13/08/2026
0Лісова реформа 2021-2025 – це 95% пропаганди та 5% – все інше. У пропаганді майстерно ховається брехня, а брехня, як відомо, є мати всіх вад. А щодо пороків чи недоліків Лісова реформа попереду всієї планети. Характерна її відмінність від справді значущих світових реформ полягає в «безбатьківщині».
Весь світ знає автора реформ у Сінгапурі – Лі Куан Ю, чи Аргентині – Мілея. Автора лісової реформи не знає навіть всезнаючий ШІ, перераховуючи на запит усі можливі потенційні інстанції виконавчої влади: КМУ, Мінекономіки, Міндовкілля, без згадки про конкретного автора. Куратор є, керівник є, «батька-засновника» немає, з чого слідує висновок, що вказана лісова реформа є незаконнонародженою (байстрюк), зачатою у гріху.
На сайті ДАЛРУ як «день зачаття» лісової реформи вказано Постанову КМУ від 07 вересня 2022 р. № 1003 із загадковою назвою «Деякі питання реформування управління лісової галузі». Ознайомившись з “Деякими питаннями”, стає ясно, що це насправді благословення ДАЛРУ на створення ДПЛУ, без визначення цілей, завдань індексів оцінки ефективності заходів, що проводяться, та без системи звітності та контролю. Гуляйте хлопці на повну і на власний розсуд, вам надано козацьку вольницю.
Щоб гуляти, потрібні гроші. З цією метою було створено ДПЛУ, 85% прибутку якої забезпечувала реалізація заготовленої деревини. З метою максимізації доходу було обрано модель біржової торгівлі деревиною, яка стала монопольною та для продавців безконкурентною, усунувши з ринку навіть державну ЕТП «Прозорро.Продажі». З технологією успіху реформатори, на відміну від Китаю, особливо не морочилися, використовуючи перевірену тисячоліттями спекулятивну торгівлю загальнонаціональним ресурсом, що залишився доступним народу, але за дуже великі гроші. Пропаганда щодня наголошує, що біржові торги круглими лісоматеріалами вперше стали прозорими та конкурентними.
Прозорість справа відносна. Вода, наприклад, на поверхні дуже прозора, а на глибині замість прозорості повний морок. Те саме відбувається і з біржовою торгівлею круглими лісоматеріалами, які біржовим товаром не є, що вже є джерелом для маніпуляцій із ціноутворенням. Переможець біржового аукціону начебто розрахував зростання заявленої ціни, хоч і високої, але для себе прийнятної, а потім його рідна бухгалтерія повідомляє переможцю, що куплені круглі лісоматеріали за ціною значно вищі за розрахункову, а тому економічно не обґрунтовані. Це і є наслідком глибинної мороку біржової торгівлі, яка за своєю формою не відповідає специфіці товару, що реалізується.
Якщо розумному постійно говорити, що він дурень, він зрештою повірить у це. Постійна і настирлива пропаганда робить те саме, постійно повторюючи, що біржова торгівля круглими лісоматеріалами є прозорою і чесною і всі щиро вірять у це, не здогадуючись, що їх постійно дурять. Це своєрідний масовий гіпноз. А відсутність державної нормативно-правової бази, яка має регулювати процес торгівлі деревиною, лише посилюють його. Все обґрунтування біржової торгівлі круглими лісоматеріалами шито білими нитками, але при ажіотажному попиті на круглі лісоматеріали на це ніхто не звертає уваги, вважаючи, що іншого не дано. Правила торгівлі круглими лісоматеріалами визначаються приватними комерційними ліцензійними товарними біржами, зацікавленими у максимізації ціни, що створює конфлікт інтересів.
Але немає лиха без добра. Для когось, що гірше, може стати, тим краще. Те, що раніше вважалося незаконним збагаченням, у ході лісової реформи стало цілком законним для топ-менеджерів, багато з яких стали легальними мільйонерами і жоден собака до цього не причепиться. Все задекларовано, все нажито чесною працею. Можливо це й було головним спонукальним мотивом проведення лісової реформи разом із її численними одвірками.
