17/10/2026
0Чи зупинить повернення в чернівецьку прокуратуру Павла Шевчука (ймовірно на високу керівну посаду, за допомогою його колишнього шефа, а зараз в.о. генпрокурора Антона Ковальського) намагання буковинських прокурорів часів Руслана Кравченка віджати комунальну землю у громад?
В усі часи і в усіх народів майнове право базується на непорушному справедливому принципі: власник може витребувати своє майно від особи, яка незаконно ним заволоділа. Переважно саме для вирішення таких суперечок і з’явилися суди.
Але в історії людства ще не було закону, щоб НЕвласник, не маючи жодного документу і правової підстави, міг витребувати собі у власність чуже майно! Причому ЧЕРЕЗ СУД!
На наших очах (і головне — на очах буковинських і львівських суддів) Чернівецька ОВА (начальник Руслан Осипенко), Чернівецька обласна прокуратура (керує Артем Ясь) і галузевий монополіст ДП «Ліси України» (керівник Ігор Зубович), схоже, вписують нові сторінки у світову юриспруденцію.
Одразу зауважу — це зовсім не унікальний випадок тільки для нашої області. Зневага правниками, у тому числі прокурорами, вимог Земельного і Лісового кодексів — кара для усієї країни. Особливо для громад.
В Господарському суді Чернівецької області зараз на розгляді шість ідентичних майнових справ. Ще така сама — у Західному господарському апеляційному (Львів). Зазначені вище органи державної влади і одне державне підприємство «Ліси України» (далі ДПЛУ) дружно подали позови проти Кам’янецької ТГ (Чернівецький район) з вимогою повернути обласній адміністрації і ДПЛУ 17 земельних ділянок (більше 400 га) на її території. У 2024 році спеціалісти Держгеокадастру і Мін’юсту зареєстрували ці ділянки у комунальну власність громади на підставі закону № 1423-IX від 28.04.2021 р.
Я вже розповідала цю історію, наголошуючи, що ці кілька сотень гектарів до 2024 року не були сформовані як об’єкт речового права, відтак не мали законного власника і користувача у відповідності до вимог Лісового та Земельного кодексів України, а також прийнятого в усьому світі принципу «немає об’єкта власності — немає і суб’єкта власності».
Ні у Чернівецької ОВА, ані у ДПЛУ не було і немає жодного документа ні на посвідчення речового права, ані на жодну спірну земельну ділянку. Закон № 1423-IX якраз переводив такі нічийні угіддя громадам з державної у комунальну власність.
Факт відсутності реєстрації 17 земельних ділянок в ДЗК до 2024 року визнають навіть чернівецькі прокурори, наголошуючи у позовах «на неналежному виконанні Чернівецькою ОВА і держлісгоспами своїх обов’язків, що призвело до тривалого невиготовлення землевпорядної документації».
Проте прокурори з якогось дива вирішили, що лісогосподарським підприємствам, основним виробничим активом яких є саме земля, документи на землю зовсім не потрібні і навіть не потрібна реєстрація в ДЗК. Мовляв, усе це замінюють матеріали лісовпорядкування.
Ще можна зрозуміти таку несумісну з законами позицію з боку юриста ОВА Віктора Лопачука і адвоката ДПЛУ Андрія Талалая, які відробляють вказівки і гроші своїх роботодавців, на яких працюють.
Але чиї вказівки, питається, відробляють прокурори, які повинні працювати винятково на Закон?
За великим рахунком, господарські справи за цими земельно-лісовими позовами мали б бути закриті судами ще на підготовчих засіданнях за відсутності доказів у позивачів щодо наявності у Чернівецької ОВА і ДПЛУ об’єкту власності — земельних ділянок і, відповідно, речових прав на них. Але позивачі вирішили не здаватися і ганьбитися до кінця!
В результаті в залах обласного Господарського суду засвітилася уся правова гниль становлення у 2000х роках рішеннями Чернівецької обласної ради лісгоспів АПК. Знову таки одразу зауважу, що це стосується усієї країни, коли обласні ради протизаконно позбавляли правонаступників колгоспів — колективні сільгосппідприємства частини їхніх земель і передавали забрані угіддя гамузом в користування новоствореним апековським лісгоспам.
Завдяки наполегливості захисника Кам’янецької громади — відомого чернівецького адвоката Георгія Фортуни з’ясувалося, що оригінали рішень початку нульових Чернівецької облради стосовно передачі 67,4 тис гектарів 10ти лісгоспам АПК зникли з Чернівецького обласного архіву. Можливо, їх там ніколи і не було. Як і самих цих документів, проти ухвалення котрих виступали тодішні юристи облради, оскільки вони не відповідали чинному законодавству (див. прикріплений файл). А подані в суд позивачами незрозуміло з чого зняти копії рішень не містять підписів, печаток, зате мають дописані ручкою дати.
Однак досі чернівецькі прокурори ставлять перекручені ними міністерські накази вище законодавчих норм і апелюють до копій рішень облради з ознаками системної фальсифікації, що теж випливло в господарських судах за прокурорськими позовами.
