться. Одного птаха вберегти не вдалося…
– Кілька днів тому, прийшовши на очисні споруди, ми побачили, що одного лебедя вбито, – розповідає одинадцятикласниця Настя Яцина. – Браконьєри застрелили і залишили плавати на воді. Кілька років тому біля села Кульчин, що неподалік, зимувало шість чи сім птахів, але до весни не дожив жоден…
Птиця, звикаючи до людей, які постійно їх годують, підпливає до берега і стає легкою здобиччю. Тож виходить, що діти допомагають пернатим, котрі занесені до Червоної книги, зимувати, а дорослі… Поки водойму охороняють працівники очисних споруд „Луцькводоканалу”. Та, певно, цього замало.
– Коли зателефонували місцеві мешканці та повідомили про те, що на технічному ставку оселилися лебеді, ми одразу вирушили на місце, аби оглянути територію, – наголошує Борис Сорока. – Тоді, на початку січня, поблизу ставу виявили дві гільзи 12-го калібру від мисливської рушниці. Зрозуміло, що така знахідка викликала занепокоєння, тому від виконкому Луцької міської ради було адресовано лист у природоохоронну прокуратуру з надією, що буде проведено розслідування і здійснюватиметься нагляд, аби унеможливити в подальшому факти браконьєрства.
Та поки чиновники роздумують, як захистити птиць, котрі оберігаються Боннською та Бернською конвенціями, дітвора журиться, адже вбито не звичайного лебедя, а їхнього товариша… Це зрозуміла, коли, вийшовши з кабінету директорки ЗОШ № 12, зіткнулася із дівчатками-шестикласницями.
– Ви – тьотя з газети? – запитала вищенька, і, почувши ствердну відповідь, почала говорити із запалом дорослого. – То обов’язково напишіть, щоб покарали того, хто застрелив нашого лебедя. Хіба ж можна їх знищувати?
– А моя бабуся розповідала, що ці птахи, як люди, живуть парами, – долучається до розмови подружка. – А якщо один гине, то інший усе життя за ним тужитиме… Це правда? А що ж тепер буде з тим, який лишився?
Які заходи вживаються волинськими екологами та правоохоронцями для збереження білокрилих красенів, що оселилися на технічній водоймі КП „Луцькводоканал”? Це питання „Волинська газета” поставила начальнику Державної екологічної інспекції Волинської області Олегові Кіндеру та начальнику Волинської міжрайонної природоохоронної прокуратури Миколі Білоусу в офіційних листах-запитах. Поки відомства готуватимуть відповіді, школярі й надалі продовжуватимуть піклуватися про своє пернате господарство. А браконьєри?..
