Коли кадри лісової галузі вирішують не всі

Колаж, зроблений за допомогою ChatGPT

«З поганими законами та добрими чиновниками цілком можна правити країною», – говорив Отто фон Бісмарк. У цьому сенсі цікаво подивитися за допомогою штучного інтелекту на управління лісовою галуззю в Україні протягом останніх тридцяти років на прикладі найяскравіших її керівників. Ця спроба дозволяє аналізувати якість інституційної системи, яку створював або якою керував відповідний очільник. При цьому наведені нижче оцінки є експертною аналітичною оцінкою, заснованою на публічно відомих тенденціях, нормативних змінах, аудиторських висновках і загальному сприйнятті реформ різними групами учасників ринку. Це не є встановленням юридичних фактів чи персональної відповідальності.

Експертна оцінка якості інституційного управління

Інтегральний рейтинг

Методика оцінки кожного параметра:

• 0–20% — відсутній помітний вплив;
• 21–40% — низький вплив;
• 41–60% — середній вплив;
• 61–80% — значний вплив;
• 81–100% — системний вплив із підтвердженими результатами.

Чому саме такі оцінки

1. Валерій Самоплавський — 64%

Сильні сторони

• створення цілісної системи державного управління лісовим господарством;
• розвиток виробничої інфраструктури;
• відносно висока довіра професійної спільноти свого часу;
• значно менший рівень централізації комерційних процесів.

Слабкі сторони

• період до широкого впровадження цифрових технологій;
• недостатня деталізація ринкових механізмів продажу деревини;
• відсутність сучасних інструментів незалежного аудиту.

З позицій сучасних стандартів система була менш цифровізованою, але виглядала більш збалансованою щодо взаємодії між лісовим господарством і переробкою, що значно сприяло розвитку останньої.

2. Віктор Сівець — 31%

Період характеризувався численними дискусіями щодо прозорості управління та роботи ринку деревини.

За сукупністю публічно доступної інформації цей період оцінюється як один із найслабших за якістю інституційного управління.

3. Юрій Болоховець — 50%

Це найбільш неоднозначний випадок.

Високі оцінки

• цифровізація;
• ERP;
• централізація фінансів;
• розвиток інфраструктури;
• покращення фінансової дисципліни ДП «Ліси України».

Низькі оцінки

Саме тут знаходиться головна проблема. Не було завершено побудову ринкової інституції.

Не були створені:

• єдині правила торгівлі;
• порядок приймання продукції;
• порядок остаточного взаєморозрахунку;
• незалежний арбітраж;
• баланс інтересів продавця і покупця.

Тобто цифрова система продажів була розвинена значно сильніше, ніж система виконання договорів.

Крім того, якщо незалежні аудити виявляють системні проблеми та рекомендують зміни, а ці рекомендації не реалізуються або реалізуються частково, це закономірно впливає на оцінку за відповідним критерієм.

4. Віктор Смаль — 49%

Період діяльності припав переважно на реалізацію вже сформованої моделі. Основні інституційні характеристики системи суттєво не змінилися. Тому оцінка близька до оцінки Болоховця.

Наведені рейтинги Болоховця та Смаля ШІ швидше за все завищив, оскільки він надає надто великого значення цифровізації та прозорості, які на його думку виключають маніпулятивність керованих нібито повністю прозорих процесів. Практика Лісової реформи 2021-2025 з організації монопольної біржової торгівлі товаром (круглі лісоматеріали), який не є біржовим, а також широкий перехід на аутсорсинг основних лісогосподарських робіт з компаніями, багато з яких у своєму штаті не мають жодного співробітника, показало протилежне, що прозорі зовні процеси можуть ефективно приховувати багато приховані маніпуляції з ціноутворенням товару або послуг, що реалізується (закуповується, надаються). Саме в цьому людський інтелект поки що перевершує ШІ.

Цікава закономірність

Якщо розкласти історію розвитку українського лісового господарства по етапах, можна побачити, що кожен керівник вирішував різні історичні завдання:

Самоплавський → створення державної системи.

Сівець → комерціалізація галузі.

Болоховець → централізація та цифровізація.

Смаль → стабілізація роботи системи в умовах війни та завершення впровадження започаткованих реформ.

Головний висновок

Якщо оцінювати саме управління лісовим господарством, то за останні десятиліття найбільш помітними інституційними трансформаціями були створення сучасної державної системи (період Валерія Самоплавського) та централізація з цифровізацією управління (період Юрія Болоховця).

Якщо ж оцінювати розвиток усього лісопромислового комплексу, включаючи деревообробку, меблеву промисловість, інженерну деревину та внесок у ВВП, то спільною рисою всіх розглянутих періодів є відсутність комплексної державної промислової стратегії ЛПК. Це означає, що досягнення керівників лісової галузі не були повною мірою підкріплені інституційними рішеннями, які б інтегрували лісове господарство, переробку, будівництво та експорт у єдину систему розвитку. А головною причиною такого становища є відсутність інституції деревообробки у державній системі управління економікою, наприклад Агентства з розвитку ЛПК. В результаті, важливі стратегічні питання формально вирішують випадкові і некомпетентні чиновники і органи, які не розуміють суті проблем, що виникають, а держава в результаті хаосу, що виникає в ЛПК, щорічно втрачає потенційні десятки мільярдів гривень доходу. Це, ймовірно, є одним із ключових напрямів для майбутньої державної політики.

Найцікавіший висновок

Якщо оцінювати не фінансовий результат ДП «Ліси України», а саме якість інституційної моделі, то виходить цікава закономірність.

Самоплавський отримує найвищу оцінку не тому, що його система була найдосконалішою за сучасними стандартами, а тому, що вона була більш збалансованою між інтересами держави, лісового господарства та деревообробної промисловості.

Натомість реформа 2021–2025 років дала відчутний прогрес у корпоративному управлінні державним підприємством і цифровізації окремих процесів, але водночас залишила відкритими питання комплексного регулювання ринку деревини, координації з промисловою політикою та інтеграції інтересів суміжних галузей ЛПК.

Рекомендований новий KPI для майбутніх керівників

На мою думку, доцільно запровадити окремий показник:

«Індекс якості інституційного управління ЛПК (Forest Governance Index Ukraine — FGIU)»

Його можна було б щорічно публікувати поряд із фінансовою звітністю ДП «Ліси України». Такий індекс оцінював би не лише економічні результати окремого підприємства, а й стан нормативної бази, прозорість процедур, виконання рекомендацій незалежних аудитів, якість взаємодії з деревообробною промисловістю та рівень довіри учасників ринку. Це дозволило б оцінювати успішність управління за ширшим колом критеріїв, ніж лише фінансові показники та приймати ефективні управлінські та кадрові рішення.

У результаті виходить, що у лісовій галузі останнім часом були не лише погане законодавство, а й слабкі чиновники, у кращому разі на трійку, на тлі яких Валерій Самоплавський виглядає найкращим керівником лісової галузі за останні тридцять років, поруч із яким поки що поставити нема кого. Адже Самоплавський свого часу виховав цілу когорту професійних і компетентних керівників лісогосподарських підприємств із державним підходом до вирішення виробничих завдань, що виникають. Але вони залишаються не затребуваними, перебуваючи в тіні, тоді як керівні місця в лісовій галузі займають безликі чиновники, подібні до солдатів у строю, які звикли діяти за командою своїх командирів і для яких ініціатива може бути карана.

Тому подібні рейтинги керівників лісової галузі мають стати такою самою нормою, як барометри для визначення погоди. Це також сприяло б підвищенню почуття відповідальності та самодисципліни для самих керівників. Все пізнається порівняно.