21/09/2026
0Наприкінці серпня в Яремче на Конгресових слуханнях за одним столом зібралися ті, від кого реально залежить майбутнє українського лісу: Офіс Президента, народні депутати, профільні міністри, керівники областей і — що для мене найважливіше — очільники територіальних громад із усієї країни. Понад півтори тисячі учасників. І коли дійшло до голосування, вони висловилися так одностайно, як у наших політичних реаліях буває нечасто.
99 відсотків підтримали заборону на експорт необробленої деревини. Майже 98 — розробку Білої книги лісопромислового комплексу. 95 — децентралізацію управління державними лісами. Це не соціологія й не фокус-група. Це позиція людей, які керують громадами в лісистих регіонах і на власному бюджеті відчувають кожне рішення, ухвалене в Києві.
Я хочу пояснити, чому за цими цифрами стоїть значно більше, ніж чергова резолюція, і чому далі відкладати вже немає куди.
Галузь, про яку прийнято думати спрощено
Коли говорять про ліс, здебільшого уявляють дрова та вирубки. Насправді лісопромисловий комплекс — це довгий і зв’язаний ланцюг доданої вартості: від дерева, що росте, до готових меблів, які Україна експортує до Європейського Союзу. Лісове господарство, деревообробка, меблеве виробництво й дерев’яне будівництво — це не окремі сектори, а ланки одного механізму. Обсяг заготівлі визначає, скільки сировини отримає переробка. Переробка створює робочі місця й податки. А ці податки — насамперед податок на доходи фізичних осіб — наповнюють бюджети громад, де деревообробне чи меблеве підприємство часто є єдиним великим роботодавцем на десятки кілометрів довкола.
Тому будь-який збій на початку ланцюга б’є в його кінці — по конкретних селах і містечках Полісся, Карпат і Поділля.
Цифра, яку не можна ігнорувати
А збій уже стався, і масштаб його вражає. Обсяг заготівлі деревини в Україні скоротився з 22,5 мільйона кубічних метрів у 2018 році до 14,1 мільйона у 2025-му. Це падіння на 37 відсотків і найнижчий показник за понад два десятиліття. Виробничі потужності деревообробних підприємств завантажені лише частково. За цими відсотками — простій обладнання, скорочення працівників і гроші, яких недорахувалися місцеві бюджети.
Показово, що це суто українська тенденція. У сусідніх державах — Польщі, Румунії, Німеччині — обсяги заготівлі стабільні або зростають. Тобто справа не у вичерпанні лісу, а в тому, як ми ним керуємо. І це, як на мене, головний висновок: проблема має рукотворний, регуляторний характер, а отже — може бути виправлена рішеннями влади.
Зима, яка не буде легшою
Є ще один вимір, який робить питання невідкладним саме зараз. Попереду опалювальний сезон, і уряд відверто попереджає, що легшим він не стане — удари по енергетиці лише посилюються. У цих умовах населення, школи, лікарні та комунальні підприємства масово переходять на опалення деревиною. Для багатьох громад це єдине доступне й мобільне джерело тепла.
Попит на дрова та деревне паливо вже перевищує пропозицію, ціни зростають. І на цьому тлі частина деревного палива продовжує вивозитися за кордон. Для людини, яка роками працює в галузі, це виглядає позбавленим логіки: держава експортує ресурс, якого критично бракує власним громадянам напередодні зими. Саме тому ми звернулися до уряду з проханням запровадити те, що вже застосовувалося у 2022 році — нульові квоти на експорт усіх видів деревного палива на весь опалювальний сезон.
Чому окремими латками вже не обійтися
Але заборона експорту — лише найтерміновіша дія, а не вичерпне рішення. Головне, що я хотів би донести: у лісовій галузі за останні роки накопичилася критична маса проблем, і вони переплетені між собою. Падіння заготівлі. Дефіцит сировини для переробки. Надмірна централізація управління, коли лісами цілої області керують з офісу, розташованого за двісті кілометрів в іншому регіоні. Застарілі й надлишкові регуляторні процедури. І як підсумок усього цього — громади, які втратили і надходження до бюджетів, і будь-який реальний вплив на ліси на власній території.
Ці вузли неможливо розв’язати поодинці. Можна нескінченно латати окремі дірки й не зрушити з місця, бо, потягнувши в одному місці, неминуче порвеш в іншому. Потрібен системний підхід, за якого всі напрями рухаються узгоджено.
Саме тому на Конгресі йшлося не про одне рішення, а про цілісний пакет. По-перше, справедливий розподіл лісових доходів на користь громад — через перегляд ставки плати за лісові землі та механізму рентних надходжень. По-друге, наближення управління лісами до регіонів через децентралізацію структури державного підприємства. По-третє, дерегуляція, яка прибере штучні бар’єри в заготівлі. По-четверте, збереження сировини всередині країни. І, нарешті, рамка для всього цього — Біла книга лісопромислового комплексу, єдина стратегія розвитку галузі на роки вперед, а не набір розрізнених доручень, які суперечать одне одному.
Уряд має підтримку і має діяти
За підсумками слухань народні депутати на чолі з Олександром Ковальчуком направили офіційне депутатське звернення. Адресати — три ключові центри прийняття рішень: Прем’єр-міністр України Сергій Корецький, Керівник Офісу Президента України Кирило Буданов і голова Президії Конгресу місцевих та регіональних влад Віктор Микита. Звернення підписали голови й заступники профільних комітетів Верховної Ради — з питань місцевого самоврядування, екології, фінансів, економічного розвитку та правоохоронної діяльності. Тобто це не позиція одного депутата чи однієї галузі, а консолідований міжкомітетський запит, підкріплений голосами громад.
У зверненні депутати просять уряд ухвалити не одне рішення, а пакет взаємопов’язаних кроків:
Перше — більше грошей громадам від лісу. Йдеться про перегляд граничної ставки плати за лісові землі з 0,1 до 0,25 відсотка та вдосконалення механізму розподілу рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів зі збільшенням частки, що залишається місцевим бюджетам. Для громад, на території яких розташовані ліси, це прямі додаткові надходження — ресурс, якого їм сьогодні гостро бракує.
Друге — наблизити управління лісами до регіонів. Пропонується оптимізувати регіональну структуру ДП «Ліси України» з посиленням ролі областей і громад: забезпечити повноцінне функціонування обласних філій і опрацювати можливість виокремлення окремих регіональних підрозділів з урахуванням особливостей найбільш лісистих областей. Управління лісом має відбуватися ближче до самого лісу, а не за сотні кілометрів.
Третє — прибрати зайві бар’єри. Депутати просять провести дерегуляцію та аудит регуляторних і дозвільних процедур, зокрема у частині оцінки впливу на довкілля, і за його результатами спростити те, що роками гальмує законну заготівлю деревини для промисловості й громад.
Четверте — зберегти деревину для переробки всередині країни. Це та сама заборона експорту: запровадити постановою Кабінету Міністрів нульові квоти на експорт необробленої ділової та дров’яної деревини на період воєнного стану, а згодом закріпити ці обмеження законом на довгострокову перспективу.
П’яте — дати галузі стратегію. Забезпечити фінансування та організацію розроблення Білої книги лісопромислового комплексу «Розвиток лісового господарства. Промисловість. Екологія. Енергобезпека. Економіка. Відбудова України» — з доопрацюванням технічного завдання за участю профільних комітетів парламенту, галузевих об’єднань та органів місцевого самоврядування.
Свою частину роботи галузь і регіони виконали: підготували аналітику, сформулювали конкретні рішення, узгодили їх і отримали безпрецедентну підтримку громад.
