Атака на лісову реформу: замовники та виконавці 

Я думаю, что мои коллеги абсолютно правильно разместили эту откровенную джинсуху, которую Медиа-департамент ДП ЛУ в лице Тараса Ткачука размещает от имени Александра Мисюры. На нашем  сайте мы отстаиваем в том числе и свободу слова. А свобода слова – это размещение ЛЮБОГО мнение, даже если до запятой известно: кто, для чего и ради чего. После того, как ДАЛРУ ограничила (противозаконно, и с этим мы чуть позже разберемся, лесникам “понравится”) присутствие неугодных организаций и журналистов на ПУБЛИЧНОМ отчете Виктора Смаля – ГО “Открытый лес” остается приверженным цивилизованным и демократическим принципам открытости важной для общества информации.  

С ув. к посетителям сайта, Д.М.Маландий

П С Ниже не материал, а откровенное заказное плохо читаемое  дерьмо. Но это тоже наша реальность, увы. Кто-то ж за него даже деньги платит Цензор.НЕТ. Имхо

 

Політтехнологи, блогери, телеграм-канали, які влітку минулого року поливали брудом детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова та доводили “неефективність” НАБУ та САП, не залишилися без роботи.

Та сама недобросовісна публіка знову витребувана, мабуть, деякими спритниками, щоб знову дискредитувати, але тепер вже авторів лісової реформи.

Інформаційна кампанія проти “Лісів України”, яка триває останні два тижні, реалізується за добре відомим усім, хто стежив за справою детективів, шаблоном. Почерки ідентичні, методички, на жаль, теж.

Отже, “схема”, як нападали на працівників НАБУ, і як зараз атакують ДП “Ліси України:

1. Спочатку оплачується “розслідування” на анонімному або регіональному інтернет-ресурсі чи ютуб-каналі (відомі проєкти та журналісти за це не візьмуться).
2. На другому етапі підключається розкручений блогер, який розміщує у себе на сторінці нібито випадково знайдене посилання на “розслідування”. Випадково? Звісно ж, ні, це все продумано. Таким чином “легалізується” бруд з інформаційних “зливних бачків”.
3. На третьому етапі вже підключаються гроші — фінансуються публікації на деяких центральних сайтах і в телеграм-каналах-мільйонниках із посиланням на сторінку блогера, а не на сумнівне першоджерело.

Інформаційна атака на лісову реформу відбувається за ідентичною схемою.

Показовий приклад. У серпні минулого року один із авторів рівненського онлайн-медіа випустив сюжеті “Несвяті борці з корупцією”. Де проаналізував декларації та нібито знайшов “факти” незаконного збагачення у детективів НАБУ. А нещодавно той самий автор випускає сюжет “Як реформа знищила лісову галузь…”, аналізуючи декларації та ефективність роботи тепер вже лісівників.

Для поширення сюжету використані ті самі медіа-майданчики, “експерти”, телеграм-канали, які атакували НАБУ і САП.

Навіть тези ті самі, окрім того, що, напевно, не вигадали зв’язків лісівників із рф, бо це вже виглядало б зовсім неймовірно.

Втім, залишається важливе питання без відповіді.

Чому торік атакували НАБУ всім давно зрозуміло. Справа “Мідас” це показала.

Але чому вчергове атакують лісову реформу та людей, які її продовжують реалізовувати?

Будь-який учасник ринку деревини знає, що війна йде за доступ до ресурсу, тому з легкістю може пролити світло на ці дивні інформаційні атаки на лісівників. Також і мені, як деревообробнику, бізнес якого входить у двадцятку найбільших, не складно розібратися, хто таким чином “тисне” на керівництво ДП “Ліси України” і хоче здобути собі преференції.

До реформи всі купували деревину у держлісгоспах. Хто і як домовиться – це вже було друге питання, адже домовлялися всі по-різному і саме в цьому моменті була найбільша корупційна складова. Якщо деревообробники були принциповими (незговірливими), як ми, то часто не могли купити те, що їм було потрібно, адже у конкурентів були “куми” і “свати”, які все вирішували та мали свою частку в тіньових багатомільярдних потоках від реалізації деревини.

Отже, якщо деревообробник починав вимагати однакових для всіх правил гри, йому продавали ресурс за залишковим принципом, а іноді взагалі “штучно” не відвантажували навіть уже куплену продукцію — так карали неугодних бізнесменів.

Сьогодні правила змінилися, адже втілили лісову реформу, створили єдине підприємство, централізували управління і систему реалізації. Вся деревина продається через біржові торги. Неважливо, хто в тебе “кум” і “сват” – запропонував вищу ціну, отримав ресурс.

Модель реалізації, коли ринок визначає ціну, а не чиновник, — цілком логічна й економічно обґрунтована. Однакові правила для всіх. Болісно, жорстко, але кращого людство поки що не винайшло.

Держава до реформи не мала прибутку з продажу деревини, заробляла нуль. За минулий рік прибуток державного лісового господарства склав 8 млрд грн.

Але не весь бізнес хоче грати за відкритими та прозорими правилами. Декого на ринку це не влаштовує, адже на відкритих торгах у конкурентній боротьбі вони не можуть набрати потрібні об’єми. Хочуть по-старому – паразитувати.

Тому дехто з них спить і бачить закритий клуб великих покупців, яких забезпечують деревиною першочергово — не за ринковими, а за фіксованими (низькими) цінами. Із надприбутків члени клубу, мабуть, знову зможуть утримувати “кумів” та “сватів” із різних структур.

Проштовхнути ідею “закритого клубу” на рівні Кабміну, залучивши навіть кількох “активних” нардепів, не вдається. Уже понад рік ця ідея чиновникам зі здоровим глуздом просто не “заходить”, адже абсурдно знову розподіляти ліс як сировину “вручну”.

Отже, тепер незгодні з новими правилами обрали інший шлях, щоб змінити правила гри, — тиснути на керівництво ДП “Ліси України”, яке вже не перший рік вперто дотримується ринкової моделі.

Як тиснути? Закидати сфабрикованими кримінальними справами. Брати у заручники. Ми бачили це минулого літа. Але нічого з того не вийшло. Справа детективів НАБУ, справа Кудрицького, справа Болоховця – зламати людей не вдалося.

Залишається хитати інформаційно. Час обраний не випадково. З наглядової ДП “Ліси України” пішов представник держави, Кабмін має призначити одного чи двох наступників. Якщо це будуть адекватні люди, які підтримують курс на вільний ринок та ринкові механізми ціноутворення, ідея “закритого клубу” покупців шансів не матиме.

Тому дехто з гравців ринку за допомогою “кумів” та “сватів”, яким ця реформа також стала поперек горла, грається у інформаційні війни. При бажанні знайти замовників не складно. В інтернеті є згадки про фактичну власницю “Рівне.онлайн” – депутатку рівненської міськради, яка перебуває у партнерських стосунках з групою бізнесменів і нардепів, дуже і дуже близьких до одного з гігантів деревообробки. Ініціатори та виконавці зрозумілі, під чиїм дахом усе відбувається – також.

Цікаво, що погрожують не лише лісівникам. Намагаються шантажувати профільного міністра та прем’єрку.

Чи вдасться їм на цей раз зламати реформу? Моя думка – не вдасться, хоча спроби будуть. Змінилося суспільство, змінилася влада.

Наїзд на НАБУ став драмою, а атака на лісову реформу тепер більше нагадує дешевий фарс.