Більше того, Георгій Фортуна надав суддям і прокурорам документи, які свідчать, що обласна рада передавала землі колишніх колгоспів віртуальним лісогосподарським підприємствам, які потім вона ж, облрада, дублювала і банкрутила.
Глибоцьких лісгоспів АПК було кілька одночасно. З однаковими назвами, але різними кодами ЄДРПОУ. (Те саме, до речі, з Кіцманськими лісгоспами АПК, про що я писала кілька років тому. Вірогідно, і з усіма іншими такими підприємствами).
Для чого потрібне було таке дублювання господарюючих суб’єктів? Чи не для махінацій з природними ресурсами і продажем лісоматеріалів? Адже в документах облради площі земель постійно змінювалися. У Глибоцького держспецлісгоспу АПК за рішеннями облради в кінцевому рахунку кудись зникли більше 600 га. В чиї руки вони спливли?
Усі разом ці факти свідчать про цілковите порушення позивачами п.5 прикінцевих положень Лісового кодексу України — ЄДИНОЇ законодавчої норми, на яку посилаються прокурори з ОВА і ДПЛУ. Більше жодну із законодавчих норм вони не можуть долучити і перекрутити на свою користь.
По-перше, у основного позивача — ДП «Ліси України» відсутній в доказовій базі легітимний документ про надання його попередникам в постійне користування земель колишніх колгоспів до 2002 року. І це стосується не тільки Глибоцького держспецлісгоспу АПК, ліквідованого у 2021 року в рамках лісової реформи.
По-друге, оскільки Глибоцький держспецлісгосп АПК в порушення законів України не сформував земельних ділянок як об’єкту речового права (а цього якраз вимагає п. 5 ПП ЛКУ, щоб там не фантазували прокурори), Чернівецьке лісогосподарське підприємство не могло бути правонаступником його земель, так само, як і ДП «Ліси України».
По-третє, основне, — Лісовий Кодекс (п.5 прикінцевих положень) услід за Земельним та іншими законами України (за принципами компліментарності і взаємоузгодженості законодавства) вимагає від лісгоспів мати сформовані земельні ділянки. Зрозуміло, винятково в розумінні ст. 79, 79-1 ЗКУ. Наявність у лісгоспів планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування лише дозволяє їм відтермінувати державну реєстрацію права постійного користування (в Держреєстрі речових прав) до 1 січня 2027 року, а в планах ВР — до 2035 року. Реєстрація в Державному земельному кадастрі з присвоєнням ділянкам кадастрових номерів є обов’язковою.
Всю повноту відповідальності за тривале невиконання буковинськими держлісгоспами законодавства України в плані обов’язкового оформлення земельної документації, що призвело до незаконності правонаступництва ДП «Ліси України» на десятки тисяч гектарів угідь і до втрати Чернівецькою ОВА права власності на них, всю повноту відповідальності за це несе нинішній директор Подільського офісу Василь Гончар, який тривалий час до лісової реформи керував на посаді начальника обласного лісового управління державними лісогосподарськими підприємствами Буковини.
(При всіх численних правопорушеннях в лісовому господарстві області, при неоформлених землях, від чого увесь цей масштабний судовий колот, Василь Борисович вирішив зараз стрибнути на новий кар’єрний віраж і стати генеральним директором «Лісів України», подавши документи на оголошений конкурс керівника лісового монополіста).
І наостанок реально головне в цій темі.
Крапку в усіх земельно-лісових дискусіях поставило, як це і має бути, Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області у своїй відповіді на запит правоохоронних структур (просили не світити, якої саме) щодо землевласника територій, де буковинські екоінспектори зафіксували недавно несанкціонований видобуток гравію і піску на території Боянської ТГ (див. прикріплений файл).
ДП «Ліси України» в особі Василя Гончара запевняють, що ці землі належать їм і перебувають у власності Чернівецької ОВА за матеріалами лісовпорядкування Новоселицького лісництва (колишня окрема юрособа Новоселицьке спецлісництво АПК). Проте спеціалісти Держгеокадастру спростовують лісівників і чиновників ОВА. Оскільки земельні ділянки не сформовані як об’єкт речового права, не мають кадастрових номерів і не занесені в ДЗК, то відповідно до ст. 122 і п. 24 перехідних положень Земельного кодексу власником цих ділянок є Боянська громада, а самі землі є комунальною власностю.
До речі, це відкриває великі можливості усім громадам примножити свої земельні активи.
Залишається дуже сподіватися, що судді Господарського суду Чернівецької області шановні Олександр Тинок, Ілля Марущак, Михайло Ніколаєв, Олег Гончарук, а також суддя Західного апеляційного суду Роман Міліціанов зважать на закони України, а не їх перекручування позивачами у справах №№ 926/2529/25, 926/2666/26, 926/2623/26, 926/3446/26 та інших аналогічних.
P.S. Найближчим часом в область має завітати керівник ДПЛУ Ігор Зубович з робочим візитом для впорядкування численних земельно-лісових проблем (посилання на пост ДПЛУ в першому коментарі).
P.P.S. Щодо повернення в чернівецьку прокуратуру Павла Шевчука — немає розмов без причини. Хоча самий Павло Васильович спростовує таку інформацію. Як каже Петро Кобевко