Таким чином, сировинна модель економіки ЛПК сприяла значному фінансовому доходу лісової галузі та появі касти легальних лісових мільйонерів. А що вона дала суміжним галузям ЛПК – деревообробці та меблевій галузі?
Сировинна модель
1 млн м³ → продаж круглого лісоматеріалу → обмежена кількість робочих місць → низька додана вартість.
Робочі групи з розвитку деревообробки та меблевої галузі при Верховній Раді та Мінекономіки як риба лід б’ються над розробкою різних Стратегій з розвитку деревообробного сектора на основі сировинної моделі, щоб досягти ефективності характерної для індустріальної моделі, але на практиці крім нескінченних круглих столів і порожніх планів далі не йдеться, оскільки зміна сировинної моделі на індустріальну навіть не розглядається. Очевидно розраховують на допомогу доброго джина із пляшки.
Індустріальна модель
1 млн м³ → пиломатеріали → сушіння → клеєна деревина → CLT/LVL → меблі → будівельні системи → експорт.
У такій моделі держава отримує одночасно:
більший ВВП + більше податків + більше робочих місць + вищі зарплати + більше експорту.
У країнах ЄС основною моделлю економіки ЛПК є індустріальна модель, а деяких і стратегічного управління ресурсами. Оскільки все пізнається порівняно, порівняємо сировинну модель економіки України з індустріальними моделями економіки ЄС за 15 основними показниками.
* Тут є важлива методологічна проблема: «прожитковий мінімум» у різних країнах означає різні речі. Тому ці цифри не слід механічно порівнювати як еквівалент українського законодавчого прожиткового мінімуму. Для міжнародного порівняння краще використовувати порогову межу бідності, соціальний мінімум або living wage, залежно від завдання.
Що ця таблиця показує
Юрій Болоховець часто любив повторювати: «Результати на табло». Ця таблиця і є “табло”, що визначає місце ЛПК України серед країн ЄС.
Найважливіший висновок для української дискусії про ЛПК полягає в тому, що висока зарплата в лісовому секторі ЄС є не наслідком просто «багатшої країни».
Є причинно-наслідковий ланцюг:
ліс → заготівля → ефективна логістика → деревообробка → інженерна деревина → будівництво → меблі → експорт → висока додана вартість → продуктивність праці → зарплата → податки.
Україна значною мірою зупиняється на перших 2–3 ланках.
Особливо показове порівняння України та Швеції
Швеція має лісову площу приблизно у 2,9 раза більшу, ніж Україна, але принципово важливіше інше.
Україна:
деревина → продаж ресурсу → бюджетний дохід
Швеція:
ліс → пиломатеріали → целюлоза → папір → CLT/LVL та інженерна деревина → будівельні системи → меблі → глобальний експорт → технології
Тому оцінювати ефективність української лісової політики лише за:
- прибутком ДП «Ліси України»;
- податками ДПЛУ;
- ціною кубометра;
- обсягом проданої деревини
— методологічно недостатньо.
Потрібно оцінювати кінцевий економічний результат:
1 млн м³ деревини → скільки ВВП → скільки експорту → скільки робочих місць → скільки податків → скільки інвестицій.
Саме це, на мою думку, є одним із найсильніших аргументів для індустріальної моделі ЛПК, яку можна було б розглянути для України.
І ще один важливий висновок: порівнювати зарплату українського лісоруба із зарплатою шведського лісоруба без порівняння продуктивності неправильно. Якщо працівник у Швеції працює в цифровому ланцюжку з харвестером, GPS, автоматизованим вимірюванням, ERP та високоефективним деревообробним підприємством, його висока зарплата є результатом високої доданої вартості на одного працівника, а не просто більшої оплати тієї самої роботи.
Для можливої концепції Національної стратегії ЛПК–2035 я б тому додав до цих 15 показників ще один ключовий індикатор:
«ВВП/додана вартість на 1 м³ заготовленої деревини»
Саме він дозволяє безпосередньо виміряти перехід України від сировинної до індустріальної моделі.
