20/09/2026
0Это было сказано давно, но звучит современно… Только вот интонация становится всё более вопросительной…М.П.
Шановна лісова громада! Колеги! Друзі! Дорогі мої випускники!
Так вже сталося, що я зовсім мало працював на виробництві у галузі: рік у лісовпорядкувані, два роки у лісодослідній станції і майже 40 років на викладацькій ниві готуючи лісівників. Син лісівника, який завдячуючи Батьку зріднився з Лісом, німець за національністю, який не виїхав з рідними у Німеччину, бо був і залишаюся українським лісівником, який свято вірить у велич і прекрасне майбутнє України.
Не зважаючи на те, що я зовсім мало працював у галузі, мені двічі довелося виступати на доленосних зібраннях лісівників України.Перший раз – коли нас, Лісівників з усієї країни, зібрав в Івано-Франківську президент України Віктор Ющенко з досить прозорим наміром –ліквідувати галузь. Про це добре пам’ятають ветерани, сподіваюсь не забув і нинішній Голова. На тому зібранні, серед інших виступав і я, як голова Громадської ради. Відійшовши через обурення від тексту написаного для офіційного виступу, у відповідь на звинувачення Президента України, що всі лісівники злодії, я став заперечувати, доводити, що це не так. А у якості прикладу розповів просвого батька, який біля 40 років відав служінню українському Лісу, побудувавши два лісництва і одне лісомисливське господарство, і увесь цей час з родиною жив у відомчій квартирі. Це був не єдиний виступ на захист галузі. Більшість виступаючих від галузі, досить згадати ветерана галузі І.Ф. Калуцького, стали на її захист в одному пориві. І мабуть тому, тоді зламати галузь не вдалося.
Другий раз прийшлося виступати на доленосному для Лісівників країни засіданні Кабінету Міністрів України під головуванням Прем’єра Ю.В. Тимошенко, на якому розглядалося ряд важливих для лісової галузі документів. І на тому засіданні лісівники були єдиною монолітною силою і, як і минулий раз, довели, що лісівники особливе братство, яке ніколи не зраджує український Ліс.
Сьогодні інші часи. Для нас лісівників наступив час «Ч». Український Ліс знову потребує захисту! Захисту не від сторонніх сил, захисту від внутрішнього ворога, від розбрату. Сподіваюся і свято вірю, що очищення нашого суспільства, за яке віддала своє життя Небесна Сотня, очищення, без якого нема майбутнього і не може бути цивілізованої України, торкнеться лісової галузі і нас, лісівників. Сподіваюся і вірю,що ці буремні і трагічні лютневі дністануть доленоснимиі для лісівників України, і для українського Лісу. Нині мовчати, не стати на його захист, ми не маємо права.
Нині для мене і багатьох, які пам’ятають минуле і думають про майбутнє нашого Лісу та великої армії його працівників – галузь, на превеликий жаль, не одне ціле. У галузі є люди, і їх переважна більшість, які на неї працювали і працюють, і дай їм Бог та їх родинам здоров’я, наснаги та многая літа, а є й інші, їх не так багато, які збагачували себе за рахунок галузі, яким вороття «на круги своя», я сподіваюсянема. Є і такі, які зараз стоять на межі, для яких час, коли вороття стане не можливим, ще не наступив, але він за крок.
В останні роки лісова галузь кардинально помінялася. Вона зовсім не така, якою була раніше. Це знають всі причетні до неї: від лісокультурниці та вальника лісу і до керівництва галузі.Про це не раз свідчили перевірки різних відомств. Боляче та гірко це усвідомлювати, але у тому, що вона стала такою є і наша вина. Занадто довго лісова громада терпіла.
В останні роки у галузі пріоритети лісу були зміненні на пріоритети особистих інтересів її керівників, коли перестали розуміти один одного різні верстви лісівників, як це було і під час будівництва Вавилонської вежі.
В останні роки знищено прекрасні галузеві традиції, запровадженні міністрами А.Г. Солдатовим, Б.М.Лук’яновим, В.Д.Байталою, В.І. Самоплавським та їхпослідовниками, а ветеранів згадують тільки тоді, коли требапропіарити той, чи інший захід.
В останні роки галузь стала зраджувати інтереси держави, а по суті обкрадати її.З державницьких позицій вона заслуговує на покарання. Найстрашніше, якщо внаслідок цих негативних змін, які відбулися в останні роки ми втратимо самостійність нашої галузі. Ліквідують після тих багатьох спроб, які вже були, у яких ми перемогли бо були єдині. Питання стоїть зараз не хто очолить галузь, а як її вберегти, очиститися і стати міцнішою.
Що може її врятувати? Тільки одне – повне очищення!
Далі треба будувати дороги, для того аби покращити доступ до лісових масивів, а не для«відмивання»державних грошей. Далі треба заробляти кошти, за рахунок чесної реалізації продукції вітчизняним і зарубіжним покупцям, а не обдирати підприємства та збагачуватися на портретах, калькуляторах, лісовичках, колунах, бірках … іна простих людях. Далі слід берегти та примножувати лісові багатства країни і славні традиції галузі, а не збагачувати одіозні постаті.
Я завжди захищав фахову освіту, менше галузеву науку і,на жаль, менше всього лісогосподарське виробництво. Майдан допоміг мені зрозуміти, що для нас жодна з цієї тріади не може бути «хатою з краю». Бо небесна сотня полягла за Всіх, у тому числі і за нас, Лісівників. Ми здали фахову освіту, поставили на коліна галузеву науку. В останні роки нам вдавалося, як ніколи зрадити НАШ ліс. З лісівників ми перетворилися у загарбників, для яких на перше місце вийшло як з лісу взяти для себе, на своє збагачення, а не як відстояти його інтереси. Ми забули, що ліс національне багатство і, до того ж, як визначено у нашому основному законі –має переважно екологічне значення.
Ще не пізно нам всім чесно зізнатися у своїх помилках, особливо перед світлою пам’яттю загиблих, зробити правильні висновкиі тим кому це необхідно щиро покаятись.Сьогодні я на це дуже сподіваюсь.
У листопаді, я разом з іншими побратимамипокинув з’їзд товариства Лісівників не тільки тому, що було не по собі через те як поступили з В.І. Самоплавським, що не почули святість галузі Валентину Токарчук, старосту головних лісничих країни Володимира Хоптинця, які сказали те що думають. А тому, що з’їзд проходив за спланованим сценаріємзрадити усіх членів великого Товариства Лісівників України, за режисурою, в основі якої були тільки фарсі блюзнірство,дивитися на які людині, яка поважає себе і людей, було не можливо. Після тієї наруги, галузі, як єдиноїсили не стало…
Що на мою думку треба зробити, щоб не сталося найгіршого. В першу чергу повернути довіру лісівників галузі до її керівництва. Це можливо тільки замінивши те, яке їх зрадило.
Новому ж керівництву треба зробити усе можливе аби зберегти галузь. Зробити її міцнішою і передати управління нею молоді, яка у нас є, це я знаю і вірю своїм випускникам, Вірю, що вонавона принесе нове, так потрібне для галузі і допоможеїй вийти на ті позиції, які вона займала у минулі часи – лідера лісокультурного виробництва, засновника степового лісорозведення, власника лісової типології, хранителя славних традицій і новатора багатьох союзних і європейських починань.
Слава Україні! Слава українському Лісу!
